Номер провадження 2/754/6587/21
Справа №754/14246/21
Іменем України
28 грудня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Пітулько О.
за участі - позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
28 вересня 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів прийняла до розгляду справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Свою позовному заяву Позивач обґрунтував наступним.
04 липня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, про що було видано Свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 (а/з №1175). Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження видане 15 вересня 2018 року Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а/з № 866). Позивачем додатково зазначено, що Відповідач фінансово допомагає, але вона бажає зафіксувати аліменти через суд, проте сама Позивач має непостійний мінливий дохід та має інвалідність 3-ї групи з вади зори.
Посилаючись на вищевикладене просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх заробітків (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.09.2021 року і до повноліття дитини.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що він не є працевлаштованим.
Суд, вивчивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, суд прийшов таких висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує, що обов'язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов'язок по спростуванню доводів позивача.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СКУкраїни, не встановлено.
Відповідач та Позивач повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.
Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006р. передбачено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що законодавчо визначеним мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину є розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Разом з тим, обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання дитини відповідачем не доведено. Відповідач перебуває в працездатному віці, відомостей про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не надав, являючись батьком неповнолітньої дитини зобов'язаний утримувати її до повноліття.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Враховуючи наведене, виходячи з того, що дитина сторін проживає разом із Позивачкою, у зв'язку з чим обов'язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, враховуючи вік дитини, стан її здоров'я, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не меньше 50 % прожиткового мінімуму на дитину.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Як Відповідач, так і Позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дитини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.155,180, 195 СК України, суд,
Позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 15 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: