Справа № 560/2513/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
11 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (II) 2019 з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018.
-зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області з 01.10.2017 призначити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 , інваліду війни, ліквідатору ЧАЕС пенсію як інваліду війни з врахуванням розміру пенсії зазначеному у частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо розгляду письмового звернення ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (II) 2019 від 25.04.2019 та відмови в перерахунку листами від 24.06.2019 №1611/С-8 та від 14.08.2019 №805/02;
-зобов'язано ГУ ПФУ у Хмельницькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (II) 2019 від 25.04.2019 повноважним органом, відповідно до вимог закону із прийняттям індивідуально-правового акту - рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 позивачу з 01.07.2019 проведений перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. До внесення вказаною постановою змін до Порядку №1210, підстави для перерахунку пенсії позивачу були відсутні.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.06.2019 (раніше користувався посвідченням серії НОМЕР_2 від 26.11.2007).
Позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний в м. Чорнобиль в 1987, що підтверджується Архівною довідкою № 36300 від 12.09.2009, довідкою № 96/32 від 04.07.1987, довідкою 05.07.1987 і довідкою №162 від 26.02.2015. Доказом того, що на час ліквідації позивач був військовозобов'язаний, є військовий квиток серії НОМЕР_3 .
Також позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії MCE № 124036 від 15.11.2007, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 0-01 ХМ № 0000015383 від 15.11.2007 і Експертним висновком № 9839-10403 на засіданні № 26 від 24.09.2007. При цьому, має посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_4 від 04.12.2017.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
10.06.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії, обчисливши її з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Хмельницькій області листом від 24.06.2019 №1611/С-8 повідомило позивачу, що Рішення №1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. У зв'язку з вказаним, та з метою правильного виконання цього Рішення, Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо надання порядку дій. Також зазначено, що на звернення позивача Головне управління ПФУ в Хмельницькій області надає заяву про призначення/перерахунок пенсії, передбачену додатком 3 до Порядку, з якою позивачу необхідно звертатись до сервісного центру Головного управління ПФУ в Хмельницькій області.
03.07.2019 позивач надіслав заповнену заяву, що була у листі від відповідача та 14.08.2019 отримав відповідь за № 805/02 у якій орган пенсійного фонду (Теофіпольський відділ №16) повідомив, що в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету міністрів України від 26.06.2019р. №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності з 01.07.2019 ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії відповідно до пункту 1, або до пункту 9(1) даної постанови. Розмір пенсії до 01.07.2019 становив 3988,20 грн. При перерахунку пенсії відповідно до пункту 1 постанови (змінився % обчислення пенсії як ІВВ - 2 групи - 525%) - розмір пенсії з 01.07.2019 становив би 8211,00 грн. При перерахунку пенсії відповідно до пункту 9(1) постанови (з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати) розмір пенсії з 01.07.2019 становить 9290,85 грн.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.
Так, згідно статті 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Частиною 3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 №231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Законом України від 03.10.2017р. №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб-з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, дія статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширювалася на осіб, які відповідали наступним критеріям:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому, обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на момент звернення позивачем до органу пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії була участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Разом з тим, 25 квітня 2019 року Конституційний Суд України прийняв рішення від №1-р(ІІ)/2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні Конституційного Суду України зокрема наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності», - підкреслюється у Рішенні Суду.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Положеннями статті 91 Закону України „Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказане відповідає положенням Конституції України: „Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення" (частина друга статті 152).
Зважаючи на викладене вище, положення ч.3 ст.59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Архівної довідки № 36300 від 12.09.2009, довідки № 96/32 від 04.07.1987, довідки 05.07.1987, довідки №162 від 26.02.2015 та військового квитка серії НОМЕР_3 позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний в м. Чорнобиль в 1987, а відтак останній має право на перерахунок пенсії згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року. Однак такий перерахунок з вказаної дати відповідачем не здійснений, що свідчить про протиправність бездіяльності відповідача та наявність підстав для зобов'язання останнього здійснити такий перерахунок з вказаної дати.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 520/1972/19.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 304, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.