Справа № 761/15054/18
Провадження №1-кп/761/544/2021
іменем України
10 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
номер кримінального провадження № 120 171 001 000 000 66, внесеного 03.01.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого провідним науковим співробітником ДУ «Інститут отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,
за участю:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне
провадження,
Обвинувачений ОСОБА_4 , займаючи згідно з наказом від 25.02.1994 № 48-л посаду провідного наукового співробітника відділення реконструктивно-відновлювальної хірургії ЛОР-органів ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», маючи згідно диплому Київського медичного інституту серії Г - II №038174 від 28.06.1979
«освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію «лікар», маючи вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «оториноларингологія», будучи доктором медичних наук, маючи вчене звання професора кафедри хірургічних хвороб (курс отоларингології), маючи звання лікаря (провізора) - спеціаліста за спеціальністю «Отоларингологія», тобто будучи відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 медичним працівником зі спеціальною освітою, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 зобов'язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконав свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.
Так, 01.11.2016 року приблизно об 11 год. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ДУ «Інституту отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України» по вул. Зоологічній, 3 у місті Києві, під час проведення оперативного втручання потерпілому ОСОБА_8 , допустив дефект надання медичної допомоги: порушив методику оперативного втручання по Сланцеву у вигляді не накладання співустя з порожниною носу, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого ОСОБА_8 .
Окрім того, при виконанні оперативного втручання з приводу поліпу з правої гайморової пазухи обвинуваченим була припущена технічна помилка у вигляді руйнування нижньої стінки правої орбіти на ділянці біля 16 мм у діаметрі, що призвело до сполучення порожнини орбіти з гайморовою пазухою з подальшим виходом в гайморову пазуху жирової заочної клітковини.
Під час оперативного втручання на лівій гайморовій пазусі була травмована II гілка трійчастого нерву. Під час проведення оперативного втручання 01.11.2016 ОСОБА_8 з приводу видалення поліпу справа мав місце дефект надання медичної допомоги, який може бути зумовлений наступними чинниками:
- стоншенням нижньої стінки орбіти;
- під час видалення поліпу за рахунок його щільного зрощення з кістковою тканиною, оперуючим хірургом було прикладене надмірне зусилля, що супроводжувалось відривом фрагменту нижньої стінки очниці в зоні фіксації поліпу з подальшим виходом через даний дефект в гайморову пазуху позаочної жирової клітковини.
Під час оперативного втручання на лівій гайморовій пазусі мало місце травмування гілочок II гілки трійчастого нерву, що може бути обумовлене індивідуальними особливостями їх розташування у даного пацієнта.
Таким чином післяопераційний перелом нижньої стінки правої орбіти не супроводжувався явищами, загрозливими для життя (шок тяжкого ступеня, кома, пхтра ниркова, печінкова недостатність, гостра недостатність дихання, кровообігу, жирова чи газова емболія тощо), але викликав розлад здоров'я на термін понад 21 добу і за критерієм тривалості розладу здоров 'я відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Наслідки післяопераційного перелому нижньої стінки правої орбіти у вигляді косоокості та диплопії правого ока згідно п. 23.6. «Таблиць відсотків країн загальної працездатності...» Інструкції № 2 «Про порядок організації та проведення лікувально- страхової експертизи» викликали стійку втрату загальної працездатності на 20 (двадцять)% (більш ніж на 10% але менш ніж на 33%), що також відповідає тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості (за критерієм стійкої втрати загальної працездатності).
У разі своєчасного встановлення наявності дефекту нижньої стінки правої орбіти (під час операції або в найближчий час після операції), оперуючий лікар повинен був дати адекватну професійну оцінку можливих наслідків даного дефекту з проведенням відповідних хірургічних втручань, спрямованих на усунення цього дефекту (реконструктивної пластики), що могло б дозволити уникнути порушень з боку правого ока, які мають місце у потерпілого ОСОБА_8 .
На неодноразові скарги з боку потерпілого ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_4 не було проведено жодних хірургічних втручань, спрямованих на усунення цього дефекту.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 140 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні даного злочину та цивільний позов про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди - не визнав. Зазначив, що під час здійснення оперативного втручання потерпілому ОСОБА_8 були проведені чітко визначені хірургічні операції для відновлення носового дихання: сентопластика, вазотомія, двостороння гайморотомія з видаленням новоутворень з пазух.
Під час здійснення хірургічного втручання потерпілому було видалено поліп з нижньої стінки орбіти ока. Після проведення операцій хворий не скаржився на будь-які ускладнення. А лише на 7-8 день став відзначати прояву подвоєння при погляду наверх. Оскільки у потерпілого зменшувався набряк, відновилось носове дихання, була нормальна температура тіла - він був виписаний з лікарні. Подальший нагляд за ним та амбулаторне супроводження не передбачалось та до кола його обов'язків не входило.
Через деякий час потерпілий прибув для огляду під час якого були виявлені прояви позиційної диплопії. У зв'язку з чим йому було рекомендовано через 5 днів прибути на повторне обстеження. Втім, потерпілий по телефону повідомив, що почуває себе добре і додаткових консультацій не потребує, на повторне обстеження не з'явився.
Стверджував, що будь-яких недбалостей при здійсненні хірургічного втручання не вчиняв. Він діяв у відповідності до протоколів для проведення мікрогайморотомії, при виконання якої ним не застосовувалась оперативне втручання по Сланцеву, як то зазначено у обвинувальному акті та порушення норм якої інкримінується йому в обвинуваченні.
Уважає, що ті тяжкі наслідки, які утворились у потерпілого: диплопія, косоокість та надмірна чутливість шкіри обличчя пов'язані з наявністю особливостей стану здоров'я потерпілого, який тривалий час вживав препарати для полегшення дихання, окрім того, новоутворення, яке ним видалялось під час хірургічного втручання, могло вплинути на процеси, що відбувались у місці його утворення та сприяти стоншенню орбіти стінки нижнього ока.
Зазначив, що здійснення реконструктивної пластики у випадку дефекту нижньої стінки орбіти відноситься до компетенції лікарів офтальмологів і щелепо-лицьових хірургів та не здійснюється при виконання того виду хірургічного втручання, шо проводилась потерпілому ОСОБА_11 .
Зазначали, що жодним чином обвинувачений не допускав лікарської помилки та не припускався порушень при проведенні хірургічного втручання потерпілому, в тому числі не застосовував надмірного зусилля при видаленні поліпу, так як такого поняття в стандартах проведення операцій не застосовують. Відсутні і критерії визначення таких зусиль, а медична документація не містить такої інформація, яка б свідчила про здійснення перелому нижньої стінки орбіти. Висловили припущення, що тривала підготовка для проведення реконструктивної пластики нижньої стінки орбіти, несвоєчасне проведення даної операції і стало причиною утворення у потерпілого тяжких наслідків.
Окрім того сторона захисту стверджувала, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину є недоведеною, оскільки висновок експерта проведений на підставі медичних документів, що не були відкриті у відповідності до вимог ст.290 КПК України, для проведення експертизи залучались спеціалісти, які не є експертами. Для проведення експертизи не залучались вузькі спеціалісти в області отоларингології, що ставить під сумнів висновок експерта, який не може бути використано як доказ.
Посилаючись на однобічність досудового розслідування та відсутність доказів, безумовно підтверджуючих вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України - просили виправдати обвинуваченого та постановити виправдувальний вирок.
Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав вину, у вчиненні інкримінованого йому злочині, його вина у повному обсязі доведена сукупністю належних та допустимих доказів, що були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, а саме:
Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який вказав, що тривалий час в нього були проблеми з диханням носа. Для відновлення дихання він робив дві операції, однак проблема не була вирішена. З метою позбавитись проблем зі здоров'ям, він звернувся до лікаря ОСОБА_4 . Який порекомендував провести оперативне втручання - двусторонню гайморотомію. По рекомендації лікаря він здав необхідні аналізи та пройшов обстеження МРТ та УЗД. Під час обстеження в нього було виявлене новоутворення- поліп, на нижній орбіті правого ока на видалення якого він надав згоду.
Операція була проведене лікарем Мініним 01.11.2016 року на території Інституту за адресою м.Київ, вул.Зоологічна,3. Коли він прокинувся після наркозу у палаті, то відчув біль по усьому обличчю і в області правого ока. Одразу помітив, що у нього подвоєння в очах. Про свій стан повідомив обвинуваченого, який запевняв, що все з часом пройде. В лікарні він пробув до 11.11.2016 року та весь час скаржився лікарю, вказуючи, що хворобливі симптоми не проходять. Незважаючи на його скарги, на те, що болісні відчуття та подвоєння в правому оці не проходило, його виписали з лікарні.
Оскільки симптоми не проходили, він почав обстеження у інших лікарів з метою з'ясування причини такого стану. Після обстеження з'ясувалось, що під час проведення операції при видаленні поліпу лікарем Мініним у нього було пошкоджено нижню стінку орбіти правого ока і це призвело до того, що око змістилось до низу. Це призвело до ефекту подвоєння в очах. Окрім того при операції обвинуваченим було пошкоджено лицевий нерв, що призвело до оніміння та болісного відчуття в лівій частині обличчя. У зв'язку з тим, що лікарем Мініним непрофесійно та недбало було проведено хірургічне втручання, з метою виправлення допущенних ним помилок, він змушений був повторно робити операцію для виправлення тих негативних наслідків, які настали у зв'язку з дефектом надання медичної допомоги. У лютому 2017 року йому зробили повторну операцію, під час якої встановили титанову пластину з метою закрити отвір в орбіті ока та підняти тканину, щоб око стало на місце. Втім проведення такої операції не усунуло усіх наслідків, а лише частково виправило його стан. На сьогоднішній час в нього залишилось оніміння лівої частини обличчя та болісні відчуття під час дотиків до обличчя. Він постійно відчуває дискомфорт. Оніміння обличчя супроводжується болісними відчуттями при дотику до нього, яке можливо зрівняти з пронизливими ударами току. Що позбавляє його можливості в повній мірі жити звичайним життям. Він позбавлений можливості обняти та поцілувати своїх дітей та дружину, що спричиняє йому тяжкі моральні страждання. Окрім цього він має постійні незручності та больові відчуття у повсякденному житті при голінні та вживанні гарячої чи холодної їжі. В нього залишилось подвоєння ока при погляді наверх. Зазначене впливає на його емоційний та психічний стан, посилює моральні страждання. У зв'язку з тим, що наслідки після проведення невдалої операції лікарем ОСОБА_4 є невідворотні, та призвели до тяжких наслідків у виді ускладнень, на проведення повторних операцій ним були витрачені кошти, а тому просив задовольнити цивільний позов, стягнути з обвинуваченого на його користь спричинену матеріальну шкоду у сумі 23660,36 грн. та моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень.
Вина обвинуваченого підтверджується й сукупністю інших доказів- показаннями свідків, що були допитані у судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_12 підтвердив факт проведення операції обвинуваченим ОСОБА_13 у 2016 році потерпілому ОСОБА_11 . Зазначив, що він, разом з іншими особами, були присутніми під час проведення лікарем Мініним оперативного втручання у ОСОБА_11 , якому проводили гайморотомію та видаляли поліп.
Свідок ОСОБА_14 -лікар анастезіолог підтвердив, що був у складі групи медичних працівників разом з хірургом Мініним, який проводив потерпілому ОСОБА_11 хірургічне втручання - гайморотомію з виправлення носового дихання. Він особисто застосовував анестезію та слідкував за станом пацієнта весь період проведення операції, яка тривала десь біля півтори години та проходила в звичайному режимі. Після операції він відвідував пацієнта, від якого ніяких скарг не надходило.
Свідок: ОСОБА_15 - завідуючий відділенням реконструктивно- відновлювальної хірургії ЛОР органів підтвердив, що у листопаді 2016 року хірургом Мініним проводилось оперативне втручання хворому ОСОБА_11 з приводу відновлення носового дихання. Після операції потерпілий ОСОБА_11 та його батько звертались до нього з приводу ускладнень. Він порекомендував звернутись до офтальмологів, дав відповідні координати лікарів батьку ОСОБА_11 . Після консиліуму йому стало відомо, що ОСОБА_11 необхідно виправити дефект та провести додаткове хірургічне втручання. Зазначив, що до обов'язків хірурга ОСОБА_13 не входило проведення реконструктивної пластики. Втім, якщо такі випадки відбуваються, лікарі повинні залучати хірургів- офтальмологів.
Свідок ОСОБА_16 - батько потерпілого надав показання, у яких зазначив, що у 2016 році він разом з сином звернулись до обвинуваченого, який працював лікарем в Інстітуті отоларингології з приводу ускладнень дихання, яке тривалий час мало місце у потерпілого. Лікар їх проконсультував та порадив провести операцію. З цією метою було проведено обстеження сина. Операція була призначена на 1.11.2016 року та проходила більше 3-х годин, хоча аналогічна операція іншому хворому проводилась всього 30 хвилин. Після того, як син відійшов від наркозу та розплющив очі, він повідомив, що в очах є подвоєння та він відчуває біль. Про це він одразу проінформував свого лікаря. Одразу сину почали давати знеболювальні ліки, а лікар пообіцяв, що ці симптоми скоро пройдуть. Замість 3-х днів після операції, як їм обіцяв Мінін, його син провів у лікарні два тижні. У сина погіршився зір. Їм порадили звернутись до спеціалістів в Іститут мікрохірургії ока. Після огляду їм повідомили, що під час операції був перерізаний нерв і больові симптоми у сина залишаться назавжди. Окрім того повідомили, що терміново необхідно робити операцію та ставити пластину, так як була ушкоджена нижня стінка орбіти правого ока, за рахунок чого око змістилось до низу. Їх проінформували, що операція була проведена травматичним методом, який зараз у медичній практиці ніхто не застосовує. Після чого вони звернулись зі скаргою на хірурга ОСОБА_13 , який недбало провів оперативне втручання його сину та лікарська комісія підтвердила ці обставини.
Отже показаннями вказаних свідків підтверджено, що саме після оперативного втручання, проведеного обвинуваченим хірургом ОСОБА_4 у потерпілого ОСОБА_16 виникли ускладнення, для усунення яких була проведена повторна операція.
Вина обвинуваченого у неналежному виконанні своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого підтверджується й іншими письмовими документами.
Заявою про вчинення злочину, яка зареєстрована 03.01.2017 № 589, у якій потерпілий ОСОБА_8 , детально виклав обставини вчинення відносно нього злочину обвинуваченим ОСОБА_4 під час проведення оперативного втручання, що мало місце 01.11.2016 у Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України за адресою м.Київ, вул.Зоологічна, 3 (а.с.67-69 т.1).
До вказаної заяви потерпілим були долучені 3 СД диску зі знімками МРТ та КТ, зроблені як до операції так і після неї, виписки з медичної документації, оригінали висновків проведеного КТ та МРТ досліджень, про що свідчать власноруч написані ним заяви на ім'я слідчого ОСОБА_17 (а.с.80-81 т.1).
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 07.03.2017 року в ході проведення якого слідчим було вилучено медичну документацію потерпілого ОСОБА_8 з ДУ Інститут отоларингології (а.с.73-76 т.1).
Даними, які містяться у заяві потерпілого ОСОБА_8 від 14.03.2017 року про долучення до матеріалів кримінального провадження медичної документації для проведення судово-медичної експертизи ( а.с.77 т.1) та у заявах від 30.03.2017 та від 23.11.2017, від 11.01.2017 про долучення рентгензнімків, компютерної томографії та інших медичних документів (а.с.81,86,100, 103 т.1).
Даними, які містяться в епікрізі (виписка) з історії хвороби № 734 Київської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» м.Києва щодо встановленого діагнозу часткова офтальмоплегія справа, міопатія, невралгія 2 гілки трійчасного нерва, диплопія та інше (а.с.78 т.1).
Випискою № 760 в якій відображений період знаходження ОСОБА_8 в умовах стаціонарного лікування в Інституті отоларингології у період з 30.10.2016 по 11.11.2016 та факт проведення оперативного втручання - двусторонньої гайморотомії.
Висновком, складеним за наслідком проведення комп'ютерної томографії у якому підтверджено дефект нижньої стінки правої орбіти - стан після проведення двосторонньої гайморотомії (а.с.97 т.1).
Даними, які зазначені в виписному епікрізі № 21219/84 від 28.01.2017 щодо проведення ОСОБА_8 операції 24.01.2017 з приводу реконструкції нижньої стінки правої орбіти (а.с.79 т.1).
Висновком судово-медичної комісійної експертизи № 56-2017/0 даними якої підтверджено, що ОСОБА_8 01.11.2016 було проведено хірургічне лікування, а саме-операція сентопластика, вазотомія, двобічна гайморотомія. Під час проведення якої було допущено порушення методики оперативного втручання по Єланцеву у вигляді ненакладення співустя з порожниною носу.
При виконання оперативного втручання з приводу поліпу з правої гайморової пазухи була припущена технічна помилка у вигляді руйнування нижньої стінки правої орбіти на ділянці біля 16 мм, що призвело до сполучення порожнини орбіти з гайморовою пазухою з подальшим виходом в гайморову пазуху жирової заочної клітковини. Під час оперативного втручання на лівій гайморовій пазусі була травмована 11 гілка трійчастого нерву.
Цим же висновком встановлено, що оперуючим хірургом було прикладене надмірне зусилля, що супроводжувалось відривом фрагменту нижньої стінки очниці в зоні фіксації поліпу з подальшим виходом через даний дефект в гайморову пазуху позаочної жирової клітковини.
Вказане розцінене як дефект у наданні медичної допомоги.
На момент проведення експертизи у ОСОБА_8 встановлені наслідки оперативного втручання на правій гайморовій пазусі - у вигляді косоокості правого ока та диплопії при погляді догори, у лівій гайморовій пазусі - у вигляді нейропатії 11 гілки трійчастого нерву зліва.
Післяопераційній перелом нижньої стінки правої орбіти відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, наслідки післяопераційного перелому нижньої стінки орбіти у вигляді косоокості та диплопії правого ока викликали стійку втрату загальної працездатності на 20%, що також відповідає тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості.
Травмування 11 гілки трійчастого нерва зліва з розвитком нейропатії викликали стійку втрату загальної працездатності на 5%, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров'я.
Загальний відсоток втрати працездатності складає 25%, що відноситься до середнього ступеню тяжкості за критерієм стійкої втрати працездатності.
Експертний висновок містить дані про те, що дефекти, які були припущені під час оперативного втручання 01.11.2016 є незворотними.
Вказаний висновок був підтверджений у ході проведення допиту експертів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Даними, які містяться в особовій справі ОСОБА_4 , якими підтверджується статус медичного працівника останнього (а.с.164 -170 т.1).
Посадовою інструкцією провідного наукового співробітника відділу запальних захворювань Лор-органів де 3 розділ містить функціональні обов'язки, до яких входить надання висококваліфікованої діагностичної та лікувальної допомоги хворим з захворюванням ЛОР-органів (а.с.161-163 т.1).
Вказані докази у своїй сукупності достеменно підтверджують, що в ході оперативного втручання, проведеного з дефектами, яке мало місце 01.11.2016 року та проводилось хірургом ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Вказані тілесні ушкодження, що спричинили стійку втрату 25 % від загальної працездатності спричинені в наслідок неналежного виконання медичним працівником - лікарем хірургом ОСОБА_4 своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого ставлення до них.
Оцінка безпосередньо досліджених судом доказів у їх сукупності та взаємному зв'язку приводить суд до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину доведена стороною обвинувачення.
Доводи сторони захисту з приводу невизнання вини суд не приймає до уваги, розцінює як обрану позицію для захисту, оскільки вина ОСОБА_4 у повному обсязі пред'явленого обвинувачення доведена поза розумним сумнівом та підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_8 , які узгоджуються з іншими доказами - показаннями свідків, даними медичної документації, висновками судово - медичної комісійної експертизи, які підтверджені в повному обсязі показаннями експертів, допитаних безпосередньо судом.
Доводи сторони захисту з приводу визнання висновку експерта № 56-2017/0 недопустимим доказом з підстав використання експертами медичної документації, яка у відповідності до вимог ст.290 КПК України ним не відкривалась - є необгрунтованими та не засновані на кримінальному процесуальному законі.
Так, медична документація, яка була предметом дослідження експертів слідчим витребовувалась у встановлений законом спосіб шляхом тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді та шляхом запитів у відповідності до ст.93 КПК України, в інших випадках надавалась потерпілим про що в матеріалах справи містяться його заяви, викладені на ім'я слідчого з клопотанням про долучення до матеріалів кримінального провадження. Потерпілий підтвердив у судовому засіданні, що частина медичної документації надавалось ним слідчому з метою проведення судово-медичної експертизи.
Сам висновок експерта з детальним аналізом медичної документації відкривався у належний спосіб протилежній стороні, про що зазначено у протоколі про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Отже підстав для визнання цього доказу недопустимим суд не вбачає. Така сама правова позиція викладена у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27.01.2020 року у справі № 754/14281/17.
Крім того, доводи сторони захисту про незаконність висновку комісійної експертизи з огляду на те, що в ході її проведення брали участь лікарі- які не є експертами, суд уважає безпідставними з наступних причин. Так відповідно до Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, при проведенні комісійних судово-медичних експертиз залежно від характеру експертизи до складу комісії можуть входити як фахівці тільки в галузі судово-медичної експертизи так і фахівці інших медичних та немедичних спеціальностей. Отже відсутні підстави для визнання висновку експерта недопустимим доказом з підстав того, що для його проведення залучались інші фахівці в галузі медицини. Вказаний висновок підписаний експертами, які попереджались про кримінальну відповідальність у встановлений законом спосіб.
Надані стороною захисту роздруківки з медичних журналів та сайтів з приводу проведення певних видів оперативного втручання не спростовує висновків судово-медичної комісійної експертизи, які були підтверджені під час перехресних допитів трьох експертів безпосередньо у судовому засіданні. Експерти ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ствердно вказали, що саме внаслідок недбалості з боку лікаря ОСОБА_4 при проведенні оперативного втручання потерпілому були допущені дефекти, які є незворотніми для останнього та у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Твердження обвинуваченого з приводу того, що експертами невірно визначена методика за якою ним проводилось оперативне втручання, а також, що наслідки, які утворились у потерпілого по'вязані з особливістю організму останнього, спростовуються даними, отриманими в ході допиту експертів, які підтримали свої висновки, детально відповіли на численні запитання сторони захисту, їх показання узгоджуються між собою та підтверджують висновок, що покладений в основу обвинувачення ОСОБА_4 .
Окрім того, як зазначено у експертному висновку №56-2017/0 у разі своєчасного встановлення наявності дефекту нижньої стніки правої орбіти (під час операції або в найближчий час після операції) оперуючий лікар повинен був дати адекватну професійну оцінку можливих наслідків дефекту з проведенням відповідних хірургічних втручань, спрямованих на усунення цього дефекту ( реконструктивної пластики), що могло б дозволити уникнути порушень з боку правого ока, які мають місце у ОСОБА_8 .
Отже, з врахуванням того, що обвинувачений має відповідну освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію «лікар», має вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «оториноларингологія», є доктором медичних наук, має вчене звання професора кафедри хірургічних хвороб (курс отоларингології), має звання лікаря (провізора) - спеціаліста за спеціальністю «Отоларингологія», а відтак у відповідності до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 є медичним працівником зі спеціальною освітою, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 зобов'язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. З огляду на докази, покладені в основу обвинувачення ОСОБА_4 : висновки експертів, дані медичної документації, показаннями свідків, потерпілого - вбачається, що обвинувачений неналежно виконав свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.
Отже інші доводи сторони захисту не впливають на висновки суду щодо встановленої винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
Таким чином, встановлена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів у відповідності до ст.12 КК України. Приймає дані про особу обвинуваченого, який є не судимим, одружений, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, на спеціальних обліках не перебуває, має науковий ступінь доктора медичних наук.
Беручи до уваги вказані вище дані, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, враховує ставлення обвинуваченого до вчинення злочину, який вину не визнав, не вжив заходів для компенсування спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілому, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення права займатись лікарською діяльністю на строк 3 роки. На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного судом покарання, у зв'язку з закінченням строків давності, визначених у підп. 3 п.1 ст.49 КК України.
Вирішуючи цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальної шкоди у розмірі 23660,36 грн. та моральної шкоди у сумі 200 000 грн. суд доходить висновку, що вказаний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як встановлено в судовому засіданні внаслідок дефектів, допущених під час хірургічного втручання для їх усунення потерпілому довелось провести ще одне оперативне втручання, яке мало місце 24.01.2017 з приводу реконструкції нижньої стінки правої орбіти. При цьому кістковий дефект заміщене титановим імплантатом для реконструкції дна орбіти. Зазначені дані містяться в дослідженій медичній документації та у висновках експерта № 56-2017/0. Вартість орбітальної сітки та титанового гвинта склали 18106,14 грн., що підтверджується чеками та рахунком фактурою, видатковою накладною (а.с.215-217 т.2). Той факт, що видаткова накладна на вказаний товар датована 31.01.2017 , тобто після проведення операції не свідчить її недійсність, з огляду на пояснення потерпілого, який вказав, що документи формувались після повної оплати, яка мала місце після оперативного втручання 3101.2017 року.
Інші витрати на лікування підтверджуються наданими чеками, що містяться на а.с. 219-225 т.2., а необхідність у їх придбанні обумовлюються рекомендаціями, зазначеними у медичних документах. Отже потерпілим доведено факт спричинення йому матеріальної шкоди на суму 23660,36 грн, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на його користь у відповідності до ст.1166 ЦК України.
Щодо позову про стягнення моральної шкоди, то з врахуванням тривалості страждань потерпілого, наслідків, які настали у зв'язку з допущеним дефектом в ході оперативного втручання, що було неправильно проведено з вини обвинуваченого, та які є невідворотними, як про це зазначено у висновку експерта та становлять 25% втрати професійної працездатності, тяжкості тілесних ушкоджень, глибини страждань, які по'вязані з певними вадами обличчя та зору, суд уважає, що заявлений позов у розмірі 200 000 гривень підлягає задоволенню у повному обсязі та стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого на підставі ст.1167,23 ЦК України.
Керуючись ст.ст.369-371КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення права займатись лікарською діяльністю на строк 3 роки.
Звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання на підставі п.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 23660,36 грн. та моральну шкоди у сумі 200 000 грн., а всього стягнути на його користь 223660,36 грн (двісті двадцять три тисячі шістсот шістдесят ) гривень 36 копійок.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: