Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1/22
номер провадження 1-кс/695/13/22
05 січня 2022 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду
Черкаської області - Ватажок- ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
слідчого ВРЗСПЖЗО СВ Золотоніського РВП - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,
третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Чорнобаївського відділення Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Чорнобаївського відділення Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна, тимчасово вилученого під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022250370000008 від 02.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що 02.01.2022 до Золотоніського РВП звернувся ОСОБА_8 , 1975 року народження з повідомленням про зґвалтування невідомою особою його неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 .
За даним фактом 02.01.2022 відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250370000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 .
Слідчим СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 02.01.2022 проведено невідкладний обшук домоволодіння, де проживає ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 .
В результаті обшуку виявлено та вилучено речі, а саме - одяг ОСОБА_4 : комбінезон синього кольору, піджак синього кольору, кофту чорного кольору, куртку червоного кольору, куртку темно-синього кольору, джинсові штани, на яких наявна пляма бурого кольору схожа на кров, сіро-білу кофту, футболку червоного кольору, сірі штани, підштаники чорного кольору.
Слідчим СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 02.01.2022 в с. Лихоліти, Золотоніського району Черкаської області біля домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 проведено невідкладний обшук легкового автомобіля марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та користувачем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено предмети та речі , а саме: чотири змиви з зовнішніх ручок передньої та задньої ручки вище вказаного автомобіля; змив з внутрішньої передньої ручки автомобіля марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору; коричневий коврик та чохол з переднього сидіння; ковдру сірого кольору з плямами бурого кольору, ззовні схожими на кров; шапку чорного кольору; чохол з заднього сидіння із плямою білого кольору; мікронакладення з лівої та правої сторони заднього сидіння (спинки); дві пляшки з-під коньяку «Старий Кахеті», в середині яких знаходиться прозора рідина та одна пляшка з-під пива «Біла ніч», ємністю 1 л.; автомобіль марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, що на право власності належить ОСОБА_6 , вилучено на площадку тимчасового зберігання автомобіля на території ВПД №2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області.
Постановою слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 від 03.01.2022 вищевказані предмети та речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022250370000008 від 02.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Оскільки вище зазначене майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення і є речовими доказами по справі, слідчий просить накласти арешт на вище зазначене майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуків, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні слідчий на задоволенні клопотання наполягала повністю, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник, а також третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували.
Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не прибув, про причини такої неявки не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття необхідних заходів для виклику в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі прокурора.
Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного та його захисника, а також третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_6 , вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про таке.
З матеріалів клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим суддею встановлено, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженню № 12022250370000008 від 02.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та під час досудового розслідування якого виявлено та вилучено предмети та речі, а саме: чотири змиви з зовнішніх ручок передньої та задньої ручки вище вказаного автомобіля; змив з внутрішньої передньої ручки автомобіля марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору; коричневий коврик та чохол з переднього сидіння; ковдру сірого кольору з плямами бурого кольору, ззовні схожими на кров; шапку чорного кольору; чохол з заднього сидіння із плямою білого кольору; мікронакладення з лівої та правої сторони заднього сидіння (спинки); дві пляшки з-під коньяку «Старий Кахеті», в середині яких знаходиться прозора рідина та одна пляшка з-під пива «Біла ніч», ємністю 1 л.; автомобіль марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, що на право власності належить ОСОБА_6 , вилучено на площадку тимчасового зберігання автомобіля на території ВПД №2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, а також одяг ОСОБА_4 : комбінезон синього кольору, піджак синього кольору, кофту чорного кольору, куртку червоного кольору, куртку темно-синього кольору, джинсові штани, на яких наявна пляма бурого кольору схожа на кров, сіро-білу кофту, футболку червоного кольору, сірі штани, підштаники чорного кольору.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями абзацу першого частини третьої ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Вирішуючи наявність правових підстав для задоволення заявленого клопотання про арешт майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовими доказами, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо підстав вважати, що тимчасово вилучене під час невідкладних обшуків автомобіля та домоволодіння майно є доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно є розумним і співмірним, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час невідкладних обшуків автомобіля та домоволодіння майно.
Щодо накладення арешту на автомобіль марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_6 , 1967 року народження, слідчий суддя зазначає про таке.
Згідно з ч. 1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь. У рішенні ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Згідно з пунктами 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Під час судового розгляду клопотання встановлено, що метою накладення арешту на вказаний вище автомобіль, є збереження речового доказу та запобігання його знищенню, перетворенню, відчуженню чи приховуванню від органів досудового розслідування. Підставою для арешту автомобіля є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є місцем вчинення кримінального правопорушення, яке зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, та яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, а також необхідністю проведення експертиз.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в частині накладення арешту на автомобіль підлягає частковому задоволенню шляхом заборони його відчуження будь-яким способом, його приховування, підміну, пошкодження, знищення або вчинення інших незаконних дій з майном, на яке накладено арешт до закінчення кримінального провадження і вирішення справи по суті.
Доказів негативних наслідків від застосування такого максимального заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Разом з тим, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до положень ст.174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Усі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Згідно з Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
У рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250370000008 від 02.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, накласти арешт на речі та предмети, а саме: одяг ОСОБА_4 : комбінезон синього кольору, піджак синього кольору, кофту чорного кольору, куртку червоного кольору, куртку темно-синього кольору, джинсові штани, на яких наявна пляма бурого кольору схожа на кров, сіро-білу кофту, футболку червоного кольору, сірі штани, підштаники чорного кольору, чотири змиви з зовнішніх і внутрішніх ручок автомобіля, коричневий коврик та чохол з переднього сидіння, ковдру сірого кольору з плямами бурого кольору, ззовні схожими на кров, шапку чорного кольору, чохол з заднього сидіння із плямою білого кольору, мікронакладення з заднього сидіння, дві пляшки з-під коньяку «Старий Кахеті», в середині яких знаходиться прозора рідина та одна пляшка з-під пива «Біла ніч», ємністю 1 л.
Автомобіль марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_6 , 1967 р.н., передати на відповідальне зберігання під розписку та заборонити йому відчуження даного транспортного засобу будь-яким способом, його приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт до закінчення кримінального провадження і вирішення справи по суті.
Попередити ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Зобов'язати власника майна, якому буде передано на відповідальне зберігання, що останній за першою вимогою слідчого, прокурора повинен негайно надати його для проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, у разі їх необхідності.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_10