Номер провадження 2/754/6561/21
Справа №754/14197/21
Іменем України
16 грудня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Дуб С.
за відсутності сторін
розглянувши в судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 у борг (безпроцентну строкову позику) грошові кошти у розмірі: 1020,00 грн. за Договором позики від 16.01.2014 року, терміном до 16.02.2014 року; 1000,00 грн. за Договором позики від 13.03.2014 року, терміном до 12.04.2014 року; 2800,00 грн. за Договором позики від 10.05.2014 року, терміном до 10.06.2014 року; 7260,00 грн. за Договором позики від 21.05.2014 року, терміном до 21.06.2014 року; 6530,00 грн. за Договором позики від 01.07.2014 року, терміном до 01.08.2014 року, а всього Відповідачем було отримано 18 610,00 грн. На підтвердження отримання в борг коштів, Відповідачем були подані Розписки від 06.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року та 01.07.2014 року на ім'я ОСОБА_1 , із зобов'язанням повернення коштів у місячний строк з моменту отримання коштів у борг. Позивачем враховуючи вимоги ст.ст.599,625,1048 ЦКУ зазначено, що з Відповідача сумарно підлягають до стягнення кошти у сумі 30 066,75 гривень на користь Позивача, що складаються з: 15810,00 грн. - залишок коштів за Договорами позики; 7905,00 грн. - штраф відповідно до п.6 Договорів позики; 1351,43 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2018 року по 06.09.2021 року; 2127,64 грн. - пеня, нарахована за період з 06.09.2020 року по 06.09.2021 року; 2872,68 грн. - інфляційні збитки за період з 01.11.2018 року по 06.09.2021 року. Оскільки станом на момент звернення до суду із позовною заявою Відповідач не виконав свої зобов'язання та не повернув отримані в позику грошові кошти, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 810,00 грн. на виконання зобов'язання, що виникло відповідно до договорів позики від: 16.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року, 01.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 14 256 грн. 75 коп. в якості відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також усі судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року відкрито провадження в справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Позивачем протягом розгляду справи позовні вимоги підтримано в повному обсязі, 16 грудня 2021 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, в якій просили задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не скористався своїм правом в порядку ст.178 ЦПК України та не подав до суду Відзив. Заяв чи клопотань також на адресу суду не надходило.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що між сторонами наявний спір про грошові зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року, 01.07.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договори позики, на підставі якого Позивачем було надано Відповідачу позику у загальному розмірі 18 610,00 грн.
На підтвердження отримання в борг коштів, Відповідачем були подані Розписки від 06.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року та 01.07.2014 року на ім'я ОСОБА_1 , із зобов'язанням повернення коштів у місячний строк з моменту отримання коштів у борг.
Відповідно до п.5 Договорів та розписок від 16.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року, 01.07.2014 року грошові кошти отримані Відповідачем згідно Договору мають бути повернуті Позивачу 16.02.2014 року, 12.04.2014 року, 10.06.2014 року, 21.06.2014 року, 01.08.2014 року.
Згідно із ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.
Нормою ч.2 ст.1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути надана розписка позичальника.
Згідно вимог ст..1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, що видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також посвідчуючи факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковий до виконання сторонами.
Згідно із ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як засвідчено у Договорах позики та поданих до них Розписках - при отриманні позики Відповідач зобов'язувався повернути кошти у місячний строк.
Як встановлено при розгляді справи, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договорами позики не погашає.
Оскільки, відповідач належним чином добровільно не виконав умови договорів позики та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернув борг за вказаними договорами суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договорами позики від: 16.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року, 01.07.2014 рокуу загальному розмірі 15 810 грн. 00 коп.
Щодо стягнення трьох відсотків річних слід зазначити наступне.
Згідно п.6. Договорів позики від 16.01.2014 року, 13.03.2014 року, 10.05.2014 року, 21.05.2014 року, 01.07.2014 року Позичальник (Відповідач) зобов'язаний сплачувати штраф в розмірі 50% від неповерненої суми позики, а також Позикодавець (Позивач) вправі нараховувати пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, розмір заборгованості за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 14 256,75 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, доведеність факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами позики щодо своєчасної, у погоджений сторонами строк, виплати суми позики, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 509, 510, 525, 526, 527, 625, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 30066 гривень 75 копійок та судовий збір в розмірі 908 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: