печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54497/18-ц
04 серпня 2020 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Мусієнка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
-визнати зображення ОСОБА_2 , яке розміщене на обкладинці випуску журналу «Фокус» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що порушує немайнові права позивача на повагу до честі, гідності та недоторканості ділової репутації;
-зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» в наступному з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі випуску журналу «Фокус» розмістити на обкладинці (1 сторінці) журналу вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, використовуючи шрифт не менш ніж 12-го розміру;
-стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» не користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 320 000,00 грн.;
-розподілити судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищенаведене зображення, поширене відповідачем відносно позивача порочить його честь та гідність, а також підриває ділову репутацію, оскільки створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити з підстав, передбачених ст.ст. 3, 28, 32, 62, 68 Конституції України та ст.ст. 15, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України.
Вислухавши представника позивача, яка в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити, представника відповідача, яка проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити, а тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у випуску журналу «Фокус» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на обкладинці було розміщено зображення на якому позивач висвітлений у тюремній формі із написом «ОСОБА_3» та шапці у чорно-білу смугу, сидячі на великих наручниках.
Окрім цього, під зображенням написано «Каста прикасаемых», що є назвою статті, яка розміщена на сторінці 16 цього випуску журналу і в якій розміщена фотографія позивача та зазначено ідентифікуючу його інформації, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_2.»
Зазначений журнал поступив у продаж в загальному доступі, тиражом у 32 000 екземплярів.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У той же час, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Презумпція невинуватості - об'єктивне правове положення, звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до громадської думки в цілому. Отже, цей принцип обов'язковий не тільки для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави. Суд вважає, що посягання на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від судді або від суду, але і від інших органів державної влади (ALLENET DE RIBEMONT V. FRANCE, № 15175/89, § 33, 36, ЄСПЛ, 10 лютого 1995 року)
Частиною 2 ст. 302 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності. Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).
У ч.ч. 1 і 4 ст. 277 ЦК України зазначається, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Тлумачення ч. 4 ст. 277 ЦК України у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань (ст. 34). Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Згідно із ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Othersv. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року)».
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (надалі також - Постанова) юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно з п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як підставу своїх вимог позивач зазначає те, що поширена щодо неї інформація є недостовірною, має на меті довести її до відома необмеженої кількості осіб.
Судом встановлено, що стосовно позивача поширена інформація зазначеним способом, тобто вона була доведена до відома багатьох осіб, ця інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності. Поширенням інформації порушені особисті немайнові права ОСОБА_2 - право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність своєї ділової репутації, тобто таким чином завдано шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_2 .
Зображуючи позивача у тюремній формі із написом «ОСОБА_3» та шапці у чорно-білу смугу, сидячі на великих наручниках відповідач створив в його обличчі особу злочинця, що порочить честь та принижує гідність ОСОБА_2 .
Поширена стосовно позивача інформація є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії про які заявляє відповідач підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення до оціночних суджень чи критичних зауважень, доказів того, що стосовно позивача є вирок, який набрав законної сили, відповідач не надав. Вказані твердження у судовому засіданні належними доказами не підтверджені.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання вказаної інформації недостовірною підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Згідно зі ст. 32 Конституції України судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог ст. 37 Закону України про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у запланованому найближчому випуску.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про необхідність зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» в наступному з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі випуску журналу «Фокус» розмістити на обкладинці (1 сторінці) журналу вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України)
Згідно зі ст. 280 ЦК України фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв'язку з таким порушенням. Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин.
В судовому засіданні не було доведено спричинення позивачу моральної шкоди, внаслідок порушення його прав, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
На підставі ст.ст. 3, 28, 34, 32 Конституції України, ст.ст. 275, 277, 297, 299, 302 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 15, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати зображення ОСОБА_2 , яке розміщене на обкладинці випуску журналу «Фокус» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що порушує немайнові права ОСОБА_2 на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Медіа» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12, код ЄДРПОУ 38812698) в наступному з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі випуску журналу «Фокус» розмістити на обкладинці (1 сторінці) журналу вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складено 10 серпня 2020 року.
Суддя В. А. Писанець