Справа № 708/934/21
Номер провадження № 1-кп/708/11/22
11 січня 2022 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мельники, Чигиринського району, Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, -
На розгляді у Чигиринському районному суді Черкаської області перебуває кримніальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12020250290000174 від 24.06.2020, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 21:00 до 06:00.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала та просила суд його задовольнити. Додатково зазначила, що наразі продовжують існувати ризики, зокрема обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити докази, впливати на свідків та потерпілу через свої зв'язки.
Сторона захисту проти задоволення вказаного клопотання заперечувала, зокрема зазначили, що наявність ризиків є припущенням та жодним чином не доведено. У свою чергу ОСОБА_4 всі покладені на нього обов'язки виконує сумлінно, переховуватися не має наміру. Має позитивні характеристики, постійне місце проживання. Не визнання ним своєї вини жодним чином не впливає на виконання процесуальних обов'язків. За станом здоров'я він та його дружина потребують постійного лікування, тому просили відмовити у задоволенні клопотання.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_8 клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.
Заслухавши учасників, дослідивши клопотання та надані на його підтвердження докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
На підставі ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зі змісту частини 3 статті 176 КПК України вбачається, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що безпосередньо обов'язок доведення обґрунтованості запобіжного заходу, наявність ризиків та їх доведеність покладено законодавцем на сторону обвинувачення.
Наведені прокурором ризики щодо можливого впливу на свідків та можливості знищення та/або спотворення доказів на думку суду не є підтвердженими, мають характер припущень, тому не можуть бути покладені в основу рішення про застосування запобіжного заходу. Також не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та його ставлення до пред'явленого обвинувачення - не визнання вини, оскільки це його законне право, гарантоване нормами Конституції України та міжнародного права.
У свою чергу суд враховує, що наразі ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 272 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто є тяжким злочином.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою обвинуваченого ОСОБА_4 та характером злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, суд дійшов до висновку, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду.
Натомість судом не встановлені обставини, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеному ризику. У свою чергу, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який є одруженим, має постійне місце роботи та проживання, суд приходить до висновку про достатність застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-Прибувати до суду за кожним викликом;
-Повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання та/або роботи;
-Утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Дана ухвала діє протягом 60 днів та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання цієї ухвали до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити, що контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює прокурор.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1