Справа № 953/10930/20 Головуючий суддя І інстанції Божко В. В.
Провадження № 22-ц/818/6400/21;22-ц/818/6401/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
22 грудня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря : Волошиної А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Божко В.В., по цивільній справі № 953/10930/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), третя особа Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про зняття арешту з майна,
встановив:
09 липня 2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила суд:
- зняти арешт зі всього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в межах суми боргу 8 832 125, 56 гривень у виконавчому провадженні №46876508 та зареєстрований в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.03.2015 під №9052107.
- зняти арешт зі всього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні №54654105 та зареєстрований в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.09.2017 під №22294596.
23.11.2020 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій просить зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений в межах виконавчого провадження №44524929, №54654105.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до відомостей із Державного речових прав на нерухоме майно на все майно позивача за заявою відповідача та на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк» було зареєстровано три арешти в межах ВП № 44524929 за р/№ 7346764 від 15.10.2014 р., ВП № 54654105 за р/№ 22294596 від 12.09.2017 р., ВП № 46876508 за р/№ 9052107 від 16.03.2015 р., стягувач АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 5693356 від 13.09.2007 р. та за договором поруки 5693356 від 13.09.2007 р. Крім того, в рамках ВП № 54654105 постановою від 21.03.2018 р. було накладено арешт на всі рахунки боржника.
На підтвердження доводів позову до позовної заяви додано копію нотаріально посвідченої заяви АТ «Перший Український Міжнародний банк» від 16.03.2020 р., якою банк підтверджує відсутність фінансових, матеріальних та будь-яких інших поточних чи майбутніх вимого та/або претензій, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5693356 від 13.09.2007 р. та за договором поруки 5693356 від 13.09.2007 р.
З метою з'ясування обставин наявності зареєстрованого обтяження (арешту майна) позивачем були подані відповідні звернення (заяви) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків).
Так, листом від 25.05.2020 № 44524929/ДВ-5 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №44524929 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/916/2020, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 5693356 від 13.09.2007 р. в загальному розмірі 402 319,96 доларів США та 182 246,42 грн. 26.06.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44524929, 13.10.2014 р. винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, 21.10.2014 р. винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ для виконання. 30.12.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно Акту вилучення виконавчих проваджень та знищення від 27.02.2018 р. за № 6401 виконавче провадження № 44524929 - знищене. Виконавчий відділ також повідомив, що з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження» на теперішній час відсутні підстави для зняття арешту. За вирішенням питання щодо зняття наявного арешту було запропоновано звернутися до суду.
Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 217498396 від 23.07.2020 р., наданою відповідачем, вбачається обтяження номер запису 7346764 - арешт всього нерухомого майна в межах суми боргу 5 470 135,64 грн., підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44524929, виданий 13.10.2014 р., видавник державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Харківській області та обтяження номер запису 22294596 - арешт всього нерухомого майна, підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 54654105, виданий 12.09.2017 р., видавник ВПВР УДВС ГТУЮ в Харківській області.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року позов задоволено.
Знято арешт з нерухомого майна, об'єкт обтяження: все нерухоме майно, номер запису про обтяження: 22294596 (спеціальний розділ), зареєстрований 11.09.2017 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), підстава державної реєстрації: постанова №54654105 виданий 12.09.2017 р., видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Харківській області.
Знято арешт з нерухомого майна, об'єкт обтяження: все майно в межах суми боргу - 5 470 135,64 грн., номер запису про обтяження: 7346764 (спеціальний розділ), зареєстрований 15.10.2014 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), підстава державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44524929 виданий 13.10.2014 р., видавник: державний виконавець виконавчої служби ГУЮ у Харківській області.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2021 року було задоволено заяву представника позивача адвоката Романченко О.М.
Знято арешт з рухомого майна ОСОБА_1 накладений Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зареєстрований на підставі постанови від 12.09.2017 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП № 54654105, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, номер запису про обтяження № 16896435 від 12.09.2017, скасувати арешт, накладений на рахунки НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; 9992222227000031515 (картка нотаріуса), відкриті ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570), а також зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із Єдиного реєстру боржників.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В апеляційній скарзі державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) В. Щедріна просить скасувати рішення суду від 21.05.2021 року та додаткове рішення від 16.07.2021 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.
Зазначила, що арешт на майно боржника ОСОБА_1 по виконавчим провадженням № 54684105 та № 44524929 накладався у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Виконавчий збір станом на теперішній час боржником не сплачено.
Вказала, що 12.10.2017 між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія Браво» був укладений договір про відступлення права вимоги №5693356, а отже ПАТ «ПУМБ» при наданні заяви від 16.03.2020 про відсутність фінансових претензій був позбавлений можливості користуватися своїми правами як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки змінився кредитор у зобов'язанні та саме до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія Браво» перейшли всі права та обов'язки первісного кредитора, в тому числі право бути стороною виконавчого провадження.
Зазначила, що у додатковому рішенні суду ОСОБА_1 виключено відомості з Єдиного реєстру боржників, то відомості виключаються одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.п.1,3,11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» або постанови, передбаченої ч.4 ст.40 цього закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Вказала, що виконавче провадження №54654105 було повернуто державним виконавцем на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В іншій частині додаткове рішення не оскаржує.
У письмовому відзиві адвокат Романченко О.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
На обґрунтування вказав, що твердження апелянта про сплату виконавчого збору у розмірі 10% не підлягає виконанню, з огляду на те, що нічого не було стягнуто в рамках згаданих виконавчих проваджень.
16 березня 2020 року ОСОБА_1 було повністю погашено існуючу заборгованість за спірними зобов'язаннями, про що ПАТ «ПУМБ», ТОВ «ФК Браво», ТОВ «Ісіда солюшн» було зроблено нотаріальні посвідчені заяви, які були направлені до відповідних органів виконавчої служби.
Виконавче провадження №56685395 було закінчено у зв'язку із фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. У виконавчому провадженні №54684105 виконавчий документ було повернуто не до суду, який його видав, а стягувачу, тому вимоги ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджуються на даний випадок і державний виконавець Щедріна В.Р. зобов'язана була скасувати всі арешти. Відповідач з незрозумілих підстав намагається створити ситуацію, за якої ОСОБА_1 буде довічно включена до реєстру боржників, хоча при цьому вона не має жодної заборгованості ані перед стягувачами, ані перед державною виконавчою службою чи приватними виконавцями.
Просить також стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним переглядом справи, орієнтовний розмір понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції 5000,00 грн.
Колегія суддів, відповідно вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та розглянутого судом позову, за відсутності учасників справи, та вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржені судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі, з наступних підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно до п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
У відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пояснень учасників справи та письмових доказів, матеріали виконавчого провадження знищені, заборгованість у позивача відсутня, а тому накладений виконавцем арешт є безпідставний та підлягає скасуванню.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду.
Судом було встановлено, що згідно відомостей із Державного речових прав на нерухоме майно, на все майно позивача за заявою відповідача та на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк» було зареєстровано три арешти в межах ВП № 44524929 за р/№ 7346764 від 15.10.2014 р., ВП № 54654105 за р/№ 22294596 від 12.09.2017 р., стягувач АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 5693356 від 13.09.2007 р. та за договором поруки 5693356 від 13.09.2007 р. Крім того, в рамках ВП № 54654105 постановою від 21.03.2018 р. було накладено арешт на всі рахунки боржника.
Згідно до Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборона відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 217498396 від 23.07.2020 р., обтяження (арешт нерухомого майна) номер запису про обтяження 7346764 зареєстровано 15.10.2014 р. державним реєстратором Плугатирьовим П. В. Харківського міського управління юстиції, Харківська обл., обтяження (арешт нерухомого майна) номер запису про обтяження 22294596 (спеціальний розділ) зареєстровано 12.09.2017 р., державний реєстратор Мошенська К. С., відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
З метою з'ясування обставин наявності зареєстрованого обтяження (арешту майна) позивачем були подані відповідні звернення (заяви) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків).
Листом від 25.05.2020 № 44524929/ДВ-5 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №44524929 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/916/2020, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 5693356 від 13.09.2007 р. в загальному розмірі 402 319,96 доларів США та 182 246,42 грн. 26.06.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44524929, 13.10.2014 р. винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, 21.10.2014 р. винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ для виконання. 30.12.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно Акту вилучення виконавчих проваджень та знищення від 27.02.2018 р. за № 6401 виконавче провадження № 44524929 - знищене. Повідомив, що з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження» на теперішній час відсутні підстави для зняття арешту. За вирішенням питання щодо зняття наявного арешту, запропоновано звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж Кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
За вимогами ч. 1ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою усунення будь-яких порушень його права. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Однак суд першої інстанції всупереч вимог згаданих норм цивільного процесуального права не звернув уваги на характер спірних правовідносин, що у даному випадку відсутній спір про право власності на належне позивачу майно, яке було арештоване виконавцем в межах виконавчого провадження. Суд відповідно до наявних у справі доказів правильно встановив, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, однак не врахував того, що вона не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, поданням відповідної скарги. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Саме такий висновок щодо застосування відповідних норм права при аналогічних обставинах справи був викладений у наступних постановах касаційного суду, від яких він не відійшов на день перегляду справи судом апеляційної інстанції: у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) та у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати КЦС від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588 св 21).
У ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено право та способи на захист особи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У даному випадку позивач є безспірним власником арештованого виконавцем майна, а тому дії або бездіяльність виконавця щодо скасування цього арешту має розглядатися не у позовному порядку шляхом визнання цього права, який ніким не оспорюється, а шляхом судового контролю за виконанням рішення суду - оскарження цих дій/бездіяльності виконавця відповідно до ст.ст. 447-453 ЦПК України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанцій помилково розглянув справу по суті та не врахував того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі, така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції за аналогічних обставин враховує у даній справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 377 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення суду першої інстанції, основне та похідне від нього - додаткове, - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що заявник ОСОБА_1 не позбавлена можливості за захистом своїх прав звернутися до суду зі скаргою в порядку, передбаченому ст.ст. 447-453 розділу VII ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.259, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 377, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2021 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), третя особа: Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про зняття арешту з майна - закрити.
Повернути Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги - 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять два) гривні 40 коп., вилучити з матеріалів справи платіжне доручення № 28, до матеріалів справи залучити його копію.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 10 січня 2022 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді тколегії А.В.Котелевець.
О.М.Хорошевський.