10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 520/12994/2020
адміністративне провадження № К/9901/48722/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Блажівської Н.Є.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Галицької митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 520/12994/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВБРОК» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021.
До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВБРОК» з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби, в якій просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA209190/2020/000032/2 від 10.09.2020 та картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2020/70038 від 10.09.2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 01.01.2020 між компанією - нерезидентом Rettig-Heating Sp.z.o.o., згідно з додатковою угодою від 14.05.2020 продавець іменується PURMO GROUP Poland Sp.z.o.o. (продавець) та TOB «Львівброк» (покупець) укладено контракт №2/LV, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця панельні радіаторі та інше обладнання для систем опалення в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВБРОК» «Львівброк» сформовано та направлено засобами електронного зв'язку до Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію № UA209190/2020/023379.
Галицькою митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209190/2020/000032/2 від 10.09.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209190/2020/70038 від 10.09.2020.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Галицькою митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів № UA209190/2020/000032/2 від 10.09.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209190/2020/70038 від 10.09.2020 є протиправними та підлягає скасуванню.
Галицька митниця Держмитслужби, не погодившись з судовими рішеннями, звернулася до Верховного суду з касаційною скаргою та просить Суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 520/12994/2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте, відповідачем не зазначено обставини, які виділяють її вимоги якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду подібних справ.
Отже, наведені відповідачем касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 227000 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогу та предметом позову у справі № 520/12994/2020 є визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209190/2020/000032/2 від 10.09.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209190/2020/70038 від 10.09.2020
Ціною позову у справі № 520/12994/2020 є різниця між сумами ПДВ та мита до та після коригування митної вартості товару, що складає 50 260,94 грн.
З таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 520/12994/2020 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 520/12994/2020 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова Р.Ф. Ханова Н.Є. Блажівська