Справа № 724/1927/21
Провадження № 2-а/724/1/22
10 січня 2022 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.
при секретарі: Філіпчука Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 970046 від 23.09.2021, винесеної за ч. 1 ст. 121 КУпАП, -
06.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 970046 від 23.09.2021, винесеної за ч. 1 ст. 121 КУпАП. В обґрунтування позову представник позивача Мельник Р.І. посилається на те, що 23 вересня 2021 року приблизно о 08-10 год. Позивач керував автомобілем AUDI-80 д.н.з. НОМЕР_1 в місті Кам'янці-Подільському по проспекту Грушевського. На перехресті проспекту Грушевського та вулиці Панівецької Позивач зупинив автомобіль в лівій крайній смузі руху для того, щоб пропустити пішоходів, які переходили проспект по нерегульованому пішохідному переходу. В той час, коли автомобіль Позивача стояв, а пішоходи знаходилися безпосередньо на «зебрі» пішохідного переходу, рухаючись в правому ряду на великій швидкості проїхав службовий автомобіль поліції без увімкнених проблискових маячків та без звукового сигналу, не пропустивши пішоходів, які мали перевагу у русі по пішохідному переходу. Усе це відбувалося на очах великої кількості людей, як вранці йшли на роботу, навчання, тощо.
На наступному перехресті проспекту Грушевського з вулицею Драй Хмари Позивач зупинив автомобіль, оскільки світлофор працював у режимі червоного світла. Автомобіль працівників поліції стояв поряд з ним в лівій смузі руху з приспущеним боковим вікном на місці пасажира. Будучи сумлінним водієм, Позивач зробив зауваження працівникам поліції щодо недотримання ними безпеки дорожнього руху та необхідності дотримання правил дорожнього руху усіма без виключення його учасниками. Працівники поліції, які перебували в автомобілі, відповіли в грубій та образливій формі.
Після того, як на світлофорі включився режим зеленого світла, Позивач продовжив рух прямо по проспекту Грушевського в середній смузі руху, а працівники поліції перестроїлись з лівої смуги руху в середню і продовжили рух позаду автомобіля Позивача. Приблизно через 200 метрів працівники поліції увімкнули червоні проблискові маячки і звуковий спецсигнал. Позивач перестроївся в праву смугу руху і зупинив автомобіль з дотриманням правил. Одразу після цього до нього підійшов працівник поліції без спеціального жетона на форменому одязі, ознайомився з документами на право керування транспортом і звинуватив Позивача в тому, що він керує несправним автомобілем за що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Другий працівник поліції запитав чи бажає позивач отримати копію постанови на місці, чи вислати йому на домашню адресу. Отримавши відповідь, що необхідно видати копію постанови на місці, він, нічого не пояснивши, кудись відійшов. Через деякий час він знову підійшов, показав на телефоні відеозапис, на якому було зображено, як рухається автомобіль Позивача, на якому під час гальмування не світився лівий покажчик стоп-сигналу. Одразу після цього він почав зачитувати постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, яка на той час уже була винесена. Позивач проти цього заперечив і висловив бажання після ознайомлення з доказами надати письмове пояснення, яке просив долучити до матеріалів адміністративної справи. Йому в цьому було відмовлено на підставі того, що у працівників поліції немає відповідних бланків, а чисті аркуші возити вони не зобов'язані. Тоді Позивач надав працівникові поліції усне пояснення в якому вказав, що вранці, виїжджаючи з дому, він перевірив роботу усіх світлових приладів та приладів світлової сигналізації. Вони усі були в справному стані. Цілком можливо, що під час руху по дорозі з неякісним покриттям лампочка вийшла з ладу. Позивач пояснив, що може спробувати виправити несправність на місці, або, як це передбачено правилами дорожнього руху, проїхати найкоротшим шляхом до станції автомобільного сервісу з дотриманням усіх необхідних вимог. В цьому йому було також відмовлено.
Отримавши копію постанови, Позивач зауважив працівнику поліції, що на виданій йому копії неможливо нічого прочитати і фактично йому видали не копію постанови, а бланк копії з незрозумілими та нечитаємими позначками. Даний факт унеможливлює реалізацію його права на оскарження постанови в суді, або, як мінімум, значно його ускладнює. На це працівник поліції заявив, що не зобов'язаний виконувати «забаганки» Позивача, вкинув бланк копії постанови через вікно в салон автомобіля, а сам утік.
Вказує, що з указаним правопорушенням Позивач не згоден, дії співробітника поліції є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам законодавчих актів, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №970046 від 23.09.2021 р. підлягає скасуванню. Своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП Позивач не визнає. Правопорушення він не вчиняв, ані з умисно, ані з необережності. Співробітник поліції другий примірник Постанови не вручив, а Позивач отримав лише бланк копії без читаємої текстової інформації. Своїми діями представник Відповідача, співробітник поліції умисно позбавив Позивача права на своєчасне оскарження постанови, навіть підлеглість поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, Управлінню патрульної поліції в Хмельницькій області, Позивач встановив лише за після того, як поскаржився на дії працівників поліції на телефонний номер «гарячої лінії 102».
На підставі вищевикладеного просить суд: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №970046 від 23.09.2021 р. за ч.1 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити. Вирішити питання розподілу судових витрат.
28.10.2021 року на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Мельник-Кірієнко А.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що
23 вересня 2021 року інспекторами патрульної поліції проводилась фіксація на місці вчинення адміністративного правопорушення. Після зупинки транспортного засобу, Інспектор підійшов до водія, представився, пояснив причину зупинки, а саме не працюючий стоп-сигнал, на що водій погодився при демонстрації відео: «да, дійсно не працює» відеофайл №20210923103807001298, година відеозйомки 8 год. 37 хв. 10 сек. В подальшому, Інспектором повідомлено водія, що буде винесена постанова за ч.1 ст.121 КУпАП, та роз'яснено вимоги статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України. Вказані обставини зафіксовані на відеозаписі з нагрудного відео реєстратора. В даному випадку поліцейським не використовувались спеціальні пристрої контролю, а несправність стоп-сигналу було виявлено візуально, та зафіксовано на відеозапис, а тому в даному випадку Акт відповідності, - не складається. Таким чином, заперечення позивача щодо не вчинення ним адміністративного правопорушення та безпідставність винесення постанови, спростовуються вищевказаними доказами і вказують на те, що звернення позивача до суду пов'язане не із захистом його порушених прав у сфері публічно-правових відносини а є обранням останнім способу захисту на уникнення адміністративної відповідальності. Самі лише заперечення не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив справу розглянути у його з представником відсутності.
Представник ДПП в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що постановою інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП лейтенанта поліції Сиротин Ю.П. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 970046 від 23.09.2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., де зазначено, що він 23.09.2021 року о 08:15 год. в м. Кам'янець-Подільський по проспекту Грушевського, 29 керував транспортним засобом Ауді 80, д.н.з. НОМЕР_2 , у якого режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідав вимогам конструкції транспортного засобу, а саме при натисканні на педаль гальмування не горів задній лівий стоп сигнал, чим порушив п. 31.4.3А ПДР України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В силу ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 245 КУпАП встановлено, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено ст. 283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Підпунктом 31.4.3.«а» ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року №630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).
Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів. Зокрема, сигналізатори вмикання світлових приладів мають бути роботоздатні та мати передбачені конструкцією символи (п.6.1.4.), сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціювати у сталому режимі весь період гальмування (п.6.1.7.2), система сигналізації та контролю гальмівних систем має функціювати згідно з вимогами НЕ (де НЕ - настанова щодо експлуатації) (п.6.4.3)
З огляду на вищенаведені норми суд дійшов висновку, що сигнали гальмування (або стоп сигнал) віднесено до зовнішніх світлових приладів, які при експлуатації транспортного засобу дійсно мають бути в робочому стані та відповідати вимогам ДСТУ, а тому експлуатація транспортного засобу позивачем з непрацюючим заднім лівим стоп сигналом є порушенням ПДР, що є підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII.
При цьому суд зазначає, що лише керування водієм у темну пору доби транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів є адміністративним правопорушенням в розумінні частини 1 статті 121 КУпАП та тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу, з огляду на що, суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки вказане правопорушення відбулося 23.09.2021 року о 08:15 год. у світлу пору доби, що також підтверджується відеозаписами доданими позивачем та представником відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд, приходить до висновку, що постанову серії ДПО18 № 970046 від 23.09.2021 року слід скасувати.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 121 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 286, п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 970046 від 23.09.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення у його діях.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Г. Єфтеньєв