Справа № 552/5102/21 Номер провадження 22-ц/814/288/22Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
10 січня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.
Суддів: Пилипчук Л.І., Кривчун Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2021 року,
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У вересні 2021 року позивач Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі по тексту - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») в особі уповноваженого представника звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання, як споживача, що надаються в квартиру АДРЕСА_1 , а також індекс інфляції та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання, а саме:
-35 026,37 грн. - заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.10.2015 по 01.09.2021;
-6 413,78 грн. - індекс інфляції за період 21.11.2015 по 01.09.2021 та
-2 775,35 грн. - 3% річних.
Всього прохав стягнути суму боргу у розмірі 44 215,50 грн., а також судовий збір - 2 270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з центрального опалення і гарячого водопостачання, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у квартиру АДРЕСА_1 загальною опалювальною площею 55,1 кв.м., власником якої він є та зареєстрований за вказаною адресою. Правовідносини між сторонами врегульовані укладеним між ними письмовим Договором про надання послуг теплопостачання від 28.12.2007 року. Всупереч обов'язку, передбаченому договором та законом, відповідач порушив обов'язок по оплаті спожитих послуг, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за період з 01.10.2015 по 01.09.2021 у сумі 35 026,37 грн. Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України відповідач має сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції у сумі 6 413,78 грн. та трьох відсотків річних у сумі 2 775,35 грн., розрахованих за період з 21.11.2015 по 01.09.2021.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2021 року позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» суму боргу у розмірі 44 215,50 грн.; у зв'язку із тим, що відповідач є інвалідом ІІ групи та відповідно до закону звільнений від сплати судового збору, компенсовано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» понесені судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
короткого змісту вимог апеляційної скарги
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.
У прохальній частині апеляційної скарги просить рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2021 року скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
Заявник вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному та невсебічному встановленні обставин, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи.
Вказував, що позовна заява складена з недоліками без дотримання вимог п.п. 2, 6 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України (у позові не зазначено його, як відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані; не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; довідка про склад сім'ї, долучена до позову не засвідчена належним чином та видана органом, якого наразі не існує). За таких обставин, на його думку, суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху, однак такої ухвали не виніс.
ОСОБА_1 зазначав, що у порядку досудового врегулювання спору він звертався до позивача із вимогою про проведення реструктуризації, у зв'язку із чим до винесення рішення у даній справі ним була здійснена часткова оплата боргу: 23.09.2021 - 1 000 грн., 19.10.2021 - 800 грн., 28.10.2021 - 1 000 грн., про що він сповістив суд першої інстанції. Судом не були враховані вказані платежі, не зменшено суму боргу на 2 800 грн. та проігноровано його прохання про бажання укладення мирової угоди, що передбачено ст. 270 ЦПК України.
На рахунок заперечень боргу вказував, що позивачем не надано до позову постанови НКРЕКП №1171 від 31.03.2015; № 712 від 31.05.2017; №1536 від 28.12.2017; № 405 від 14.06.2018; №1769 від 10.12.2018, на які є посилання у позові; у позові не зазначено тариф станом на 01.10.2015.
Крім того, заявник вважає незаконним стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних. Вказував, що судом першої інстанції не прийнято до уваги заявлені ним усно в судовому засіданні доводи про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020, що встановлював заборону нараховувати і стягувати штрафи за несвоєчасну оплату комунальних послуг на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та протягом 30 днів з дня його відміни.
На підставі вищевикладеного, заявник вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
05.01.2022, в межах встановленого судом процесуального строку, до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на апеляційну скаргу.
У відзиві прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В заперечення доводів заявника щодо недоліків позовної заяви зазначено, що відсутність оскарження ухвали про відкриття провадження зі сторони відповідача свідчить про правомірність прийняття судом першої інстанції позовної заяви, до компетенції якого відноситься вирішення питання відповідності.
Вважає безпідставними доводи заявника з приводу незаконного стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, сплата яких передбачена ст. 625 ЦК України, оскільки такі виплати не є штрафними санкціями, а носять компенсаційний характер і виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення боржника в їх сплаті.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 28.09.2006 є власником квартири у АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 275757938 від 21.09.2021 (а.с. 18-20), а також знаходиться на реєстраційному обліку за вказаною адресою з 10.11.2006 (а.с. 5, 22), а тому, в силу положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаним об'єктом теплопостачання.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01.10.2015 по 01.09.2021 надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 .
Правовідносини між сторонами також врегульовані на підставі підписаного між сторонами Договору про надання послуг теплопостачання від 28.12.2007 року, відповідно до якого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», як теплопостачальна організація, взяла на себе зобов'язання надавати споживачеві (наймачеві, власнику квартири) та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, послуги централізованого опалення та підігріву води до об'єкту за адресою АДРЕСА_2 , загальною опалювальною площею 55,1 кв.м., а споживач взяв на себе обов'язок своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги. (а.с. 12)
Судом також установлено, що у зв'язку із виникненням заборгованості з оплати послуг теплопостачання за вказаним об'єктом надання послуг, 28.05.2020 Київським районним судом м. Полтави за заявою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було видано судовий наказ № 552/2262/20 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.10.2015 по 01.04.2020 з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у загальній сумі 33 023,70 грн.
31.08.2021 ухвалою Київського районного суду м. Полтави за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, судовий наказ № 552/2262/20 від 28.05.2020, виданий Київським районним судом м. Полтави, скасовано. (а.с. 4)
Вказане і стало підставою звернення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до суду із даним позовом у позовному провадженні, оскільки за період з 01.10.2015 по 01.09.2021 існує заборгованість споживача за послуги теплопостачання у розмірі 35 026,37 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 6-7)
Встановивши, що оплата за надані послуги не вносилася відповідачем своєчасно та існує заборгованість з оплати послуг теплопостачання, тобто відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2015 по 01.09.2021 в розмірі 35 026,37 грн., а також 6 413,78 грн. - індекс інфляції та 2 775,35 грн. - 3% річних. за період 21.11.2015 по 01.09.2021, сплата яких передбачена ст. 625 ЦК України.
При вирішенні справи місцевий суд правильно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам в їх сукупності.
Мотиви суду апеляційної інстанції та нормативно-правове обґрунтування;
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», нормами Цивільного кодексу України, а також підзаконними нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), що є постійно діючим центральним органом виконавчої влади, який спрямовує свою діяльність на виконання Конституції України, Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та законів України, що регулюють відносини у сферах енергетики та комунальних послуг, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 у України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
В разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
На підставі встановлених судом фактичних обставин вбачається, що у період з 01.10.2015 по 01.09.2021 відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював оплати за спожиті послуги теплопостачання, що надавались до належної йому квартири за адресою АДРЕСА_2 , тобто порушив виконання грошового зобов'язання з оплати послуг теплопостачання.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на такі правовідносини поширюється норма статті 625 ЦК України, а тому позивач має законне право на стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних за період з 21.11.2015 по 01.09.2021.
мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Доводи заявника на недотримання судом першої інстанції вимог процесуального права, що передбачають підстави залишення позовної заяви без руху, є безпідставними та не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України зазначаються позивачем у позові, якщо такі відомості позивачу відомі. Такі відомості, не є доказами, які можуть бути зібрані у порядку витребування доказів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні заявником норм процесуального права.
В силу вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору вимагається процесуальним законом, якщо такі заходи проводились, в тому числі якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. До даних правовідносин, що виникли між сторонами, законом не вимагається обов'язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору, а погодження із споживачем умов реструктуризації боргу у позасудовому порядку є правом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а не обов'язком. Разом із тим, процесуальних підстав, передбачених ст. 207 ЦПК України, розгляду судом першої інстанції питання затвердження мирової угоди у справі, на що зазначав ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не вбачається.
Вирішення питання прийнятності позовної заяви відноситься до компетенції саме суду першої інстанції та вирішено місцевим судом у даній справі при відкритті провадження у відповідності з принципом уникнення надмірного формалізму та забезпечення доступу до правосуддя. Аналогічне стосується і посилань заявника на неналежне засвідчення позивачем довідки про склад сім'ї.
Щодо незгоди заявника із сумою боргу за послуги теплопостачання, апеляційний суд зазначає, що розмір нарахованої заборгованості за період 01.10.2015 по 01.09.2021 у сумі 35 026,37 грн. підтверджується належним доказом - розрахунком заборгованості, що не спростований відповідачем, у якому зазначені тарифи, у тому числі і станом на жовтень 2015 року. Доводи апелянта про відсутність у справі роздруківки постанов НКРЕКП, на які вказував позивач у позові, не спростовують правомірності висновків суду про наявність заборгованості, оскільки такі акти є підзаконними нормативно-правовими актами, а не доказами, що надаються до суду відповідно до статті 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, як помилково вважає заявник, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 577/5360/15-ц).
Таким чином, оскільки інфляційні витрати та відсотки річних, передбачені статтею 625 ЦК України, мають особливий компенсаційний характер для стягувача, не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, і не є санкціями, доводи заявника щодо порушень вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 є безпідставними.
Щодо неврахування судом першої інстанції часткових оплат за послуги теплопостачання, здійснених відповідачем до ухвалення судом рішення, суд апеляційної інстанції зауважує на наступне.
До апеляційної скарги позивачем долучено електронні квитанції про оплату платежів на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за централізоване опалення за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 48-50): 23.09.2021 - на суму 1 000 грн., 19.10.2021 - на суму 800 грн., 28.10.2021 - на суму 1 000 грн.
Вказані квитанції не були предметом розгляду у суді першої інстанції та не надавались відповідачем до суду першої інстанції, як докази.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зменшення розміру позовних вимог до ухвалення судом рішення є правом позивача, а не його обов'язком (п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України).
Натомість, саме на сторону, яка заперечує розмір боргу, у даному випадку це відповідач, процесуальним законом покладається процесуальний обов'язок надання доказів до суду на рахунок своїх заперечень, що відповідає принципу змагальності у цивільному процесі (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
ОСОБА_1 на рахунок своїх заперечень проти суми заборгованості не надав до суду першої інстанції зазначених квитанцій про оплату боргу, диспозитивно скористався своїм процесуальним правом надання відзиву та доказів.
У відповідності з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежить від нього.
Процесуальних підстав надання судом апеляційної інстанції оцінки вказаним квитанціям, а також, як наслідок, зміни рішення суду, не вбачається, оскільки заявником не наведено поважності причин неможливості надання таких доказів до суду першої інстанції.
Разом із тим, надані заявником до апеляційної скарги електронні квитанції (від 23.09.2021 на суму 1 000 грн., 19.10.2021 на суму 800 грн., 28.10.2021 на суму 1 000 грн.) про здійсненні ним часткові платежі з оплати послуг теплопостачання на загальну суму 2 800 грн. є підставою для зарахування цих коштів у порядку виконання рішення суду або мають бути прийняті до уваги теплопостачальним підприємством у позасудовому порядку під час взаємозвірки платежів.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
У відповідності з вимогами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права й підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
Повний текст постанови складено 10 січня 2022 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Л.І. Пилипчук
Т.О. Кривчун