Справа № 760/17641/20 Головуючий 1 інстанція- Українець В.В.
Провадження № 22-ц/824/2857/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
11 січня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейкобс» про стягнення розрахунку при звільненні,-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що він із 02 вересня 2019 року по 02 березня 2020 року перебував у трудових відносинах із ТОВ «Джейкобс» і працював на посаді працівника закладу ресторанного господарства. 02 березня 2020 року він звільнений з роботи за згодою сторін. Вказував, що при звільненні йому не була виплачена заробітна плата у розмірі 21600 грн. Окрім того, відповідач не здійснив нарахування заробітної плати за останній місяць роботи в розмірі 4800 грн. У зв'язку з наведеним просив стягнути з відповідача на його коирсть борг по заробітній платі у розмірі 26400 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 11 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач ОСОБА_1 в особі адвоката Середи А.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та їх недоведеність, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга мотивована хибністю висновків суду про виплату позивачу заробітної плати відповідачем шляхом перерахування коштів невідомими особами на його картку. Згідно ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» перерахування заробітку на картку можливе виключно за особистою письмовою згодою працівника, якої він не давав. На підтвердження виплати заробітку суд прийняв до уваги виписки із невідомих карток та квитанції, в яких відсутні будь-які відомості щодо призначення транзакцій. Суд не звернув уваги, що чинне законодавство не передбачає можливості сплачувати заробіток працівнику не роботодавцем, а третіми особами з особистих коштів. Зокрема, платниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не є працівниками відповідача, а строки виплат не узгоджуються із строками виплати авансу та заробітку. Також виписки не відповідають сумам вказаним у звітах відповідача до ДПІ. Єдиним належним доказом отримання коштів є відповідні
- 2 -
відомості, за формою, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05 грудня 2008 року, які відсутні. Судом безпідставно враховано накладення відповідачем на позивача штрафу за матеріальну шкоду в розмірі 280 грн., що не відповідає дійсності і суперечить закону.
Відповідач ТОВ «Джейкобс» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 06 жовтня 2021 року направленазгідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційні електронні адреси відповідача та його представника адвоката Панкратової Л.М., що стверджується повідомленнями про їх доставлення.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 26400 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 із 02 вересня 2019 року перебував у трудових відносинах із ТОВ «Джейкобс», обіймаючи посаду працівника закладу ресторанного господарства.
Наказом № ДЖБ-01 від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України і в цей же день він отримав свою трудову книжку.
Особова картка позивача містить інформацію щодо номеру його банківської карти АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, № НОМЕР_1 .
Відмовлючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог. При цьому суд виходив з того, що відповідачем надані належні докази про виплату позивачу заробітної плати за весь період роботи, які останнім не спростовані.
- 3 -
Проте, колегія суддів не може погодитисяз такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Прийшовши до висновку про доведеність факту виплати позивачу заробітної плати на його банківську карту відповідачем через довірених осіб, суд не врахував відсутність належних та допустимих доказів здійснення відповідачем виплати позивачу заробітної плати, зокрема як відомостей про отримання коштів із підписом позивача, так і платіжних документів про перерахування відповідачем із свого рахунку на рахунок позивача безготівкових коштів із зазначенням призначення платежу як заробітку, які у справі відсутні. Це по-перше.
По-друге, відповідно до частин 4 і 5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
В матеріалах справи відсутня особиста письмова згода позивача щодо виплати заробітної плати через установу банку і останній заперечує таку згоду з його боку, а відтак посилання суду на те, що кошти перераховувались на банківську карту позивача на його прохання через довірених осіб підприємства є помилковими.
По-третє, згідно ст.4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що транзакцї щодо перерахунку на карту позивача певних сум здійснювався щоразу різними фізичними особами із особистих рахунків цих осіб. Чинне законодавство не передбачає можливості сплачувати заробіток працівнику не роботодавцем, а третіми особами з особистих коштів. Будь-які докази, що перераховані третіми особами грошові кошти належать відповідачу, відсутні, а відтак висновки суду про те, що саме товариством перераховувалась зарплата позивачу є хибними.
По-четверте, прийшовши до висновку, що фізичні особи за транзакціями є представниками відповідача, суд залишив поза увагою, що згідно ст.1000 ЦК України ці особи як представники мали вчинити певні юридичні дії від імені особи яку представляють. Однак, у дублікатах квитанцій про перерахунок коштів на картку позивача різними фізичними особами, взагалі відсутні як відомості, що платником коштів є відповідач ТОВ «Джейкобс», або що перерахування вчиняється від його імені, так і відсутнє призначення платежу, зокрема, що це заробітна плата.
По-п'яте, суд не врахував, що розмір зарахованих на картку позивача коштів не узгоджується ні з розміром його заробітку, ні із встановленими законом строками виплати авансу та заробітку.
Відповідно до положень ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.
Так, згідно наданої відповідачем довідки розмір заробітку позивача у вересні - грудні 2019 року становив 4200 грн. на місяць, у січні-лютому 2020 року - 4800 грн. на місяць і за березень 2020 року - 228,57 грн., тобто всього нараховано 26628,57 грн.
Водночас згідно наданих відповідачем дублікатів квитанцій та виписок по рахункам позивачу фізичними особами здійснено такі транзакції: 30 серпня 2019 року - 4245 грн., 11 вересня 2019 року - 4253 грн., 08 жовтня 2019 року - 5731 грн., 18 жовтня 2019 року - 5731 грн., 04 листопада 2019 року - 540 грн., 29 лютого 2020 року - 656 грн., а всього 21156 грн.
При цьому посилання відповідача у відзиві на те, що позивач просив виплати заробітку авансом недоречні, оскільки практично переважна більшість коштів у розмірі
- 4 -
19960 грн. із загального прозміру 21156 грн. були перераховані позивачу протягом півтора місяця, що очевидно та поза всяким розумним сумнівом не свідчить про перерахування заробітку, який виплачується за виконану роботу.
По-шосте, суд не звернув уваги, що позивач принятий на роботу із 02 вересня 2019 року, а транзакції щодо зарахування коштів на його картку розпочалися 30 серпня 2019 року, тобто за два дні до прийняття на роботу.
По-сьоме, суд залишив поза увагою, що розмір зарахованих на картку позивача іншими фізичними особами коштів не відповідає ні наданим позивачем відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с.8), ні витягу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що до сум сплачених коштів (а.с.9).
По-восьме, погодившись із фактом відрахування із заробітку позивача 280 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачем, та заперечення останнім факту завдання шкоди, суд не звернув уваги на положення ст.ст.130, 138 КзпПУ щодо необхідності довести наявність шкоди та умов для покладення відповідальності на працівника. У наказі відсутні будь-які відомості в чому полягає шкода та яким чином обраховано її розмір.
Суд наведені обставини не врахував і прийшов до помилкового висновку про доведеність факту виплати заробітку позивачу, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення, Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З огляду на порушення відповідачем прав позивача на своєчасне отримання всіх належних при звільненні сум, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність їх захисту шляхом стягнення належних до виплати сум.
Відповідно до наданої відповідачем довідки розмір заробітку позивача у вересні -грудні 2019 року становив 4200 грн. на місяць, у січні-лютому 2020 року - 4800 грн. на
- 5 -
місяць, з загальна сума заробітку становить 26400 грн.
Відповідно до роз'яснень абзацу 5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення
Отже, суд стягує з відповідача на користь позивача невиплачений при звільненні заробіток в межах заявлених вимог у розмірі 26400 грн. без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
До апеляційної скарги позивачем додано заяву про постановлення у відношенні відповідача окремої ухвали щодо порушення ним податкового і трудового законодавства.
Відповідно до ст.385 ЦПК України апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст.262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Частиною 1 ст.262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.
З урахуванням встановлених у справі обставин та доводів і заперечень сторін, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність передбачених законом підстав для постановлення окремої ухвали.
Викладені у відзиві на позов доводи відповідача про виплату заробітку через уповноважених осіб, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані з викладених вище підстав. Такі доводи суперечать ст.237 ЦК України, за приписами якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав.
Згідно ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Аналіз змісту даних норм свідчить про те, що повірений вчиняє дії виключно від імені довірителя, чого в даній справі не встановлено.
Згідно ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд покладає вказані витрати на відповідача.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11 серпня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейкобс» (місцезнаходження: 03057, м.Київ, проспект Перемоги 45, код ЄДРПОУ 41531537) на
- 6 -
користь ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) належний при звільненні розрахунок у розмірі 26400 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейкобс» (місцезнаходження: 03057, м.Київ, проспект Перемоги 45, код ЄДРПОУ 41531537) на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: