11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 200/3714/21
адміністративне провадження № К/9901/47247/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №200/3714/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Національна комісія) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» звернулось з позовом до Національної комісії, в якому просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії щодо невнесення відомостей про Ліцензіата - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» до Ліцензійного реєстру Національної комісії, відповідно до Постанови Національної комісії № 1255 від 30.06.2020;
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії щодо невнесення відомостей про Ліцензіата - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» до Ліцензійного реєстру Національної комісії, відповідно до Постанови Національної комісії № 1256 від 30.06.2020;
- зобов'язати Національну комісію внести до Ліцензійного реєстру Національної комісії наступну інформацію: суб'єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція», Код згідно з ЄДРПОУ 43594541, вид діяльності виробництво теплової енергетики на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, виробництво електричної енергії, статус ліцензії чинна.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії щодо невнесення відомостей про Ліцензіата - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ТЕС», до Ліцензійного реєстру Національної комісії, відповідно до Постанови Національної комісії № 1255 від 30.06.2020.
Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії щодо невнесення відомостей про Ліцензіата - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ТЕС» до Ліцензійного реєстру Національної комісії, відповідно до Постанови Національної комісії № 1256 від 30.06.2020.
Зобов'язано Національну комісію внести до Ліцензійного реєстру Національної комісії відомості про видані ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ТЕС» відповідно до постанов Національної комісії від 30.06.2020 за №№ 1255, 1256.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національної комісії, в якій остання просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Зокрема, у касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Втім, колегія суддів наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на зазначеній підставі, скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Разом з тим, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій неправильно та щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У скарзі представник відповідача лише вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо предмету спору у даній справі, а саме щодо наявності повноважень на включення/не включення позивача до ліцензійного реєстру, у разі невиконання Постанов №1255 та №1256, проте одне лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду без мотивованих аргументів неправильного застосування конкретної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Відтак, скарга, в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції, містить всього лише перелік нормативно-правових актів із вибірковим цитуванням, а також посилання на фактичні обставини справи із зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №200/3714/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Шарапа