ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 235/1620/21
провадження № 2/753/7433/21
"28" грудня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гусак О.С.,
з секретарем Осадчуком С.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, звернулася в Красноармійський міськрайонний суд Донецької області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач,разом - сторони) про поділ спільного майна подружжя.
Позов обґрунтований такими обставинами. 24 листопада 2007 року сторони зареєстрували шлюб, під час якого за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль марки Honda модель Civic, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Шлюб між сторонами розірваний. Посилаючись на те, що вищевказане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач просить здійснити його поділ шляхом припинення за нею права власності на вказаний автомобіль та компенсувати їй частку майна, в спільному сумісному майні подружжя, яка переходить у власність відповідача в розмірі 111600 грн. Вирішити питання про стягнення судових витрат.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суд Донецької області від 4 березня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на спірний автомобіль.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2021 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 1 липня 2021 року справу передано судді Гусак О.С.
2 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 27 серпня 2021 року.
26 липня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про проведення судового засідання в справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
27 серпня 2021 року сторони в судове засідання не прибули, підготовче судове засідання відкладено на 30 вересня 2021 рокую
30 вересня 2021 року справу знято з розгляду у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Наступне судове засідання призначено на 5 листопада 2021 року.
1 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
5 листопада 2021 року сторони в судове засідання не прибули, наступне судове засідання призначено на 6 грудня 2021 року.
8 листопада 2021 року суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
6 грудня 2021 року учасники справи судове засідання не прибули, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Ухвалою суду від 6 грудня 2021 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 28 грудня 2021 року.
28 грудня 2021 року учасники справи в судове засідання не прибули. 28 грудня 2021 року судді передано клопотання від представник позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції та заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач в черговий раз у судове засідання не з'явився, відзиву не подав.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
24 листопада 2007 року 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. 19).
В період шлюбу 12 грудня 2012 року сторони набули у власність автомобіль марки Honda модель Civic, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль зареєтрований за ОСОБА_2 (а с. 20).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та. статті 368 Цивільного Кодексу України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, зважаючи на те, що автомобіль було придбано у період зареєстрованого шлюбу сторін і за спільні кошти подружжя, суд визнає це майно об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено частиною 2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У позовній заяві, зазначено, що автомобіль зареєстровано за відповідачем, позивач не має можливості здійснити експертну оцінку вказаного майна та вказує його орієнтовну вартість взято із сайту "AUTO RIA", де за ідентичними параметрами, середня вартість такого автомобіля становить 8000 дол США, що відповідно до курсу валют НБУ становить 223 200 грн.
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Водночас жодних належних доказів на підтвердження обставин щодо вартості спірного майна суду не надано.
Крім того, позивач не зверталась до суду із клопотаннями про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення вартості спірного майна, а відтак позивачем не доведено наявність обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову.
Інформація із сайту "AUTO RIA", з якого представник позивача визначив орієнтовну вартість автомобіля не є належним доказом визначення його вартості.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля марки Honda модель Civic, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 за кожним з подружжя, в іншій частині відмовити.
13 вересня 2021 року від представника ОСОБА_1 адвоката Мицика О.В. надійшла заяв про стягнення судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 1570 грн та 10000 грн витрат на правову допомогу.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу витрат, які вона очікує понести в зв'язку з розглядом справи, що складає 10 000 грн.
Норма частини 8 статті 141 ЦПК України визначає, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 19 лютого 2021 року, попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Мициком О.В. (а. с. 34-38).
Детальний опис наданих адвокатами позивачу правових послуг зазначений в акті виконаних робіт (а.с. 96).
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Надані позивачем меморіальні ордери № 617559772, № 6755038421 від 10 березня 2021 року, № 7445562021 від 11 березня 2021 року ) підтверджують здійснення оплати за надання ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом Мициком О.В. в загальному розмірі 10000 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1116 грн за подання позову, та 454 грн за подачу заяви про забезпечення позову, що разом становить разом 1570 грн (а.с. 97, 98) .
Оскільки позов задоволено частково, суд покладає на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн та 785 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71, 163 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 133, 141, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати автомобіль марки Honda модель Civic, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку автомобіля марки Honda модель Civic, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку автомобіля марки Honda модель Civic, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 785 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 січня 2022 року.
Суддя О.С. Гусак