Справа № 758/166/22
10 січня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,
учасники справи - не повідомлялись,
державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимошенко Я. І. - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
державний виконавець звернувся до суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у межах виконавчих проваджень № 60995267, № 57041763, № 55006572, № 52671726, № 52671507.
В обґрунтування подання покликається на те, що на примусовому виконанні знаходиться вищевказані виконавчі провадження. З примусового виконання рішень суду за виконавчими листами у справах № 758/12487/17, № 2-3184/11, № 2607/3921/12, № 2607/3921/12 та постанови органу державної виконавчої служби № 55006961. Заборгованість не сплачена, а відтак судові рішення та постанова органу державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору не виконані. Крім цього, покликається що винесено постанови про відкриття вищевказаних виконавчих проваджень за вищезгаданими виконавчими листами та постановою органу державної виконавчої служби. Такі постанови були направлені для відома сторонам виконавчого провадження. Здійснювались виклики боржника за місцем проживання вказаним у виконавчих листах, однак такий не з'явився. Прийнято постанови про арешт майна та коштів боржника, однак, рухомого і нерухомого майна боржника не встановлено, грошові кошти на рахунках у фінансових установах відсутні. Державний виконавець вважає, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є тією крайньою мірою, яка змусить останнього виконати свої зобов'язання по виконанню судових рішень та постанови державної виконавчої служби, які фактично не виконуються, починаючи з моменту їх ухвалення. Просить подання задовольнити, оскільки наявні невиконанні зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням.
У судове засідання учасники справи не повідомлялись, приватний виконавець не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час цього засідання, а тому суд вважає за можливе провести засідання у їх відсутності у відповідності до ч. 4 ст. 441 ЦПК України.
На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вивчивши матеріали подання та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.
Суд установив, на виконанні державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимошенко Я. І. перебувають виконавчі провадження з примусового виконання:
- № 60995267 відкрите на підставі виконавчого листа №758/12487/17 від 13 листопада 2019 року, виданого Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 8 404,82 грн - заборгованість за надані послуги з центрального опалення; 14 081,50 грн - заборгованість за постачання гарячої води; 3 152,71 грн - 3% річних та інфляційна складова боргу;
- № 57041763 відкрите на підставі постанови № 55006961 від 15 серпня 2018 року прийнятої Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 175203,28 грн;
- № 55006572 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-3184/11 від 12 грудня 2012 року, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 241727,83 грн;
- № 52671726 відкрите на підставі виконавчого листа № 2607/3921/12 від 14 лютого 2013 року виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фідобанк" 1521183,96 грн;
- № 52671507 відкрите на підставі виконавчого листа № 2607/3921/12 від 11 лютого 2013 року, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фідобанк" 775688,28 грн.
Державним виконавцем прийнято постанови про відкриття провадження з примусового виконання вищевказаних виконавчих листів.
Державний виконавець у поданні стверджує, що на адресу боржника, яка вказана у виконавчих документах ( АДРЕСА_1 ) було відправлено постанови про відкриття виконавчих проваджень. Будь-яких доказів направлення, отримання чи повернення поштового відправлення з причиною вручення/не вручення таких суду не подано.
Державним виконавцем у виконавчих провадженнях винесено постанови про арешт майна та коштів боржника.
Державний виконвець наводить аргументи про те, що в межах виконавчого провадження вчинено ряд виконавчих дій, а саме: направлені запити до різних державних органів та банківських установ з метою з'ясування наявності коштів, рухомого або нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Отримано відповіді про відсутність майна та грошових коштів на банківських рахунках боржника. Будь-яких доказів суду не подано.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно вимог п. 19 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов'язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Разом з тим, згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до вимог ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок роз'яснення спорів у цій сфері.
Стаття 6 зазначеного Закону передбачає декілька видів обмеження у виїзді громадян України за кордон, зокрема: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту та тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у певних випадках, що визначені в цій статті.
За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов'язань.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону №3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 11.05.2021 справа «Стецов проти України» вказує на те, що з огляду на принцип пропорційності Суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб'єктивна; а, по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином обмеження у праві на виїзд сприятиме стягненню заборгованості з урахуванням конкретної ситуації заявника та інших обставин справи.
Повертаючись до матеріалів подання, яке розглядається суд відмічає, що державним виконавцем не подано до суду жодних даних про те, що боржнику відомо про судові рішення та постанову органу державної виконавчої служби, про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів. Разом із тим, державним виконавцем не вчинено ряд виконавчих дій у межах виконавчих проваджень, а саме: описом майна боржника, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником, відомостей з Міністерства внутрішніх справ України щодо наявності на праві власності у боржника транспортних засобів, відомостей про доходи боржника з Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України тощо.
Разом із тим, державним виконавцем не вчинено виконавчих дій щодо встановлення місця проживання боржника та виходу за місцем такого проживання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Однак, докази того, що державний виконавець вчиняв дії щодо розшуку боржника суду не надані.
Таким чином, суд прийшов переконання, що державним виконавцем не вчинено усіх необхідних заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень суду та постанови органу державної виконавчої служби. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт ухилення боржника від виконання рішення суду, а також доказів про реальну можливість відповідача виконати зазначені виконавчі провадження матеріали подання не містять.
На підставі наведеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , а відтак у такому необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд
у поданні державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у межах виконавчих проваджень: № 60995267 з примусового виконання виконавчого листа № 758/12487/17, № 55006572 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3184/11, № 57041763 з примусового виконання постанови органу державної виконавчої служби № 55006961, № 52671726 з примусового виконання виконавчого листа № 2607/3921/12, № 52671507 з примусового виконання виконавчого листа № 2607/3921/12 - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підписана суддею, що вважається днем її проголошення, 10 січня 2022 року.
Суддя О. І. Якимець