Справа № 560/2143/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
06 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення по адміністративній справі №560/2143/20.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №560/2143/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІ1 на підставі довідки прокуратури Хмельницької області від 04.03.2020 №18- 138вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 05 травня 2021 року.
17 травня 2021 року позивач письмово звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо можливості добровільного виконання зазначеного вище рішення суду.
Листом від 31.05.2021 за №4296-3618/4-03/8-2200/21 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про часткове виконання рішення суду у справі №560/2143/20 шляхом нарахування доплати в розмірі 173 955,17 грн. за період з 01.01.2020 по 30.04.2021.
Позивачу також повідомлено, що виплата заборгованості на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №560/2143/20 можлива лише за відповідного фінансування з врахуванням черговості дати надходження судового рішення до боржника.
Не погоджуючись з таким діями відповідача позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наразі відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №560/2143/20.
Серед іншого, судом відзначено, що, здійснюючи судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №560/2143/20, суд не наділений повноваженнями виходити за межі предмету спору та встановлювати правомірність рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, прийнятих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №560/2143/20.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Судова колегія звертає увагу на те, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов'язав Пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії.
Водночас, суд враховує, що згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.05.2021 за №4296-3618/4-03/8-2200/21 встановлено, що позивачу перераховано суму доплати згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/2143/20, яка склала 173 955,17 грн. за період з 01.01.2020 по 30.04.2021, а також впорядковано розмір призначеної пенсії, який з 01.01.2020 склав 16380 грн. грн., з 01.07.2020 року - 17120 грн. та з 01.12.2020 року - 17690 грн.
Заборгованість згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі № 560/2143/20 за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 в сумі 173 955,17 грн. включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Відповідачем зазначено, що виплата заборгованості буде здійснена в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
У зв'язку з наявністю у матеріалах справи доказів на вжиття відповідачем дій спрямованих на виконання рішення суду, на переконання судової колегії, свідчить, що часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлене об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення суду не виявлено.
Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2019 року по справі №822/1080/17, від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
На підставі викладеного, беручи до уваги невиплату заборгованості на час прийняття даного рішення, суд враховує, що вказані виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, які у пенсійного органу обмежені, наслідком чого встановлено черговість цих виплат, що не може свідчити про не виконання рішення суду, оскільки останнє буде виконане в порядку черги, за відсутності вини відповідача щодо встановлених обставин, а саме прийняття рішення про виплату заборгованості в порядку черги.
Крім того, суд зважає на те, що заявник не може отримати заборгованість згідно рішення суду позачергово, порушивши права інших осіб, які також перебувають на обліку у вказаному реєстрі по виконанню судових рішень та мають рівні права із заявником на отримання заборгованості у черговому порядку.
Відтак, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу, що виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати коштів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у даному випадку, штрафу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №560/2143/20.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.