11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2607/2020
адміністративне провадження № К/9901/46558/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М., (далі - Суд): перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 520/2607/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування і непроведення позивачеві виплати з 25.04.2019 пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 520/5914/19, щомісячно - у розмірі 20 865 грн (4173 х 5) та починаючи з 01.01.2020 у розмірі 23 615 грн (4723 х 5) з урахуванням виплачених сум, і в подальшому виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно;
- визнати протиправними дії щодо нарахування позивачеві з 25.04.2019 пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, виходячи з розрахунку середнього заробітку у співвідношенні до відсотка втрати працездатності на підставі підзаконного акту Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 та всупереч частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 520/5914/19;
- визнати незаконним та таким, що не відповідає нормі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 520/5914/19 акт індивідуальної дії Головного управління ПФУ в Харківській області - Розпорядження, дата-час розрахунку: 08.11.2019 16:14, Ізюмське об'єднане управління ПФУ Рішення 963370117749 Заявник позивач, про перерахунок пенсії у розмірі з розрахунку середнього заробітку у співвідношенні до відсотка втрати працездатності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543;
- зобов'язати відповідача, вчинити дії та провести нарахування та виплату з 25.04.2019 пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 520/5914/19, щомісячно - у розмірі 20 865 грн (4173 х 5) та починаючи з 01.01.2020 у розмірі 23 615 грн (4723 х 5) з урахуванням виплачених сум, і в подальшому виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно;
- стягнути з відповідача 91 168 грн завданої моральної шкоди;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду та постановою Другого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
У поданій касаційній скарзі, позивач, як на підстави касаційного оскарження посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 520/2607/2020 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає їм реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко