10 січня 2022 року
Київ
справа №400/4191/20
провадження №К/9901/46617/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, кадрової комісії №10 Офісу Генерального прокурора та Миколаївської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасувань рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
17 грудня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.
20 грудня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються заявником з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, посилаючись на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не зазначає які конкретно норми права в оскаржуваному судовому рішенні застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, а також не зазначає у якій постанові Верховного Суду такий висновок викладено.
При цьому обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Так, касаційна скарга не містить будь-якого обґрунтування подібності правовідносин.
Ураховуючи визначені статтею 341 КАС України межі перегляду судом касаційної інстанції, останній не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності зазначення норми права, яку судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення, а також зазначення постанови Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, обґрунтування подібності правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, а саме: судовий збір сплачено не в повному обсязі.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Звернувшись до суду в 2020 році, позивач заявив дві позовні вимоги немайнового та одну позовну вимогу майнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання адміністративного позову майнового характеру - на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 гривні.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 8543,46 гривень ((840,80*2+2590,13)*200%).
Однак, як вбачається з доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 6042 від 05 жовтня 2021 року, за подання касаційної скарги заявником судовий збір сплачено не в повному обсязі, а саме в розмірі 5044,80 гривень.
Отже, скаржнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3498,66 гривень (8543,46 - 5044,80).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі, а також документу про доплату судового збору в установленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд
Залишити без руху касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 400/4191/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, кадрової комісії №10 Офісу Генерального прокурора та Миколаївської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасувань рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді С. А. Уханенко
Н. В. Шевцова