Справа № 240/20487/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
11 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року провадження у справі закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 238 КАС України, у зв"язку зі смертю позивача - ОСОБА_2 .
Не погодившись з судовим рішенням про закриття провадження у справі, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку. Зокрема, скаржник не погоджується з позицією суду щодо недопустимості правонаступництва у правовідносинах, що склались у даній справі та пов"язані з правом позивача на пенсійні виплати.
Враховуючи вимоги ст. 311, ч. 2 ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.12.2020 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.5 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єктів владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Водночас, судом першої інстанції взято до уваги, що згідно з п.4 ч.1 ст.1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, прав та аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Тобто, правовідносини, пов'язані з правом позивача на пенсію та її підвищення правонаступництва не допускають.
Не погодившись з позицією суду першої інстанції щодо недопустимості правонаступництва у правовідносинах, що склались у даній справі, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду про закриття провадження в апеляційному порядку, посилаючись на те, що згідно свідоцтва на право на спадщину за законом, він є спадкоємцем ОСОБА_2 , а тому, згідно ст.1227 Цивільного кодексу України, має право на всі пенсійні виплати, що належали позивачу у даній справі, а саме ОСОБА_2 до її смерті.
Даючи правову оцінку спірному питанню, що слугувало підставою звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За змістом ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Разом з тим, предметом спору у цій справі було наявність (відсутність) права ОСОБА_2 на доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, відповідно до ч.1,2 ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка на час смерті позивача не нараховувалась і не виплачувалась, що і слугувало підставою її звернення до суду із даним позовом.
Як свідчать матеріали справи, під час її розгляду ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.12.2020 року ). Тобто за життя ОСОБА_2 не було ухвалено рішення, що набрало законної сили, а тому право на доплату до пенсії, згідно ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона не набула.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сума пенсії (соціальних виплат), яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов'язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного суду від 15.07.2021 по справі №2-а-2691/2009.
З огляду на те, що спірні відносини у даній справі не допускають правонаступництва, колегія суддів вважає доводи скаржника ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, адже він не має права претендувати на спірні у даній справі майнові вимоги позивача, оскільки право на їх отримання не встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Водночас, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 238 КАС України, діяв обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.