Справа № 697/2402/21
Провадження № 2/697/97/2022
(ЗАОЧНЕ)
11 січня 2022 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Сивухіна Г.С.
за участю секретаря Десятник О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , якого просила визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 , який більше року у ньому не проживає. Вважає, що відповідач втратив право користуватися житловим приміщенням, так як не проживає у даному приміщенні понад один рік, участі в утриманні будинку не приймає, комунальні послуги не оплачує, ремонтні роботи не здійснює. У добровільному порядку відповідач не знявся з місця реєстрації, що змусило її звернутися до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного вирішення справи (а.с.26).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.09.2015 (а.с.13).
Згідно акту фактичного проживання осіб, посвідченого керуючим справами виконавчого комітету Канівської міської ради від 17.11.2021, вбачається, що за адресою по АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 , 1985 р.н., але не проживає за даною адресою, починаючи з 15.10.2019 (а.с.12).
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Як зазначено у ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст.379 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником жила або законом.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що цивільні права позивача порушуються відповідачем, тобто останнім створені власнику нерухомого майна перешкоди у здійсненні права власності майном, а тому права останньої підлягають захисту відповідно до ст. 391 ЦК України.
Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11. Так, зазначено, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, пред'явивши одну з вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду жодних належних, допустимих та переконливих доказів в обґрунтування заперечень проти позову, а також не доведено, що він має інтерес до даного місяця проживання, або є його власником.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 755/13349/16-ц від 24.11.2021.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, як власник житла, не може користуватися своїми правами щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки відповідач зареєстрований у будинку, але фактично там не проживає, згода позивача на проживання відповідача відсутня, а тому суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи, здійснюється на підставі в тому числі, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, зняття з реєстраційного обліку здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення права на користування житловим приміщенням, а тому встановлення порядку виконання рішення є недоцільним.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житлом - будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.С.Сивухін