про відмову у відкритті касаційного провадження
11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 200/4627/21
адміністративне провадження № К/9901/48309/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, В.М. Шарапи
перевіривши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 травня 2016 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати та сплатити заборгованість за період з 01 травня 2016 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із припиненням ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 01 травня 2016 року.
Встановлено, що судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду, в якому було б надано оцінку правовідносинам, що стосуються ненарахування та невиплати щомісячних страхових виплат внутрішньо переміщеним особам, у яких скасовані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або коли потерпілі на виробництві не зверталися до органів соціального захисту населення та не отримували довідки про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб.
Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду, в якому було б надано оцінку правовідносинам, що стосуються ненарахування та невиплати щомісячних страхових виплат внутрішньо переміщеним особам, у яких скасовані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або коли потерпілі на виробництві не зверталися до органів соціального захисту населення та не отримували довідки про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 у справі № 243/3505/16-ц було сформульовано правовий висновок щодо наявності правових підстав для нарахування і виплати щомісячних страхових виплат незалежно від перебування особи на обліку внутрішньо переміщених осіб. Підстав для відступу у цій справі від такого висновку щодо застосування норм права колегія суддів не вбачає.
Також підставою касаційного оскарження скаржник вказує підпункт «а» пункт 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час в судах першої та апеляційної інстанцій судів Донецької області знаходяться численні заяви та скарги потерпілих на виробництві з оскарження бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з приводу ненарахування та невиплати щомісячних страхових виплат внутрішньо переміщеним особам у яких скасовані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або коли такі особи не зверталися до органів соцзахисту та взагалі не отримували такі довідки.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з тим, у касаційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області належним чином не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Отже, Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Вказуючи на те, що в судах першої та апеляційної інстанцій знаходиться численна кількість аналогічних спорів скаржник не зазначає, яке неоднакове застосування норм матеріального права допущено судами, що б вказувало на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої цієї статті у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/4914/20-а, від 21 квітня 2021 року у справах № 200/8260/20-а, 200/9344/20-а, 200/9329/20-а.
Зважаючи на те, що Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження, заява про зупинення виконання оскаржуваних рішень не підлягає розгляду.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа