Справа № 361/1889/21 Головуючий 1 інстанція- Радзівіл А.Г.
Провадження № 22-ц/824/2829/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
11 січня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
У березні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувсядо суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що у жовтні 2017 року банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засосбом яких є платіжні картки monobank, на яких за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobankє те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті бангку і доступні для ознайомлення.
Вказував, що 20 листопада 2018 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, «Умови обслуговування рахунків фізичної особи», «Тарифи», «Таблицю обчислення вартості кредиту» та «Паспорт споживчого кредиту». Згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 20000 грн. із сплатою 38,4 % річних на суму залишку заборгованості, термін кредитування 99 років, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. За умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконує цих обов'язків, має заборгованість по сплаті щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв'язку з чим уся заборгованість стала простороченою і станом на 22 грудня 2020 року становить 82603,53 грн., з яких тіло кредиту - 43642,30грн., пеня та комісія - 38961,23 грн. Посилаючись на ст.ст.1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 82603,53 грн. та судові витрати.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» тіло кредиту у розмірі 43642,30 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в
- 2 -
якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенн позову банку в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеність, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга мотивована тим, що суд достеменно не встановив які саме банківські послуги банк фактично надав йому. Суд не звернув уваги на те, що у підписаній ним анкеті-заяві до договору не узгоджено ні дату встановлення кредитного ліміту, ні його розмір. А посилання на встановлення ліміту у 20000 грн. не є доведеними. Окрім того, якщо ліміт 20000 грн., то це не співпадає із вказаним банком розміром боргу за тілом кредиту у сумі 43642,30грн. Судом не враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17. Вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні підписанні ним анкети-заяви банк повідомив його про умови кредитування та узгодив усі умови, про які вказує у позові. Долучені до позову паперові копії електронних доказів, які не засвідчені кваліфікованим (електронним) цифровим підписом, без зазначення оригіналів цих електронних доказів, не ідповдіають вимогам ст.100 ЦПК України.
Позивач АТ «Універсал Банк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 01 листопада 2021 року направлена згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційну електронну адресу АТ «Універсал Банку», що стверджується повідомленням про її доставлення.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 82603,53 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов частово, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_1 не повернув у повному обсязі отримані ним кредитні кошти, що у свою чергу свідчить про порушення прав Універсал Банку як кредитора і необхідність їх захисту шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43642,30грн.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової
- 3 -
частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що АТ«Універсал Банк» відкрито новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засосбом яких є платіжні картки monobank, на яких за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobankє те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті бангку і доступні для ознайомлення.
В рамках вказаного проекту 20 листопада 2018 року між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту.
Підпис анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер посвідки і дату її видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки посвідки ОСОБА_1 на постійне проживання в Україні та довідка про його РНОКПП, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді, за допомогою яких працівником банку виконана ідентифікація та верифікація клієнта ОСОБА_1 .
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правлами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
У п.6 анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, в якому зазначено про умови кредитування, містять інформацію про їх підписання електроним цифровим
- 4 -
підписом обома сторонами договору.
Також, судом встновлено, що згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 20000 грн. із сплатою 38,4 % річних на суму залишку заборгованості терміном на 99 років, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідач 20 листопада 2018 року активував платіжну картку НОМЕР_1 , користувався кредитними коштами і здійснював періодичне погашення кредиту одноразово в розмірі від 10 грн. до 8500 грн.
Останнє погашення кредиту відбулося 01 травня 2019 року на суму 10 грн., після чого оплати на погашення кредиту відповідачем не проводилися, борг за тілом кредиту станом на 22 грудня 2020 ркоу становить 43642,30 грн., що стверджується наданим банком розрахунком.
З огляду на встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд вірно захистив права позивача як кредитора і стягнув на його користь борг за використаними відповідачем кредитними коштами у розмірі 43642,30 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, щосуд достеменно не встановив які саме банківські послуги банк фактично надав йому, зокрема не звернув уваги на відсутність у підписаній ним анкеті-заяві як дати встановлення кредитного ліміту, так і його розміру, а посилання на встановлення ліміту у 20000 грн. є недоведеними, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
По-перше, судом незаперечно встановлено, що позивачем надано відповідачу банківські послуги щодо споживчого кредитування, а не будь-які інші (ремонт, продажу товарів тощо).
По-друге, у розділі 3 Паспорта споживчого кредиту (основні умови кредитування з урахуванням побажання споживача), підписаного електронним цифровим підписом відповідача, вкзано максимальний ліміт кредиту у розмірі 100000 грн., строк надання - протягом дня, а у п.3 анкети-заяви, підписаної відповідачем, вказано, що він погоджується із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. За бажанням позичальника у мобільному додатку monobank ліміт був встановлений банком у розмірі 20000 грн., що як вище вказано належить до повноважень банку.
Встановлено, що в день підписання договору, тобто 20 листопада 2018 року, платіжна картка № НОМЕР_1 за допомогою коду була активована відповідачем і він в цей же день розпочав використання кредитних коштів, що стверджується довідкою банку, розрахунком боргу та випискою по рахунку та спростовує його доводи про невизначення дати встановлення кредитного ліміту і його розміру.
Це ж стосується посилань у скарзі на те, що ліміт 20000 грн. не співпадає із вказаним банком розміром боргу за тілом кредиту у сумі 43642,30 грн., які є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що витрати коштів відповідачем істотно перевищували поповнення рахунку, що призвело до виникнення простроченої заборгованості по поверненню кредиту. У зв'язку з чим відповідач 23 листопада 2018 року трічі оформлював додатково через мобільний додаток monobank розстрочки 1158 грн., 6155 грн. та 6699 грн., які не погашав, що у свою чергу призвело до збільшення боргу за кредитом.
Окрім того, розмір боргу за кредитом у сумі 43642,30 грн. підтверджується наданим банком розрахунком боргу (а.с.5), а також випискою по картковому рахунку відповідача за період із 20 листопада 2018 року по 22 грудня 2020 року, в якій чітко відображені як розмір коштів, які використовував відповідач, так і місце їх зняття, зокрема термінали та банкомати із зазначенням населених пунктів та вулиць, де вони розташовані (а.с.60-63).
- 5 -
Посилаючись на вказані обставини відповідач всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов'язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б спростовували наданий банком розрахунок та виписку.
Посилання у скарзі на те, що суд не врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17 недоречні, оскільки у вказаній справі встановлені інші обставини щодо укладання кредитного договору у паперовій, а не в електронній формі. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що навіть за відсутності узгодження усіх умов договору щодо процентів та пені вимоги банку про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, які не повернуті в добровільному порядку, є обгрунтованими і підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що при підписанні відповідачем анкети-заяви банк не повідомив його про умови кредитування та не узгодив усі умови, про які вказує у позові, надумані та безпідставні. Усі документі, які складають кредитний договір, в тому числі анкета-заява позичальника та Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» з додатками: «Тарифи», «Таблиця обчислення вартості кредиту» і «Паспорт споживчого кредиту» підписані відповідачем або за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання, або за допомогою електроннного цифрового підпису, згенерованого у п.6 анкети-заяви.
Відхиляючи дані доводи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня
- 6 -
2020 року № 127/33824/19.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вище вказувалося особливістю проекту АТ «Універсал Банк» monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов
- 7 -
обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що підпис анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді «Тарифів», «Паспорта споживчого кредиту» та «Таблиці обчислення вартості кредиту», які містять повну та необхідну інформацію про умови кредитування, підписані електроним цифровим підписом обох сторін договору.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставлянняелектронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня2021 року у справі № 234/7159/20.
Наведене спростовує доводи відповідача щодо неповідомлення його про умови кредитування та неузгодження усіх умови кредиту.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучені до позову паперові копії електронних доказів, які не засвідчені кваліфікованим (електронним) цифровим підписом, без зазначення, про наявність оригіналів цих електронних доказів, не є письмовими доказами згідно ст.100 ЦПК України безпідставні.
В даному випадку скаржник намагається вихопити частину формулювання із контексту змісту усієї норми. Так відповідно до ч.3 ст.100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у встановленому законом порядку. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Отже, подані банком належним чином засвідчені копії електронних доказів, а саме анкета-заява позичальника та Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» з додатками: «Тарифи», «Таблиця обчислення вартості кредиту» і «Паспорт споживчого кредиту» є належними доказами.
Даючи оцінку доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
- 8 -
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: