Справа № 756/15462/20 Головуючий 1 інстанція- Диба О.В.
Провадження № 22-ц/824/2877/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
11 січня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 31 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,-
У листопаді 2020 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що 23 травня 2013 року між ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HL16268, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби для придбання нерухомого майна в розмірі 640000 грн. строком до 10 листопада 2026 року із сплатою 16,95 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за його користування.Поручителем позичальника є відповідачка ОСОБА_2 , яка за договором поруки від 23 травня 2013 року зобов'язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по поверненню кредиту.
Вказував, що у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі № 2159/14 стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку борг за кредитним договором № HL16268 в розмірі 712636,42 грн. Однак, відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року по справі № 796/43/2018 виконання вказаного рішення відбулося із розстроченням на один рік шляхом сплати щомісяця рівних платежів по 59990,82 грн., у зв'язку з чим остаточно рішення третейського суду було виконано лише 05 березня 2020 року. Оскільки відповідачами порушено грошове зобов'язання з поверненя суми боргу та несвоєчасно виконано рішення третейського суду, то на підставі ст.625 ЦК України банком було нараховано 3 % річних за прострочення боргу в розмірі 46030,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 138267,94 грн. У зв'язку з наведеним, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Універсал Банк» 184298,38 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 31 серпня 2021 року позов задоволено частко. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» інфляційні втрати у розмірі 104976, 89 грн. та три проценти річних у розмірі 38455,49 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1075,75 грн. судового збору з кожного на користь АТ «Універсал Банк».
- 2 -
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
Скарга мотивована неправильною оцінкою судом змісту постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року по справі № 796/43/2018, якою виконання рішення третейського суду розстрочено на один рік шляхом сплати щомісяця рівних платежів по 59990,82 грн. Вважає, що таке розстрочення не призводить до застосування ст.625 ЦК України. Суд не звернув уваги, що відповідно до постанови Верховного Суду борг відповідачами повернуто в повному обсязі 04 березня 2020 року, що виключає застосування ст.625 ЦК України. Окрім того, суд не врахував їх посилання на необхідність застосування строку позовної давності, а саме з огляду на звернення відповідача до суду 30 листопада 2020 року стягнення можливі лише із 30 листопада 2017 року. Банком невірно зазначено розрахункові періоди та суми залишку боргу на початок цих періодів.
Позивач АТ «Універсал Банк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 01 листопада 2021 року направленазгідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційну електронну адресу АТ «Універсал Банк», що стверджується повідомленням про її доставлення.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 184298,38 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2013 року між ПАТ «Універсал
- 3 -
Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HL16268, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби для придбання нерухомого майна в розмірі 640000 грн. строком до 10 листопада 2026 року із сплатою 16,95 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за його користування.
В цей же день 23 травня 2013 року ПАТ «Універсал Банк» і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по поверненню кредиту.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі № 2159/14 стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку борг за кредитним договором № HL16268 в розмірі 712363,42 грн.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року по справі № 796/43/2018 розстрочено виконання вказаного рішення третейського суду на один рік шляхом сплати щомісяця рівних платежів по 59990,82 грн., починаючи з часу набрання постановою законної сили 28 лютого 2019 року.
Також судом встановлено, що відповідачі здійснювали щомісячне погашшення заборгованості на виконання постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року, а саме: квітень 2019 року - 59990,82 грн., травень 2019 року - 59990,82 грн., червень 2019 року - 59990,82 грн., липень 2019 року - 59990,82 грн., серпень 2019 року - 59990,82 грн., вересень 2019 року- 59990,82 грн., жовтень 2019 року - 59990,82 грн., листопад 2019 року - 59990,82 грн., грудень 2019 року - 59990,82 грн., січень 2020 року - 59991 грн., лютий 2020 року - 59991 грн., березень 2020 року - 60000 грн.
Останній платіж на погашення боргу у розмірі 60000 грн. здійснено 04 березня 2020 року.
Наведеніобставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідачів, а тому вони зобов'язані сплатити передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення.
При цьому суд виходив з того, що інфляційні втрати і 3 % річних повинні обчислюватися виходячи з суми загальної заборгованості 712363,42 грн. з урахуванням сплати відповідачами щомісячних платежівза кожен період сплати окремо.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не грунтуються на положеннях закону.
За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлагає виконанню цей строк (термін).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України), до яких ч.5 ст.11 ЦК України відносить в тому числі судові рішення.
Згідно положень ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
- 4 -
Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що ухвалення судом рішення про розстрочення виконання іншого рішення суду, в тому числі третейського, змінює порядок та строки його виконання, тобто змінює характер правовідносин між боржником і кредитором.
Таким чином, у випадку розстрочення виконання рішення третейського суду про стягнення грошових коштів обов'язок боржника сплатити стягнуті кошти одноразово з моменту набрання таким рішенням законної сили змінюється і виникає новий обов'язок сплатити стягувачу кошти у розмірах та у строки, встановлені відповідним судовим рішенням про розстрочення.
При цьому обов'язок боржника виконати рішення третейського суду з розстроченням виникає з моменту набрання рішенням третейського суду законної сили.
Як вище вказувалося постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року розстрочено виконання рішення третейського суду на один рік шляхом сплати відповідачами щомісяця рівних платежів по 59990,82 грн.,починаючи з часу набрання постановою законної сили 28 лютого 2019 року.
Отже, у відповідачів як боржників виник обов'язок сплатити стягнуті за рішенням третейського суду кошти у розмірі 712363,42 грн. не одноразово, а відповідними частинами щомісяця, а відтак застосування ст.625 ЦК України можливе виключно у випадку порушення відповідачами встановлених постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року умов, тобто сплати щомісячного платежу у меншому розмірі ніж 59990,82 грн., чи з порушенням строків сплати.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати та 3 % річних мають нараховуватися спочатку на загальну суму 712363,42 грн., яка зменшується на суму сплачених відповідачами коштів 59990,82 грн. є помилковими та не грунтуються на законі.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з таких
- 5 -
підстав.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року розстрочено виконання рішення третейського суду про солідарне стягнення з відповідачів на користь банку боргу в розмірі 712363,42 грн. на один рік шляхом сплати відповідачами щомісяця рівних платежів по 59990,82 грн., починаючи з часу набрання постановою законної сили.
У вказаній постанові не зазначено в який день місяця має відбуватися сплата кожного платежу, а тому апеляційний суд застосовує загальні положення цивільного законодавства.
Згідно частин 1 і 3 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
З огляду на розстрочення сплати відповідачами боргу на один рік шляхом сплати щомісячних платежів по 59990,82 грн. та набрання постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року законної сили з моменту її прийняття (останній день лютого 2019 року) у відповідачів виник обов'язок сплатити перший щомісячний платіж у березні, а семе до 31 березня 2019 року.
Проте, відповідачі не сплатили щомісячний платіж у березні, а перший платіж було сплачено ними лише у квітні 2019 року і надалі вони щомісяця проводили оплату у встановленому розмірі, а остаточно борг повернутий 04 березня 2020 року, тобто не протягом 12 місяців (з березня 2019 року по лютий 2020 року), як вказано у постанові Верховного Суду, а протягом 13 місяців.
За таких обставин відповідачами прострочено сплату першого платежу у розмірі 59990,82 грн., а період прострочення становить із 31 березня 2019 року по 04 березня 2020 року.
За вказаний період інфляційні втрати складають 1019,83 грн., три проценти річних - 1675,57 грн., які суд стягує на користь позивача.
Даючи оцінку доводам відповідачів, викладеним у апеляційній скарзі, з огляду на низку їх тверджень, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України у зв'язку із зміною судового рішення суд змінює розподіл судових витрат і покладає на відповідачів судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на банк витрати відповідача ОСОБА_1 по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.
- 6 -
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 31 серпня 2021 року змінити, стягнувши солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» інфляційні втрати у розмірі 1019 гривень 83 коп. та три проценти річних у розмірі 1675 гривень 57 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 25 гривень з кожного.
Стягнути із Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий за збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4064 гривні.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: