Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4892/2022
11 січня 2022 року місто Київ
справа № 752/2545/21
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кирильчук І.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування квартирою,-
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , як представник відповідача ОСОБА_2 13 жовтня 2021 року подав апеляційну скаргу.
Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню апелянту виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (тобто до 30 вересня 2016 року), здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню(п.п.11 п.16 Розділу XV Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України»).
Положеннями ч.4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно із п.1 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги вона підписана ОСОБА_1 , як представником відповідача ОСОБА_2 .
Однак, ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано документів (довіреності та/або ордеру), які б підтверджували його повноваження діяти від імені ОСОБА_2 в Київському апеляційному суді.
В апеляційній скарзі зазначено, що повноваження ОСОБА_1 є в матеріалах справи.
При цьому, в матеріалах справи міститься ордер (а.с.24), з якого вбачається, що ОСОБА_1 уповноважений представляти інтереси ОСОБА_2 лише в Голосіївському районному суді міста Києва, а не Київському апеляційному суді.
Згідно з п.1 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
А відтак, ОСОБА_1 не надав відповідних документів згідно з вимогами ч.4 ст.62 ЦПК України на підтвердження його повноважень подавати на підписувати апеляційну скаргу від імені відповідача ОСОБА_2 , а тому згідно з п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає відповідачу повторному зверненню з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України за своїм підписом або подану через представника - (адвоката).
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, позивач має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кирильчук І.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування квартирою - повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: