Єдиний унікальний номер справи: 753/16751/20 Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Номер провадження: 22-ц/824/1797/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
10 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В Дарницький районний суд міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», позивач) з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 6 460,93 грн., 3% річних у розмірі 407,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 850,08 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110(4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал, в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Договір-1).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору-1.
Також, 01.11.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Договір-2) за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що в період з 01.11.2015 року по 31.08.2020 року ОСОБА_1 отримував послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору-1, проте взяті на себе зобов'язання щодо щомісячної оплати за отримані послуги не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 6 456,72 грн., яка підлягає стягненню як борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12.11.2020 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 6 460,93 грн., 3% річних у розмірі 407,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 850,08 грн., витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ПрАТ «АК «Київводоканал»,в задоволенні позову, посилаючись на його незаконність і необгрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем до позовної заяви крім розрахунку заборгованості та довідки не надано жодного належного і допустимого доказу в підтвердження нездійснення чи несвоєчасного здійснення відповідачем оплати за споживання житлово-комунальних послуг за Договором.
Крім того, вказує, що судом не прийнято до уваги надані ним до відзиву на позовну заяву позивача, а також приєднаних до апеляційної скарги копії квитанцій про сплату спожитих послуг відповідно до показів квартирних засобів обліку. Судом не враховано, що у його квартирі встановлені лічильники холодного та гарячого водопостачання, за показами яких він здійснював інформування позивача про обсяги спожитих послуг, а ПрАТ «АК Київводоканал» нарахував йому обсяг спожитих послуг та розмір заборгованості за методикою та нормами споживання, що не допускається Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року.
ПрАТ «АК «Київводоканал» у відзиві на апеляційну скаргу, доводи викладені в ній заперечує, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Дарницький районний суд міста Києва у судовому рішенні правильно мотивував неприйняття до уваги наданих відповідачем квитанцій про оплату, так як ОСОБА_1 самостійно вносив показники лічильника, по яким здійснював оплату, а часткова оплата боргу відповідачем відображена в розрахунку заборгованості.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року № 1198, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який доповнено новими частинами.
За п. 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
У газеті «Хрещатик» № 110 (4510) від 05.08.2014 року було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору.
В подальшому, 01.11.2015 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач не у повному обсязі оплачує за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку із чим в період з 01.11.2015 року по 31.08.2020 року у нього виникла заборгованість у сумі 6 456,72 грн. Також відповідачем не сплачений внесок на обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 4 грн. 21 коп. за 2019 рік., всього заборгованість складає 6 460,93 грн., а з врахуванням штрафних санкцій (встановленого індексу інфляції та три проценти річних) заборгованість становить 7 718,47 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення умов публічного договору (оферти), договору від 01.11.2015 року та вимог, що передбачені наведеними вище нормативними актами, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.11.2015 року по 31.08.2020 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку з врахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В судовому рішенні, Дарницький районний суд міста Києва вказав, що суд не бере до уваги докази надані відповідачем у формі квитанцій про сплату боргу, оскільки ОСОБА_1 самостійно вносив покази лічильника, по яким здійснював оплату, а з матеріалів справи вбачається, що позивачем не приймались занесені відповідачем за квитанцією покази лічильника, так як врегулювання спірних питань щодо заборгованості за надані послуги шляхом корегування нарахування боргу та їх звірка здійснені позивачем не були.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон).
В ст. 13 Закону зазначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.
Пунктом 5 статті 19 Закону визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (далі - ПАТ «АК «Київводоканал») в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавець послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опублікувало повідомлення про публічний договір (оферту) про надання послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідач не заперечував, що саме позивач, є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення у квартиру АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві власності.
Крім того, 01.11.2015 року між сторонами був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має правові підстави для стягнення грошових коштів за надання таких послуг.
За загальними умовами виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частина 2 вказаної норми визначала, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (ч. 5 ст. 32 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила).
Відповідно до п. 9 Правил, квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.
З змісту п. 10 Правил вбачається, що оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.
Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом 5 п. 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Пунктом 11 Правил передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
У пункті 21 Правил зазначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Отже, встановивши, що в період з 01.11.2015 року по 31.08.2020 року відповідач користувався послугами по водопостачанню холодної води, яке здійснював позивач, проте оплату цих послуг здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, доказів того, що лічильники води були взяті на абонентський облік виконавцем послуг, не надав, тому, суд першої інстанції на передбачених законом підставах ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги виходячи з розрахунку позивача про розмір заборгованості за установленими нормами споживання.
Доводи апеляційної скарги про те, що квартира була обладнана лічильниками холодної та гарячої води, за показами яких ОСОБА_1 здійснював інформування позивача про обсяги спожитих послуг, а ПрАТ «АК Київводоканал» нараховувало йому обсяг спожитих послуг та розмір заборгованості, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем не надано доказів, того, що вказані лічильники були взяті на абонентський облік виконавцями послуг, а також що відповідач здійснював свій обов'язок щомісячно передавати показники лічильника виконавцю.
Надані відповідачем копії квитанцій про сплату послуг з водопостачання судом обгрунтовано відхилені, оскільки він самостійно вносив показники лічильників, а позивачем вони не приймались до уваги.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в позові за спливом позовної давності не заслуговують на увагу із таких підстав.
За приписами ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли вона довідалася або могла довідатись про порушення свого права.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2015 року по серпень 2020 року. Позовна заява подана в суд 06.10.2020 року.
З розрахунку позивача та наданих відповідачем копій квитанцій встановлено, що ОСОБА_1 періодично сплачував заборгованість за послуги з водопостачання. Так, відповідач здійснював оплату послуг водопостачання 31.01.2018 року, 21.03.2018 року, 04.02.2019 року, 09.06.2019 року, 31.08.2020 року.
Отже, періодично сплачуючи заборгованість, відповідач своїми діями визнавав заборгованість із сплати послуг за водопостачання, а тому строк позовної давності до вимог за період з 01.11.2015 року по серпень 2020 року ПрАТ «АК «Київводоканал» не пропущено.
Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права перевірені судом апеляційної інстанції і визнаються такими, що не спростовують висновків суду, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар