Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5186/21 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
11 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/5186/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М. в м. Коростені,
ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 26.07.2003 між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2005 шлюб між сторонами було розірвано. Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідач жодної участі у додаткових витратах на дитину не несе. Зазначала, що згідно договору про підготовку фахівця від 01.09.2021 ОСОБА_3 проходить навчання в Національному університеті харчових технологій міста Києва. Оплата за перший семестр становить 12500,00 грн, про що свідчить квитанція банку. Також нею був придбаний ноутбук для дочки в цілях навчання та розвитку здібностей дитини, що підтверджується чеком магазину. Повна ціна ноутбука становить 20846,00 грн. Також було витрачено 8050,00 грн на стоматологічні послуги, у зв'язку з тим, що в дитини хворі зуби, що підтверджується касовими чеками. Загальна сума витрат складає 41146,00 грн. Таким чином вважає, що з ОСОБА_2 повинна бути стягнута половина витрат в сумі 20573,00 грн. З підстав, передбачених ст.180, 183, 185 СК України просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 20573,00 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на дитину в розмірі 10423,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не було погоджено із відповідачем придбання ноутбуку, а із квитанції, на підтвердження такої купівлі не вбачається кому він придбаний, хто провів оплату. Витрати на придбання ноутбука не відносяться до додаткових витрат у розумінні ст.185 СК України.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2005 року у справі №2-1632/2005. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28.04.2004 року.
16 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклала договір №016-Ф/д21Б про надання освітньої послуги між Національним університетом харчових технологій та фізичною особою. Предметом даного договору є надання освітньої послуги , а саме здобуття вищої освіти ОСОБА_3 з спеціалізації 072 фінанси, банківська справа та страхування. Форма навчання денна, ступінь вищої освіти бакалавр, строк навчання з 01.09.2021 року по 30.06.2025 року. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 98000 гривень. За перший календарний рік навчання вартість освітньої послуги становить 24500,00 грн, попередня оплата за навчальний семестр 12250,00 грн.
Згідно квитанції №33974141 від 17.08.2021 ОСОБА_1 внесла на виконання умов договору кошти в сумі 12250,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не належить до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат із батьків на утримання дитини. Витрати за послуги стоматолога належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.76-8 ЦПК України не підтверджено, оскільки з наданих до позовної заяви копій чеків не можливо ідентифікувати найменування послуг та осіб, яким такі послуги надавались та якими особами ці послуги оплачувались. А тому, стягненню підлягає половина вартості ноутбуку, який можна віднести до навчального обладнання, який наразі є необхідним з урахуванням виниклої епідеміологічної ситуації в країні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із вимогами ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2018 року у справі № 761/6933/17.
Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач відповідно до положень ст. 185 СК України має право на стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Доводи відповідача про те, що позивачка не надала суду доказів, що додаткові витрати на дитину викликані особливими обставинами спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, наданими до суду першої інстанції позивачкою.
Твердження відповідача про те, що понесені позивачкою витрати на придбання ноутбука не відносяться до додаткових витрат в розумінні ст.185 СК України, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що придбаний для навчання доньки ноутбук відноситься до навчального обладнання, який наразі є необхідним з урахуванням виниклої епідеміологічної ситуації в країні.
Суд також обґрунтовано прийняв до уваги, як належний доказ, товарний чек про оплату вартості ноутбука в сумі 20846, 00 грн., виданий 26 липня 2021 року ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД магазин «COMFV» Житомирська область м. Коростень, вул. Героїв Чорнобиля, 6.
Оплата вартості ноутбука частково готівкою в сумі 11000 грн., а частково за кредитні кошти в сумі 9846, 00 грн., не є підставою для відмови у відшкодуванні позивачці понесених нею додаткових витрат.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення про стягнення додаткових витрат на дитину. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді