Іменем України
31 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/1148/18
провадження № 22-ц/4809/585/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «ЖЕО №2 Міської ради м. Кропивницького»,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Варакіна Н. Б.) від 01 грудня 2020 року,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.
В обґрунтування позову вказується, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Поверхом вище розташована квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2
19 червня 2017 року внаслідок недбалості з боку власника квартири АДРЕСА_2 , сталося залиття водою квартири позивача, що підтверджується комісійним актом від 19 червня 2017 року, складеним представниками ЖЄО. Тим самим позивачу завдано йому майнову шкоду, розмір якої позивач оцінює у 40000,00 грн та просить стягнути завдані збитки з відповідача.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - КП «ЖЕО №2 Міської ради м. Кропивницького», про відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям квартири задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 24780,00 грн.
Встановив, що залиття квартири позивача сталося з квартири поверхом вище власником якої є відповідач. Останній не довів відсутність своєї вини у заподіянні майнової шкоди позивачу через пошкодження майна.
На підставі висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року суд встановив, що розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 пошкодженням майна через залиття у квартирі АДРЕСА_1 , яке могло відбутися лише з приміщень квартири АДРЕСА_2 , становить 12294,00 грн з урахуванням ПДВ, а вартість відновлювального ремонту складає 12486,00 грн з урахуванням ПДВ. Грунтуючись на висновках експерта про розмір завданої шкоди та вартість відновлювального ремонту суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача сумарно 24780,00 грн.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі (т. 2, с. 17-23) відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що, на думку відповідача, суд дав неправильну оцінку доказам у справі. а саме: акту про залиття квартири від 19 липня 2017 року, складеному комісією КП «ЖЕО-2» КМР, а також складеному експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лесівим С. О. висновку судової будівельно-технічної експертизи №4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року.
Відповідач стверджує, що акт про залиття квартири було складено без його повідомлення та участі, у зв'язку з його відсутністю на місці події.
Крім того, акт має невідповідності вимогам щодо його змісту, які вказані у додатку № 4 до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, а саме не вказано, що він відмовлявся підписати акт з якихось причин.
Стосовно висновку експерта №4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року, то відповідач вважає неповним через те, що експерт не вказав безпосередню причину залиття квартири позивача, яке сталося 19 червня 2017 року.
До того ж суд неправильно визначив розмір завданої шкоди через неправильне тлумачення висновку експерта. Фактично суд безпідставно вдвічі збільшив розмір відшкодування у порівнянні з висновком експерта.
Суд не звернув уваги на доводи відповідача про те, що позивач вже висував вимоги до відповідача про відшкодування шкоди від залиття квартири, що є предмет розгляду в іншій справі.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу (т. 2, с. 44-46) ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Вишня-Чижова Г. В. зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суд у першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, із врахуванням всіх фактичних обставин справи, та правильним застосуванням норм процесуального й матеріального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2020 року без змін.
Суд першої інстанції встановив такі обставини справи:
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі договорів купівлі-продажу декількох квартир, а саме: квартири АДРЕСА_3 , згідно з договором купівлі-продажу № 4775 від 09 жовтня 2002 року; квартира АДРЕСА_4 , згідно з договором купівлі-продажу № 4472 від 21 липня 2004 року, та 27/100 частини квартири АДРЕСА_5 , згідно з договором купівлі-продажу № 1118 від 26 лютого 2004 року.
На підставі дозволу Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради за № 564 від 16 лютого 2011 року на перепланування вищевказаних кварти, позивач провів об'єднання квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та 24/100 частини квартири АДРЕСА_6 . Після чого загальна площа, з урахуванням знижувальних коефіцієнтів балкону складає - 99,86 кв.м, в тому числі житлова - 65,33 кв.м (т. 1, с. 66).
Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 20 травня 2011 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , про що також свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 31598385 від 10 жовтня 2011 року Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».
Власником квартири АДРЕСА_7 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Драною І.В. за реєстровим № 2692, є ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 82547026 від 16 березня 2017 року (т. 1, с. 189-190).
19 червня 2017 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 .
Того ж дня, представниками Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Кіровоградської міської ради» складений комісійний акт, який затверджений начальником Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Кіровоградської міської ради» у якому зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_1 , сталося з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , через протікання змішувача у санвузлі останньої. У квартирі АДРЕСА_3 у санвузлі частково затоплено стелю, виконану з гіпсокартону, затоплено електромережу та точковий світильник, вмонтований в стелю, затоплено підлогу, виконану плиткою керамічною лицювальною. Причина затікання була усунута власником квартири АДРЕСА_2 самостійно. Висновки і рекомендації комісії: власнику кв. АДРЕСА_3 рекомендовано питання щодо відшкодування збитків вирішити в судовому порядку, згідно з чинним законодавством України.
Згідно з висновком експерта за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи № 4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року залиття у квартирі позивача АДРЕСА_1 могло відбутися лише з приміщень квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище за тією ж адресою, при цьому достовірно встановити причину залиття у квартирі позивача АДРЕСА_1 не вбачається можливим, при цьому відповідно до акту про залиття від 19 червня 2017 року причиною стало протікання внутрішньо квартирних мереж в кв. АДРЕСА_2 . Розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , внаслідок пошкодження майна при залитті (затопленні) квартири АДРЕСА_1 , 19 червня 2017 року станом на момент проведення експертизи складає 12294,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість відновлювального ремонту № 55, що по АДРЕСА_8 , внаслідок залиття 19 червня 2017 року станом на момент проведення експертизи складає 12486,00 грн з урахуванням ПДВ.
Допитаний у судову засіданні у суді першої інстанції експерт ОСОБА_4 виключив можливість затоплення з інших суміжних квартир або з причин балансоутримувача.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено право власника, права якого порушені, на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
У випадку доведеності факту заподіяння шкоди потерпілому, відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У цій справі спір між сторонами виник стосовно відшкодування шкоди, завданої позивачу пошкодженням його майна через залиття суміщеного санвузла в його квартирі, яке сталося 19 червня 2017 року.
Правильність встановлення судом першої інстанції тієї обставини, що 19 червня 2017 року відбулося залиття у квартирі позивача ніким з учасників справи не оспорюється.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з висновком місцевого суду про те, що це залиття сталося саме з його вини, вважає, що докази цього відсутні. Крім того, він не погоджується з розміром присудженого відшкодування.
Вважаючи доведеною вину відповідача у заподіянні позивачу майнової шкоди, суд першої інстанції посилався у рішенні, як на докази, на комісійний акт про залиття (аварії), що трапилося на системі внутрішньоквартирного водопостачання (водовідведення) від 19 червня 2017 року, який складений представниками КП «ЖЕО-2» КМР», та на висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіряючи правильність встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи, які суд вважав доведеними, колегія суддів апеляційного суду враховує таке.
Відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), передбачено, що заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, зразок якого із переліком необхідних для такого акта відомостей встановлено у додатку 4 до Правил.
Зокрема, в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) повинно бути зазначено: склад комісії, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), причини залиття, висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду тощо).
Акт підписується членами комісії, а з його змістом ознайомлюються мешканці квартир під підпис.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку акту про залиття (аварію) від 19 червня 2017 року, складеному комісією в складі головного інженера, начальника дільниці та майстра КП «ЖЕО-2» КМР», які підписали цей акт і які встановили, що залиття квартири АДРЕСА_1 , сталося з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 через протікання внутрішньо квартирної мережі. Як встановила комісія, причина витоку води та затоплення була ліквідована власником квартири АДРЕСА_2 власними силами. Крім того, комісія також встановила, що у квартирі АДРЕСА_3 у санвузлі частково затоплено стелю, виконану з гіпсокартону, затоплено електромережу та точковий світильник, вмонтований в стелю, затоплено підлогу, виконану плиткою керамічною лицювальною.
Комісія сформулювала висновок про врегулювання питання відшкодування збитків власнику квартири АДРЕСА_3 у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що всупереч положенням пунктів 2.3.5 та 2.3.6 Правил при складанні акту про залиття має бути забезпечена його присутність і він має бути ним підписаний, або містити відмітку про відмову від підпису не заслуговують на увагу так, як у вказаних відповідачем пунктах Положення приписи про обов'язковість присутності учасників події при складанні акту відсутні.
Відсутність підпису відповідача на акті від 19 червня 2017 року не впливає на його чинність та не спростовує достовірність вказаної в акті інформації, а лише вказує на те, що відповідач не був ознайомлений з його змістом та не отримав копію акту.
Ба більше, комісія встановила факт залиття санвузла у квартирі позивача (часткове затоплення стелі та підлоги), яке сталося 19 червня 2017 року та відсутність повторних затікань на час огляду квартири, що узгоджується з наступною вказівкою в акті про усунення затікання води власником квартири АДРЕСА_2 самостійно.
Це також узгоджується з витягом із журналу прийому замовлень слюсарів-сантехнікі КП «ЖЕО № 2» КМР» за 2016 - 2017 роки в якому міститься запис за 19 червня 2017 року про реєстрацію виклику в квартиру АДРЕСА_9 , причина виклику - затоплення зверху з квартири АДРЕСА_2 (т. 1 с. 116, 119), та відсутність складеного слюсарем-сантехніком наряд-завдання на виконання робіт по поточному ремонту у квартирі позивача (т. 1 с. 128 - 135).
Крім того, загалом не виключається ситуація, коли акт про залиття з об'єктивних причин не може бути складений в присутності всіх заінтересованих осіб, зокрема через те, що такі особи відсутні на місці події, а їх явка не може бути забезпечена комісією.
Відсутність власника приміщення, з якого відбулося залиття, на місці станом на час ліквідації аварії та неможливість зв'язатися з ним є підставою проникнення до житла та іншого володіння особи для проведення у них огляду й ліквідації аварії без отримання згоди власника та складання членами комісії відповідного акту (ч. 3 - 8 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, який діяв на час виникнення спірних правовідносиин).
Як вбачається з заяв відповідача до суду та пояснень його представника, наданих суду першої інстанції, відповідач часто відсутній у його квартирі АДРЕСА_7 , через характер своєї роботи та пов'язані з нею тривалі відрядження, а у квартирі проживають квартиронаймачі. До того ж відповідач зареєстрований і проживає за іншою адресою: АДРЕСА_10 , а засоби зв'язку у нього відсутні про що він неодноразово зазначав у своїх заявах до суду (т. 1 с. 11, 24, 49, 65, 75, 96, т. 2 с. 17).
Здебільшого встановлення місця протікання води у квартиру потерпілого можливе і без огляду інших приміщень, тобто можливим є встановлення місця з якого потрапляє волога (квартира, нежитлове або допоміжне приміщення тощо). У такому випаду власник такого приміщення має довести відсутність своєї вини.
До того ж у цій справі акт про залиття не є єдиним доказом, який вказує на те, що воно сталося саме з квартири поверхом вище, тобто з квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_5 , чий санвузол знаходиться над санвузлом у квартирі ОСОБА_1 .
Так у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року експерт Лесів С. О., навівши у дослідній частині відповідні обґрунтування, дійшов однозначного висновку, що залиття в квартирі позивача АДРЕСА_1 могло відбутися лише з приміщень квартири АДРЕСА_2 виключив потрапляння вологи у квартиру позивача з інших квартир АДРЕСА_11 - АДРЕСА_12 , які також знаходяться поверхом вище, але не над санвузлом позивача.
І хоча на час проведення експертного огляду сантехнічного обладнання в обох квартирах, який відбувся за спливом значного проміжку часу після події залиття, експертом не виявлено у квартирі відповідача поручення герметичності систем водогону та водовідведення з витоком води, однак ним встановлено, що система водовідвідних стічних вод з ванни суміщеного санвузла у квартирі АДРЕСА_2 , який розміщено над суміщеним санвузлом у квартирі АДРЕСА_3 , влаштована з ухилом у зворотному напрямку руху стічних вод, що може призвести до витоку стічних вод з санітарно-технічного приймача на поверхню. Крім того, під ванною зазначеного приміщення експертом виявлено ознаки дії рідини у вигляді вапняних плям, що вказує на виток вологи за межі труб водогону та водовідведення і водоприймального обладнання.
Згідно з Науково-методичними рекомендаціями з підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, до основних завдань будівельно-технічної експертизи належать, зокрема, визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів, визначення вартості робіт, пов'язаних з усуненням наслідків залиття тощо.
Експертне дослідження провів та надав експертний висновок експерт Лесів С. О., який має відповідні знання та кваліфікацію, досвід експертної роботи з 2010 року, повідомлений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку, який провів особисто огляд досліджуваних об'єктів.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідач не погодився з висновком експерта в частині встановлення причин заподіяння збитків позивачу і в своїй апеляційній скарзі називає його неповним. Однак відповідач не скористався своїм процесуальним правом і не заявив у суді клопотання про призначення додаткової або ж повторної експертизи.
Суд першої інстанції дотримався правил оцінки доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та правильно встановив, що 19 червня 2017 року залиття санвузла в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить позивачу, сталося шляхом потрапляння вологи з квартири АДРЕСА_2 шляхом витоку води з внутрішньоквартирних мереж водогону або водовідведення, які розміщені у суміщеному санвузлі квартири відповідача поверхом вище над квартирою позивача.
З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Встановлення безпосереднього механізму та джерела витоку води з внутрішньоквартирнох інженерних комунікацій (деформація труб або з'єднань, пошкодження їх цілісності тощо) не має істотного значення для вирішення цієї справи з підстав наведених вище.
При цьому суд враховує, що комісія встановила, що це сталося внаслідок протікання змішувача, встановленого на джакузі в санвузлі у квартирі відповідача і відповідач цю обставину не спростував.
Тож відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди до суду не надав, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене є обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем складу деліктних правовідносин сторін та покладення на відповідача, який відповідальний за стан інженерних мереж у його квартирі та їх експлуатацію, обов'язку з відшкодування завданої ним позивачу майнової шкоди.
Однак вирішуючи на підставі висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи питання розміру компенсації за заподіяну майнову шкоду, суд першої інстанції додав визначений експертом розмір матеріальної шкоди, тобто розмір втрати, яких зазнав позивач у зв'язку зі пошкодженням його майна, з визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту пошкодженого залиттям майна, тобто витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Такі дії суду привели до неправильного визначення розміру відшкодування внаслідок необґрунтованого подвоєння суми завданих збитків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Крім того, місцевий суд не врахував, що експерт визначив розмір завданих збитків з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Однак позивач не надав суду доказів того, що він поніс витрати на відновлення пошкодженого майна та сплатив при цьому ПДВ, або неминуче має його (податок) сплатити виконавцю робіт по ремонту - платнику ПДВ.
У зв'язку з цим розмір оціненої експертом вартості відновлювального ремонту підлягає зменшенню на суму ПДВ.
Згідно з додатком № 5 висновку експерта № 4610/4611/18-27 від 28 травня 2020 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт у квартири АДРЕСА_1 становить 12486,00 грн з урахуванням ПДВ, а без податку - 10405,00 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація завданих збитків (вартість витрат на відновлення пошкодженого майна без урахування ПДВ) у сумі 10405,00 грн.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про порушення майнових прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, але допустив помилку при визначенні розміру компенсації завданих збитків.
У зв'язку з цим оскаржуване рішення належить змінити в частині розміру задоволених вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при здійсненні оцінки доказів, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не знайшли свого підтвердження.
Не враховується судом і твердження заявника про те, що позивач вже висував до нього вимоги про відшкодування заявленої шкоди в іншій справі № 404/1696/15-ц.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач пред'явив вимогу про відшкодування шкоди, яка завдана йому залиттям, що сталося 19 червня 2017 року, а у справі № 404/1696/15-ц, на яку посилається відповідач, предметом спору є відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири яке сталося ще 05 серпня 2013 року, тобто підстави позовів є різними.
Крім того, постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2019 року у справі № 404/1696/15-ц скасовано рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 вересня 2017 рокута ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з недоведеністю обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.
Отже, позов у справі № 404/1148/18, яка переглядається в апеляційному порядку, пред'явлено позивачем після того, як суд першої інстанції ухвалив позитивне рішення у іншій справі - № 404/1696/15-ц та до скасування його апеляційним судом і ухвалення нового рішення про відмову в позові, що спростовує твердження ОСОБА_5 про намагання позивача повторно пред'явити вимоги про відшкодування тих самих збитків.
Про судові витрати
Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу відповідачки, а вимоги позивача задовольнив частково, то витрати сторін на сплату судового збору розподіляються між ними пропорційно.
Матеріалами справи підтверджується, що за подання до суду позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн (т. 1 с. 1), а відповідач сплатила за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1362 грн (т. 2 с. 37).
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог становить 26% від заявлених вимог на відповідачка покладається судовий збір за звернення до суду першої інстанції в сумі 183,25 грн, а на позивача - 1007,88 грн за звернення до суду апеляційної інстанції.
Крім того, позивач попередньо поніс витрати по оплаті послуг експерта в сумі 5720,00 грн (т. 1 с. 193), що відноситься до витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 2 ст. 133, ст. 139 ЦПК України).
Відповідно до розподілу інших судових витрат, встановленому ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу частину його витрат у сумі 1487,20 грн.
Враховуючи, що на позивача покладаються судові витрати в сумі 1007,88 грн, а на відповідача - 1670,45 грн (183,25 + 1487,20), відповідно до ч. 10 ст. 140 ЦПК України, саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація понесених ним судових витрат в сумі 662,57 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2020 року змінити в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди та в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 ) в рахунок компенсації завданої майнової шкоди 10405,00 (десять тисяч чотириста п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 ) компенсацію судових витрат в сумі 662,57 (шістсот шістдесят дві цілих і п'ятдесят дві соті) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: А. М. Головань
С. І. Мурашко