Справа № 347/2253/21
Провадження № 33/4808/55/22
Категорія ст.185 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.
Суддя-доповідач Васильєв
06 січня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Краснюка В.В., на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2021 року, якою провадження щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати стягнення у вигляді штрафу -136 (сто тридцять шість) грн., а також стягнуто судовий збір - 454 грн., -
Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2021р. о 18год.18хв. ОСОБА_1 знаходячись в с.Старі Кути по вул.Тюдівська Косівського району в стані алкогольного сп'яніння у громадському місці виражався нецензурною лайкою, чим порушив спокій громадян. На законну вимогу інспектора СРПП Косівського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта ОСОБА_2 припинити адміністративне правопорушення не відреагував та виражався в грубій формі на адресу поліцейських.
Не погодившись з вказаним рішенням суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник адвокат Краснюк В.В. подали апеляційні скарги, в яких апелянти не погоджуються з постановою суду, вважають постанову незаконною та необґрунтованою, ухваленою із значними порушеннями процесуальних норм та невідповідністю матеріалам справи, та є такою, що підлягає скасуванню.
Захисник адвокат Краснюк В.В. в поданій апеляційній скарзі зазначає, що подане ним клопотання про об'єднання справ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП і ст.173 КУпАП не задовольнив та не розглянув по суті.
Вказує, що що 22.11.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про те, що бажає мати захисника поданій справі. Під час розгляду справи в суді та дачі ОСОБА_1 пояснень, захисника у нього не було, а отже порушено норми ст.268 КУпАП щодо можливості отримати належну ефективну юридичну допомогу.
Захисник вказує на те, що суд при ухваленні постанови суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та рапорт. Однак, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Апелянт вказує також на те, що долучений до матеріалів справи диск містить два фрагменти відеозаписів, на яких вказано час запису 18.47 год. та 18.48 год., що спростовує висновки суду у постанові про те, що подія мала місце о 18.18 год. Окрім того, на відео файлах не видно працівників поліції, не вбачається відносно якої події здійснювався відеозапис, відсутні будь які відомості про старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Захисник Краснюк В.В. вказує на те, що суд безпідставно зазначив в постанові суду, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження даної обставини.
Апелянт вказує, що у протоколі не вказано, що вимога працівника поліції була наполегливою та неодноразово повтореною, не вказано, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, у зв'язку з чим суд був позбавлений змоги перевірити факт того чи є вони законними. В матеріалах справи відсутні докази про те, що мала місце законна вимога інспектора припинити адміністративне правопорушення і останній не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських.
Апелянт вказує на те, що постановою Косівського районного суду від 20.10.2021 року не встановлено факту порушення ОСОБА_1 ПДР, вимоги про пред'явлення водієм документів були неправомірними, а отже мала місце безпідставна вимога працівників поліції щодо ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння за відсутності належних і допустимих доказів під ставності зупинки автомобіля під його керуванням. Даною постановою суду провадження у справі закрито щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу правопорушення.
Таким чином, апелянт вважає, що поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП не дотримано приписів КУпАП та порушено процедуру запровадження протоколу, на що суд не звернув увагу при прийнятті рішення у справі.
ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі зазначає, що ним 22.11.2021 року було подано до суду клопотання про те, що він бажав мати захисника у справі. При наданні пояснень у суді, захисник не був присутнім в судовому засіданні, що є порушенням його права на захист.
ОСОБА_1 зазначає, що суд безпідставно послався на протокол про адміністративне правопорушення, в якому не відображено які саме законні вимоги йому були висунуті поліцейським, а також чи знаходився поліцейський при виконанні службових обов'язків.
В протоколі також не зазначено, що вимога працівників поліції була наполегливою та неодноразово повтореною. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що мала місце законна вимога інспектора ОСОБА_2 припинити адміністративне правопорушення і він на це не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських..
Апелянт вважає, що працівниками поліції не було належним чином зафіксовано порушення ним ПДР, вимоги про пред'явлення документів були неправомірними, а отже вимоги працівників поліції були безпідставними.
Вказує, що постановою суду від 20.10.2021 року провадження у справі про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито за відсутністю події і складу правопорушення, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП не дотримано приписів КУпАП та порушено процедуру запровадження протоколу.
Апелянт вказує на те, що у відповідності до долучених до матеріалів справи відеозаписів, фрагменти записів мають місце о 18.47 год. та 18.48 год., а суд зазначив в постанові суду, що подія мала місце о 18.18 год., що є неможливим. На відеозаписах не ідентифіковано працівників поліції та відомості про них.
В матеріалах справи наявна копія протоколу серії ВАБ №754612 від 15.09.2021 року про вчинення ним правопорушення за ст.173 КУпАП, з якого вбачається, що він нібито в один і той же час вчинив два адміністративні правопорушення, в одному з яких вказано час вчинення правопорушення 18.00 год., з чого вбачається фальсифікація матеріалів справи.
Вказує на те, що судом проігноровано істотні порушення при оформленні матеріалів справи працівниками поліції.
Просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі щодо нього за відсутності в його діях складу правопорушення.
Апелянти ОСОБА_1 та його захисник адвокат Краснюк В.В. належним чином були повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з'явились без поважних на це причин, хоча були належним чином повідомлені про розгляд їх апеляційних скарг. Захисник Краснюк В.В. надіслав на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив апеляційні скарги розглянути у їхній відсутності та просив апеляційні скарги задовольнити. Окрім того адвокат Краснюк В.В. в поданій заяві просив апеляційний суд звернути увагу на те, що в оскаржуваній постанові суд посилався на CD диск як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушенні. Проте, в матеріалах справи відсутній CD диск.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 та його захисник адвокат Краснюк В.В. належним чином були повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з'явились без поважних на це причин, апеляційний суд , у відповідності до вимог ч.6 ст.294 КУпАП вважав можливим провести судовий розгляд за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, вважаю, що апеляційні скарги правопорушника ОСОБА_1 та його захисника адвоката Краснюка В.В. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції таких вимог у повній мірі дотримався.
Захисник адвокат Краснюк В.В. в поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом не було вирішено подане ним клопотання про об'єднання справ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП і ст.173 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання про об'єднання справ відноситься до дискреційних повноважень суду і суд дійсно може об'єднати в одне провадження кілька проваджень про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, захисник адвокат Краснюк В.В. не зазначає яким чином розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП в окремому провадження позначився на правильність висновків суду щодо правильності встановлення фактичних обставин та обґрунтованості висновку щодо доведеності вини правопорушника у вчиненні правопорушення.
Окрім того, апелянти вказують в поданих апеляціях на те, що 22.11.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про необхідність забезпечення захисником, однак в порушення вимог ст.268 КУпАП суд першої інстанції розглянув справу за відсутності захисника.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 22.11.2021 року(а.с.11) в якій він просить надати йому можливість скористатись допомогою адвоката.
Разом з тим, судове засідання відбулось 24 листопада 2021 року, що свідчить про те, що останній мав можливість скористатися своїм правом при розгляді справи користуватись юридичною допомогою адвоката.
Зокрема, зі змісту матеріалів справи вбачається, що в день розгляду справи адвокатом Краснюком В.В. до суду подано заяву про закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_3 (а.с.13-14) , ордер №1001852, з якого слідує, що 23.11.2021 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, клопотання про об'єднання справа в одне провадження щодо ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що вищевказані документи надійшли до суду першої інстанції ще до розгляду справи по суті, а доводи захисника Краснюка В.В. про те, що вищевказані документи він подав до суду 23.11.2021 року не відповідають дійсності, оскільки вищевказані документи були подані та зареєстровані канцелярією суду 24.11.2021 року.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 та його захисник адвокат Краснюк В.В. просили відкласти розгляд провадження у зв'язку із неможливістю адвоката бути присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, хоча особа , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції і мав можливість повідомити про вищевказані обставини суд та просити відкласти розгляд провадження з метою забезпечення участі захисника.
При вирішанні вищевказаного питання , апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та його захисник адвокат Краснюк В.В. не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що вказували на необхідність їх участі в своїх апеляційних скаргах.
Диспозицією ст. 185 КУпАП встановлена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Згідно закону, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих та неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи.
Зокрема, свої висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суд обґрунтував посиланням на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №754613 від 15.09.2021р., відповідно до якого ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 15.09.2021р. о 18год.18хв., знаходячись в с. Старі Кути по вул. Тюдівська Косівського району в стані алкогольного сп'яніння у громадському місці виражався нецензурною лайкою, чим порушив спокій громадян. На законну вимогу інспектора СРПП Косівського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта ОСОБА_2 припинити адміністративне правопорушення не відреагував та виражався в грубій формі на адресу поліцейських (а.с.1).
Суд також зазначив, що даний факт підтверджується рапортом поліцейського СРПП Косівського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області від 15.09.2021р. (а.с.4).
Судом було оглянуто та досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис, відповідно до якого видно, що ОСОБА_1 ображає поліцейських нецензурною лайкою, веде себе досить неадекватно, на вимоги поліцейських не реагує, що повністю узгоджується із матеріалами справи, складеними відносно нього щодо вчинення злісної непокори законному розпорядженню поліцейського при виконанні ним службових обов'язків (а.с.5).
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що доводи ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення повністю суперечать матеріалам справи, оскільки у його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, що містяться в його апеляційній скарзі та в апеляційній скарзі його захисника адвоката Краснюка В.В. є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 вересня 2021 року серії ВАБ №754613, з якого вбачається, що 15.09.2021р. о 18 год.18 хв. ОСОБА_1 знаходячись в с. Старі Кути по вул. Тюдівська Косівського району в стані алкогольного сп'яніння у громадському місці виражався нецензурною лайкою, чим порушив спокій громадян. На законну вимогу інспектора СРПП Косівського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта ОСОБА_2 припинити адміністративне правопорушення не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення за ст.185 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП Косівського РВП ГУНП капралом поліції Дребот О.Т., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою, а також особою щодо якої складено протокол ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Косівському районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
В протоколі зазначено свідка ОСОБА_4 та вказано, що правопорушенням не заподіяно матеріальної шкоди.
В протоколі зазначено, що потятих не було залучено.
Також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення по суті вчиненого правопорушення на підставі ст.63 Конституції України.
В протоколі також зазначено, що заяви та клопотання не надходили при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом протоколу під його підпис.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить недоліків, які свідчать про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП, а висунуте обвинувачення носить конкретний характер та достатньо для повного розуміння суті висунутого обвинувачення та підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП звинувачується у злісній непокорі законному розпорядженню поліцейського припинити висловлюватись нецензурною лайкою у громадському місці та порушувати спокій громадян, яка полягала у продовженні своєї протиправної поведінки та грубому висловлюванні на адресу поліцейських.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти лише виходячи з положень Конвенції.
Подібне застереження означає, що виведення у законодавстві країн-учасниць з-під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень і віднесення їх до юрисдикції інших органів, що може означати визнання національним законодавцем таких проступків адміністративними, для Європейського Суду не матиме значення.
Визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється Європейським Судом не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення , його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки.
Санкцією ст.185 КУпАП встановлено відповідальність у виді штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні, вищевказаного правопорушення, повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець не конкретизував , які саме дії, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності свідчать про те, що непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків носить ознаки злісної непокори, у зв'язку з чим це питання повинно бути вирішено судом самостійно в межах висунутого обвинувачення, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків.
Відповідно до п.7 Постанови ПВС України N 8 від 26.06.92р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути конкретизовано які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції і в чому саме полягала злісність непокори.
Зокрема, злісна непокора виражається, як правило, в пасивному ухилянні, ігноруванні, зневазі до вимог і розпоряджень поліцейського та непов'язана з фізичним впливом на потерпілого( поліцейського) і за своїм правовим змістом, характером неправомірних дій та спрямованістю умислу, істотно відрізняється від опору, відповідальність за який, передбачена ст.342 КК України.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки та також був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП та роз'яснено зміст протоколу, про що свідчать власноручні підписи ОСОБА_1 у протоколі.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час його складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень на підставі ст.63 Конституції України.
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Однак, апеляційний суд вважає, що за обставин за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.09.2021 року серії ВАБ №754613 вимагало від ОСОБА_1 надати пояснення по суті вчиненого ним правопорушення.
До матеріалів справи долучено також копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №754612 від 15.09.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 звинувачувався у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а саме: 15.09.2021р. о 18 год.18 хв. ОСОБА_1 знаходячись в с. Старі Кути по вул.Тюдівська в стані алкогольного сп'яніння висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян (а.с.3).
У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Косівському районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
В протоколі зазначено свідка ОСОБА_4 та вказано, що правопорушенням не заподіяно матеріальної шкоди. Поняті не залучались при складанні протоколу.
Також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення по суті вчиненого правопорушення на підставі ст.63 Конституції України.
В протоколі також зазначено, що заяви та клопотання не надходили при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом протоколу під його підпис.
У відповідності до рапорту поліцейського СРПП Косівського РВП ГУНП капрала поліції О.Дребот встановлено, що 15.09.2021 року під час несення служби було зупинено автомобіль ВАЗ 2104 н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з технічними несправностями, а саме: відсутність переднього бампера. На законну вимогу пред'явити посвідчення водія та свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу водій відмовився, після чого втік з місця події.
В рапорті зазначено, що в подальшому водія було доставлено до Косівського РВП та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810 в присутності свідка, результат становив 1.68 % проміле, на останнього складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, постанову за ст.126 ч.1 КУпАП та протоколи за ст.185 та ст.173 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Косівського РВП ГУНП про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколів про адміністративне правопорушення.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Крім того, слід взяти до уваги той факт, що матеріали справи не містять даних того, що ОСОБА_1 з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст..185 КУпАП до моменту розгляду справи апеляційним судом із скаргами на дії працівників поліції не звертався, а тому відсутні сумніви в тому, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень, визначених законом.
З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, повно та об'єктивно дослідив наявні докази та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи, які були долучені до матеріалів справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Твердження апелянтів про те, що відеозапис має певні суперечності з протоколом про адміністративне правопорушення стосовно часу вчиненні правопорушення є безпідставними, оскільки не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Посилання апелянта адвоката Краснюка В.В. на відсутність долученого до матеріалів диску із відеозаписами не відповідає дійсності . Вказані доводи апелянта спростовуються долученим CD диском на а.с.5, на якому збережені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за допомогою наявних технічних засобів.
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зокрема, зі змісту відеозаписів, які були долучені до матеріалів справи вбачається, що
ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції не реагував на їх зауваження та, перебуваючи у громадському місці, продовжував висловлюватись нецензурною лайкою, ображав та погрожував працівникам поліції, хоча був неодноразово попереджений працівниками поліції щодо неприпустимості такої поведінки.
Ст. 28 Конституції України закріплює право кожного на повагу до його гідності, це право людини рівнозначне обов'язку поважати інших.
Дії ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі, свідчать те, що й ого поведінка не відповідала обстановці, носила зухвалий характер та свідчила, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння формі, ігнорує вимоги поліцейських та продовжує висловлюватись нецензурною лайкою.
Апеляційний суд вважає, що дії поліцейського, який знаходився при виконанні своїх обов'язків по охороні громадського порядку, були спрямовані на припинення правопорушником ОСОБА_1 протиправної поведінки і носили законний та правомірний характер.
На переконання апеляційного суду працівник поліції правомірно вимагав від ОСОБА_1 припинити нецензурну лайку, однак останній не виконував вищевказані вимоги та продовжував свою протиправну поведінку.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які носять об'єктивний характер та не можуть бути спотворені і мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити протиправну поведінку ОСОБА_1 та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
Апеляційний суд вважає. що сукупність вищевказаних доказів повністю підтверджує правильність висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, оскільки він вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Доводи, викладені у апеляційних скаргах не спростовують правильність висновків суду, а тому відсутні правові підстави для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , -
Апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника адвоката Краснюка В.В. залишити без задоволення.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв