31 грудня 2021 року м. Київ
Справа №214/7493/18-ц
Провадження № 22-ц/824/12721/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Журавльова Д.Д.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
треті особи Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження, -
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, 2002 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення напису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: зареєстровано 06.01.2017 року 16:25:20 за №16116725 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», 490044 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 24; вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застава рухомого майна; підстава обтяження - договір застави CVF0AA00000099, 26.06.2007 р, ПАТ КБ «Приватбанк»; об'єкт обтяження: іншій транспортний засіб TOYOTA LANDCRUISER, 2002 р.в., номер об'єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; обтяжувач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», боржник: ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 29.11.2017 року він дізнався про те, що на належний йому на праві приватної власності автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, 2002 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладено обтяження на підставі договору застави №CVF0AA00000099 від 26.06.2007 p., зареєстрованого в реєстрі реєстратором 06.01.2017 р. о 16:25:30 за №16116725, обтяжувач - ПАТ КБ «ПриватБанк», боржник - ОСОБА_2 , яка не має будь-якого відношення до майна позивача, що як наслідок порушує його право власності, що послугувало підставою для звернення до суду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження - задоволено частково.
Припинено обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення напису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: зареєстровано 06.01.2017 року 16:25:20 за №16116725 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», 490044 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 24; вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застава рухомого майна; підстава обтяження - договір застави CVF0AA00000099, 26.06.2007 р, ПАТ КБ «Приватбанк»; об'єкт обтяження: іншій транспортний засіб TOYOTA LANDCRUISER, 2002 р.в., номер об'єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; обтяжувач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», боржник: ОСОБА_2 .
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідача Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» та третіх осіб: Дніпропетровську філію державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.09.2015 р. за ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER. 2002 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , на підставі довідки-рахунку ААЕ№327048 від 20.09.2015 p., виданої ТОВ «АВТОРАДА», що підтверджується листом Територіального сервісного центру №1243 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області №31/4-1243-Т-53 від 29.11.2017 р.
Після перереєстрації автомобіля, яка здійснювалася в Центрі ДАІ з обслуговування м. Кривий Ріг (1213), було змінено реєстраційний номер автомобіля на НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та листом Територіального сервісного центру №1243 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області №31/4-1243 З6аз від 04.10.2018 р. Під час реєстрації вищевказаного автомобіля будь-яких обтяжень або обмежень на автомобілі не було, що підтверджується листом від Територіального сервісного центру №1248 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області.
Зі змісту витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 54162832 від 29.11.2017 вбачається наявність приватного обтяження, належного ОСОБА_1 автомобіля TOYOTA LAND CRUISER. 2002 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , накладеного ІЇАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору застави №CVF0AA00000099 від 26.06.2007 p., зареєстрованого в реєстрі реєстратором 06.01.2017 р. о 16:25:30 за №16116725, зареєстрованого в реєстрі реєстратором 06.01.2017 р. о 16:25:30 за №16116725, обтяжував- ПАТ КБ «ПриватБанк», боржник - ОСОБА_2 .
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, що станом на 23.09.2015 року було зареєстровано обтяження вищевказаного автомобіля.
Окрім цього, як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивач - ОСОБА_3 не є ані боржником згідно Договору застави № CVF0AA00000099, ані обтяжувачем.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
У статті 4 цього ж Закону визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.
Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Як було зазначено вище, згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тип обтяження автомобіля - застава рухомого майна.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 27 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
За змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом
Тобто, реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Разом з тим відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідач на спростування доводів та доказів сторони позивача своїх доказів суду не надав. Крім того, відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду ні кредитного договору, ні договору застави, що унемижливлює перевірити доводи відповідача.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
Колегія суддів вважає, що позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту своїх прав, що слугує встановленню механізму відновлення, поновлення порушеного права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, оскільки на момент придбання автомобіля позивачем не існувало обтяження, а відтак позивач є добросовісним набувачем та обтяження автомобіля є перешкодою позивачу у вчиненні права розпорядження власністю, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зняття обтяження у вигляді застави та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження зареєстрованого 05 липня 2017 року 14:34:30 за № 16352952 Дніпропетровською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи».
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи, докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»- залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 01 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна