Справа № 727/11478/21
Провадження № 2/727/359/22
10 січня 2022 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді Одовічен Я.В.
за участю секретаря Філатової К.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом до відповідача.
Посилалася на те, що з відповідачем вона зареєструвала шлюб 03.07.2019 року.
Від шлюбу мають одну малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Їх стосунки поступово почали погіршуватися, з 19 січня 2020 року сторони не підтримують подружніх стосунків та припинили ведення спільного господарства.
Основною причиною розпаду їхньої сім'ї стали різні погляди на сімейне життя, несумісність характерів, нерозуміння одне одного, постійні суперечки та сварки, внаслідок чого між ними виникли неприязні відносини. Вони втратили почуття любові один до одного.
Окрім того, позивач вказувала на те, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а вони із відповідачем не мають наміру зберегти шлюб. Примирення між ними неможливе.
У даний час їх шлюб носить формальний характер, кожен із них фактично живе своїм особистим життям, а тому подальше збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Також, зазначила, що у лютому 2021 року відповідач звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовною заявою до неї про розірвання шлюбу. Однак, під час розгляду справи в апеляційній інстанції склав заяву про відмову від позову.
Просить розірвати шлюб та стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
Позивач у судове засідання не з'явилася.
Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримала та підтвердила, викладені в ній обставини. Просила позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов в частині розірвання шлюбу визнав. Просив шлюб розірвати, примирення між ними неможливе. Заперечував щодо стягнення з нього судового збору та витрат на правничу допомогу, вважає їх розмір необґрунтованим за завищеним. Він не працює та не має можливості сплатити витрати на правничу допомогу.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, сторони перебувають в шлюбі, який зареєстрований 03.07.2019 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №970 (а.с.7).
Від шлюбу сторони мають одну малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Сторони не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Згідно наданих суду заяв, примиритись вони не бажають, що підтверджує наявність підстав для задоволення позову.
Згідно ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Добровільність шлюбу - це одна з основних його засад, шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка обумовлює його добровільний характер.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та фактичні взаємини сторін, суд приходить до висновку, що сім?я у сторін остаточно розпалась і зберегти її уже не можливо.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи зазначені вище вимоги закону, суд вважає, що шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи вимоги ч.1 ст.141 та ч.1 ст.142 ЦПК України, позивачці з державного бюджету має бути повернуто 454 грн. 00 коп. (50% суми сплаченого судового збору), а решту судового збору слід стягнути на її користь з відповідача.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4560 грн. 00 коп., то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4560 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: витяг з договору про надання професійної правової допомоги від 09.03.2021 року, додаток до договору про надання професійної правової допомоги від 09.03.221 року, акт приймання-передачі на наданих послуг, копію ордеру на надання правничої правової допомоги.
Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг адвокатом Лабік Г.ІФ. надавались правова допомога ОСОБА_3 у виді: усна консультація протягом 0,5 год. - вартість послуги 300 грн. 00 коп.; ознайомлення з матеріалами справи протягом 0,10 год. - вартість послуги 60 грн. 00 коп. складання позовної заяви, виготовлення додатків та надіслання засобами поштового зв'язку протягом 1,5 год. - вартість послуги 3150 грн. 00 коп.; представництво у суді першої інстанції протягом 0,5 год. - вартість послуги 1050 грн. 00 коп. Загальна сума вартості наданої правової допомоги становить 4560 грн. 00 коп.
Відповідач у судовому засідання просив відмовити в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги з тих підстав, що вони необґрунтовані та завищені.
Суд, з урахуванням клопотання відповідача, приходить до висновку щодо часткового стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, ціну справи та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4560 гривень є неспіввмірним та підлягають зменшенню до 1000 гривень.
Керуючись ст.ст. 110-113, 114 ч.2 СК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яка проживає у АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), який проживає у АДРЕСА_2 , зареєстрований 03.07.2019 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №970, розірвати.
Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яка проживає у АДРЕСА_1 , з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № ПН215600426655 від 23 листопада 2021 року на розрахунковий рахунок UA828999980312141206000024405, банк отримувача: Казначейство України у розмірі 454 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 454 грн. 00 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Відділу реєстрації актів цивільного стану для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення буде складено 12.01.2022 року
Суддя Одовічен Я.В.