справа №759/5059/21 Головуючий у І інстанції -Петренко Н.О
апеляційне провадження №22-ц/824/15025/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
16 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-
встановив:
У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «КФ.ЮА» про захист прав споживачів, у якому просив визнати кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «КФ.ЮА» недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між сторонами було укладено кредитний договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте позивач вказаний договір не підписував. Вказує, що фінансова установа, що надає кредитні кошти може лише на відповідній правовій підставі ( за наявності ліцензії) здійснювати свою діяльність. Позивач зазначає, що нараховані відсотки за користування кредитом не грунтуються на умовах договору, не відповідають граничному розміру нарахування таких відсотків відповідно до законодавства.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 18 березня 2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» ( 030, м.Київ, вул. В.Гетьмана, 6А, офіс 602) про захист прав споживачів, задоволено частково.
Визнано кредитний договір № 00020093439 від 25.09.2020 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» недійсним в частині обов'язку сплати споживачем ( ОСОБА_1 ) річної процентної ставки (366,00 %) та реальної річної процентної ставки (366,00%-870,00%).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» ( 030, м.Київ, вул. В.Гетьмана, 6А, офіс 602) на користь держави судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.)
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішення суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволених вимог рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити в зв'язку з порушенням норм матеріального права, за відсутності для цього правових підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «КФ.ЮА» підписано договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020093439 від 25.09.2020 р. Вказаний договір містить підпис ОСОБА_1 .
Як вбачається з умов вказаного договору, до відносин за вказаним договором застосовується ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до розпорядження №691 від 03.05.2018 р., ТОВ «КФ.ЮА» отримало ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
ОСОБА_1 була подана до ТОВ «КФ.ЮА» заява на обробку персональних даних.
ОСОБА_1 був ознайомлений та підписав паспорт споживчого кредиту.
Судом встановлено, що сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту у письмовій формі, відповідно до якого позивачу було фактично передано кошти, а тому дійшов висновку, що вимога про визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню.
Також судом встановлено, що зі змісту підписаного сторонами кредитного договору, розмір реальної річної відсоткової ставки складає від 366,00% до 870,00 %, розмір процентної ставки складає 366,00 % відсотків річних.
Розмір реальної річної відсоткової ставки, річної процентної ставки є непропорційно великою по відношенню до тіла кредиту. Оскільки перелік несправедливих умов для споживача не є вичерпним, оцінюючи розмір реальної річної відсоткової ставки, річної процентної ставки за вказаним договором, суд вважав, що такий розмір не є справедливим по відношенню до споживача.
Таким чином, позовні вимоги задовольнив частково, саме визнав недійсним кредитний договір в частині розміру реальної річної процентної ставки, річної процентної ставки, як такий, що суперечить вимогам ЗУ "Про споживче кредитування".
Проте, такий висновок суду в оскаржуваній частині не відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.
За обставинами справи 20.09.2020 року року між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020093439.
Зазначений договір укладено у паперовій формі та скріплено власноручними підписами сторін.
Факт укладання Договору Позивачем не оспорюється та визнається, про що ним також зазначено у поданій позовній заяві.
20.09.2020 року року Позивач звернувся до відділення Відповідача №143 за адресою місто Київ, вул. Світлицького, 30/20 А.
До укладання договору працівником Відповідача було надано інформацію, необхідну для порівняння різних тарифних умов кредитування з метою прийняття ним обгрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Після того як Позивач висловив свій намір укласти Договір ним добровільно було надано відповідний пакет документів (копію паспорту, РНОКПП).
На виконання вимог закону до укладання Договору Позивачу було надано всю необхідну інформацію щодо умов отримання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, Позивача було ознайомлено з Внутрішніми правилами надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, які також розміщені на офіційному сайті Відповідача, де детально прописуються всі умови отримання позики.
Також Позивача до укладання Договору було ознайомлено з Паспортом споживчого кредитування, який містить інформацію про Кредитодавця (Відповідача), основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, Інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інформацію про наслідки прострочення кредиту, інша інформація щодо можливості дострокового повернення позики, можливості відмовитися від Договору в порядку передбаченому ЗУ «Про споживче кредитування». (Копія Паспорту споживчого кредиту міститься в матеріалах справи).
Таким чином, Позивач отримав всю необхідну інформацію для прийняття рішення щодо укладання Договору та підтвердив її отримання шляхом підписання паспорту (інформація положення Паспорту після розділу «Підпис кредитодавця»).
До укладання, Позивачем було підписано заяву про обробку персональних даних Відповідачем, в якій також Відповідач звертав увагу Позивача про необхідність виважено підійти до прийняття рішення щодо необхідності укладання Договору та оцінки своєї спроможності виконати взяті на себе зобов'язання
Тож, Позивач підписуючи всі вище перелічені документи та заяву, яка міститься в Договорі нижче розділу 10 «Реквізити та підписи сторін» тричі підтвердив, що з всією необхідною інформацією його було ознайомлено.
Таким чином, 25.09.2020 року на виконання умов Договору з боку ТОВ «КФ.ЮА» було видано грошові кошти в сумі 10 000 грн. (акт про видачу грошових коштів міститься в матеріалах справи).
Як вбачається з Карти обліку виконання Договору, Позивач вчиняв дії щодо виконання умов Договору та сплачував грошові кошти відповідно до взятих на себе зобов'язань, (копія Карти обліку виконання умов Договору міститься в матеріалах справи)
Враховуючи зазначене вище, Позивач мав час та можливість детально ознайомитись з усіма умова договору, а також з усією необхідною інформацією, яка міститься у відділені ТОВ «КФ.ЮА», де чітко та зрозуміло прописані всі умови, права та обов'язки, в тому числі і відповідальність сторін.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними положень договору щодо сплати річної процентної ставки та реальної річної процентної ставки, суд першої інстанції вказав що зазначені положення договору є надмірно великими по відношенню до тіла кредиту, отже на думку суду першої інстанції є достатні підстави вважати такі положення несправедливими в силу ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а відтак визнати Договір позики в цій частині недійсним.
Проте, відовідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладеній договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203ЦК України.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК Україні) зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи викладені положення закону сторонами було укладено договір позики, в якому сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору (розмір позики, строки повернення, процентна ставка, тощо).
До укладання договору позики Позивач (Споживач) отримав всю необхідну інформацію у відповідності з положеннями ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» задля прийняття зваженого рішення щодо необхідності укладання договору та обрання кредитного продукту.
Позивач отримавши всю необхідну інформацію підтвердив свій намір на укладання договору на обраним ним умовах підписавши «паспорт споживчого кредиту», а в подальшому підписав договір позики на таких умовах, (копії мітиться в матеріалах справи).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що договір позики укладався з порушенням закону, а відтак відсутні будь-які підстави стверджувати про незаконність положень договору.
Натомість Позивач уклавши договір позики вчиняв дії щодо виконання умов договору та здійснив часткове погашення заборгованості. Отже Позивач своїми діями підтвердив, що умови договору позики були прийнятними для сторін та не містили будь-яких несправедливих положень.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо несправедливих умов договору позики не відповідають договору, закону та дійсним обставинам справи.
Крім того, відповідно до ч.І ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» Позивач не був позбавлений можливості протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Аналогічні положення містяться також в п. 6.1. договору позики.
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» Позивач також не був позбавлений можливості здійснити дострокове погашення заборгованості. Аналогічні положення закріплені також в розділі 7 Договору.
А також за своєю правовою природою проценти від суми позики не є штрафними санкціями та не можуть змінюватися (скасовуватися) за рішенням суду, оскільки таким чином відбувається втручання в діяльність юридичних осіб, які надають послуги на ринку фінансових послуг. Також боржник (Позивач) не позбавлений можливості звернутися до кредитора (відповідача) з проханням реструктуризації боргу.
Отже, Позивач до укладання договору отримав всю необхідну інформацію, на момент укладення та підписання оспорюваного договору діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши, характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов спірного договору позивач без заперечень отримав кредитні кошти, виконував свої зобов'язання з повернення цих коштів.
Підписавши договір позики та виконуючи його умови, Позивач погодився з усіма істотними умовами договору, при цьому із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору до кредитора не зверталася та не скористалася правом на розірвання договору позики у відповідності до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування»
Частинами першою та другою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Відтак відсутні підстави визнання недійсними положень договору в частині річної та реальної процентної ставок.
Подібних висновків в подібних правовідносинах щодо визнання недійсними договорів позики (кредитних договорів) доійшов Верховний Суд України у постанові 02.1 2.201 5 року по - справі №6-1341 цс 15, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17.05.2021 року по справі №279/581/17, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року по справі №500/3884/17.
При цьому положення Закону України «Про захист прав споживачів» які застосовані судом, не поширюються саме на проценти від суми позики, а стосуються штрафних санкцій в частині несправедливих умов.
Суд першої інстанції на зазначене вище належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18 березня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору-відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник