10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/5029/16
адміністративне провадження № К/9901/47128/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №826/5029/16 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про: визнання протиправним та скасування наказу виконуючого обов'язки Генерального прокурора України від 02 березня 2016 року №252-ц про її звільнення з посади начальника Управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України; визнання недійсним запису від 02 березня 2016 року №29 у трудовій книжці ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника Управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України з 03 березня 2016 року; стягнення з Генеральної прокуратури України на її користь середнього заробітку за вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2016 року і до фактичного поновлення на роботі; зобов'язання Генеральної прокуратури України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року зазначені судові рішення скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 02 березня 2016 року №252-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника Управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України з 03 березня 2016 року. Зобов'язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису від 02 березня 2016 року №29 у трудовій книжці ОСОБА_1 відмовлено. Справу №826/5029/16 в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на роботі, направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року в розмірі 2 265 276,74 грн (два мільйони двісті шістдесят п'ять тисяч двісті сімдесят шість гривень 74 коп), без урахування обов'язкових податків та зборів.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 змінено, виклавши абзац 2 резолютивної частини таким чином: «Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року в розмірі 1 240 863,75 грн (один мільйон двісті сорок тисяч вісімсот шістдесят три гривні 75 коп), без урахування обов'язкових податків та зборів». В решті рішення залишено без змін.
21 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №826/5029/16.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржниця посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції було застосовано пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, без урахування висновків Верховного Суду в подібних справах (зокрема у постановах: від 26 червня 2019 року у справі №813/5855/15, від 13 травня 2020 року у справі №826/1001/16, від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 15 квітня 2020 року №826/15725/17, від 11 лютого 2021 року у справі №814/197/15, від 02 листопада 2021 року у справі №813/7713/14, від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі 826/25472/15, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/5842/15, від 25 лютого 2021 року у справі №816/4583/14, від 24 лютого 2021 року у справі №160/9760/19, від 13 травня 2021 року у справі №826/8588/18, від 21 квітня 2021 року у справі №826/19766/16, від 21 квітня 2021 року у справі №640/6398/19, від 28 січня 2021 року у справі №803/63/16, від 12 січня 2021 року у справі №2а-9821/11/2670, від 24 грудня 2020 року у справі №401/1652/16-а, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 19 серпня 2020 року у справі №826/1444/15 та інші), а саме: щодо застосування положень для цілей розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Водночас посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржниця не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Отже, посилання скаржниці на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, Суд визнає необґрунтованим.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржницею не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких підстав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №826/5029/16 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська