Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/8/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
05.01.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який представляє інтереси власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2021 по матеріалам кримінального провадження№12021121010002518 за ч.1 ст. 121 КК України,
інші учасники судового засідання:
прокурор - ОСОБА_8 ,
захисник-адвокат - ОСОБА_6
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на речі, вилученні 26.11.2021 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .
Клопотання слідчого мотивовано тим, вилучене майно має значення для кримінального провадження в якості речового доказу та відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України. Мета звернення - збереження речових доказів.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2021 клопотання слідчого про накладення арешту на майно задоволено.
Накладено арешт на мобільний телефон «Самсунг гелексі А31 з ІМЕЙ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вилучений 26.11.2021 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , заборонивши розпоряджатись та користуватись, власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_7 .
В обґрунтування вказаного рішення слідчий суддя прийшов до висновку, що заявлені до арешту речі є речовими доказами. Слідчий довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення доказу, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого. Майно, що було тимчасово вилучено слідчим під час проведення обшуку, відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який представляє інтереси власника майна ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2021 скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон «Самсунг гелексі А31 з ІМЕЙ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вилучений 26.11.2021 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_7 .
Зазначає, що оскаржувану ухвалу отримав лише 23.12.2021, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження не порушений.
26.11.2021за місцем проживання ОСОБА_7 співробітниками поліції був проведений обшук, під час якого було вилучено мобільний телефон.
Обшук житла неповнолітнього та вилучення майна неповнолітнього ОСОБА_7 проводився без участі адвоката.
Підставою обшуку була ухвала слідчого судді від 25.11.2021, відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення мобільного терміналу, який перебував/перебуває в користуванні ОСОБА_7 .
Тобто, слідчий суддя надав дозвіл на вилучення будь-якого мобільного терміналу, при цьому в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя встановив, що будь- який термінал це є мобільний телефон «Самсунг телексі АЗІ» з ІМЕЙ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
В оскаржуваній ухвалі не зазначено, що вилучений мобільний телефон є доказом спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, при цьому жодна підстава чи розумна підозра вважати, що зазначене майно є доказом кримінального правопорушення слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не вказана.
Жодних фактичних обставин за яких слідчий суддя ухвалив рішення про накладення арешту оскаржувана ухвала не містить.
Крім того, у судовому засіданні слідчий СВ Кропивницького РУП ОСОБА_9 пояснив, що у вилученому телефоні «Самсунг телексі АЗІ» з ІМЕЙ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відсутня будь-яка інформація, так як він отформатований.
Тобто, слідчий ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив, що вилучений телефон не є речовим доказом, так як у ньому відсутня будь-яка інформація, але в оскаржуваній ухвалі про вказані пояснення слідчого не відображені.
В судовому засіданні прокурором було долучено заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 разом із додатками в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_6 , який представляє інтереси власника майна ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати частково ухвалу суду, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, правильно зазначив, що стороною обвинувачення на даний час здобуто докази, які вказують на наявність ознак, що свідчать про кримінально протиправний характер діяння та є підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, як предмети, які можуть зберігати на собі сліди правопорушення та містити інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що підлягають перевірці під час досудового розслідування за допомогою слідчих дій.
Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на телефон не можуть вважатись обгрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та пред'явлення підозри. Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, судом першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 26.11.2021 року працівники поліції провели обшук квартири АДРЕСА_1 .
За результатами проведеного обшуку були виявлені та вилучені речі, перелік яких містяться в протоколі обшуку. Вилучене майно оглянуто і постановою слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області визнано речовим доказом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що слідчий довів, що на стадії досудового розслідування наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення доказу, могла призвести до втрати значення речового доказу, як такого. Майно, що було тимчасово вилучено слідчим під час проведення обшуку, відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту.
В судовому засіданні прокурором було повідомлено, що обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню скеровано до Ленінського районного суду м. Кіровограда 24.12.2021.
Суд апеляційної інстанції не вирішує питання, які віднесені до розгляду справи по суті пред'явленого обвинувачення.
Колегія суддів наголошує, що у відповідності до ст.. 369-374 КПК України суд приймаючи остаточне рішення вирішує питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, колегія суддів вважає, що на початковій стадії досудового розслідування в даному кримінальному провадженні виправдана потреба в тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, з метою запобігання його відчуження, виникнення штучно створених майнових обтяжень чи нових власників.
Доводи апеляційної скарги представника власника майна щодо обмеження конституційних прав власника майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначено, що ризик відчуження майна, є достатніми умовами для застосування співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зокрема, на мобільний телефон «Самсунг гелексі НОМЕР_3 з ІМЕЙ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вилучений 26.11.2021 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, судом першої інстанції не встановлено, не встановлено це і під час апеляційного перегляду.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищезазначене майно, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.
Так, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 173, 174, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який представляє інтереси власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.12.2021, якою Накладено арешт на мобільний телефон «Самсунг гелексі А31 з ІМЕЙ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вилучений 26.11.2021 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , заборонивши розпоряджатись та користуватись, власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2