Київський апеляційний суд
22 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Горобівського І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
на постанову судді Голосіївського районного суду мм. Києва від 28 жовтня 2020 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.10.2020 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 20 серпня 2020 року о 18 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Skoda" д/н НОМЕР_2 на Одеській площі в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не дав належну оцінку доказам і не перевірив достовірність даних, які в них містяться.
Як стверджує ОСОБА_1 , всупереч вимогам п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015(далі - Інструкція), як свідків працівники поліції залучили осіб, щодо неупередженості яких є сумніви. Ці свідки стали учасниками дорожньо-транспортної пригоди за участю його автомобіля, з ними виник конфлікт, а тому вони стверджували, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Як вбачається з письмових пояснень свідків, їх залучили на етапі складання протоколу про адміністративне правопорушення, у той час як за змістом п.6 розділу ІІ Інструкції свідки залучаються при проведенні огляду.
Крім того, на переконання ОСОБА_1 , він не підлягав огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, зважаючи на те, що від часу, коли працівники поліції прибули на місце ДТП (19 година - 19 година 30 хвилин), і до пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння (22 година 50 хвилин) пройшло більше ніж 2 години, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 . Вважає, що ця обставина беззаперечно доводить відсутність у нього ознак сп'яніння. При цьому звертає увагу, що всупереч вимогам п.7 розділу І, п.12 розділу ІІ Інструкції поліцейський не запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, на користь чого свідчить відсутність у справі направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння. Отже, його дії не можна розцінювати як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом і не здійснили тимчасове затримання транспортного засобу шляхом блокування або доставляння для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, як це передбачено ст.ст.2652, 266 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено відповідне правопорушення. Так, після складання протоколу та написання розписки третьою особою про зобов'язання зберігати автомобіль за адресою, де проживає ОСОБА_1 , поліцейський не забороняв останньому керувати транспортним засобом.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення, то він є неналежним та недопустимим доказом, адже складений без дотримання вимог ст.256 КУпАП і містить певні недоліки. У протоколі невірно вказано місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме, зазначено "м. Київ, пл. Одеська" без прив'язки до номеру будинку, тобто адреса є неконкретною і не може розглядатися як місце вчинення правопорушення. Вказані у протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, як то нестійка хода, почервоніння обличчя, не передбачені Інструкцією. Враховуючи те, що ДТП сталася о 18 годині, після чого він припинив рух, час керування ним транспортним засобом у протоколі - 22 година 40 хвилин не відповідає дійсності. До того ж, цим же працівником поліції щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, в якому вірно зазначено час.
Також, посилаючись на п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.07.2019 (справа № 216/5226/16-а), наголошує на неналежності та недопустимості відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського, який є неповним і переривається.
Вислухавши пояснення захисника Горобівського І.Г. та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи, повторно дослідивши докази та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно з ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; поясненнях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні, у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння; записі портативного відеореєстратора поліцейського.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду.
За клопотанням сторони захисту суд апеляційної інстанції повторно заслухав пояснення свідків.
Як пояснив свідок ОСОБА_3 , ОСОБА_1 скоїв ДТП з його автомобілем. Після цього він зателефонував ОСОБА_2 , який є його керівником, та в поліцію, повідомивши про свою підозру стосовно перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки той своєю неадекватною поведінкою на дорозі створив аварійну ситуацію і у спілкуванні поводив себе наче п'яний. Можливо, про свою підозру повідомив і усно після прибуття поліцейських на місце ДТП, що сталося приблизно через 1,5 години. ОСОБА_1 в його присутності пропонували пройти огляд на стан сп'яніння і той, погодився, але після прибуття другого екіпажу після 20-21 години відмовився, що було зафіксовано відеозаписом.
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 йому зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що сталася ДТП. Він прибув на місце пригоди приблизно через 40 хвилин, поліцейські приїхали через 3-3,5 години і десь через 10 хвилин після прибуття запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці або поїхати для цього в заклад охорони здоров'я, на що той відмовився. В подальшому викликали другий екіпаж, ОСОБА_1 так само відмовився, що було зафіксовано відеозаписом.
Оцінюючи пояснення свідків, слід зауважити, що між ними є певні розбіжності, оскільки, дійсно, на першу пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням газоаналізатора "Drager" ОСОБА_1 погодився, що підтверджується відеозаписом. Однак після прибуття іншого екіпажу на пропозицію пройти огляд і на місці із застосуванням спеціального технічного засобу, і в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився. А тому розбіжності у поясненнях не є суттєвими, об'єктивно пояснюються тим, що від часу вчинення адміністративного правопорушення минуло 4 місяці, і не викликають жодних сумнівів щодо неупередженості свідків.
Про правдивість пояснень свідків свідчить і те, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , стверджуючи про зацікавленість свідків, не зміг пояснити, у чому саме виразилася така зацікавленість, не оспорював повідомлені ними обставини та на запитання суду відповів, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки не був п'яний.
Доводи в апеляційній скарзі про порушення поліцейськими вимог ст.266 КУпАП, а так само відомчих нормативних актів при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення є безпідставними.
Дійсно, згідно з ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Однак навіть з урахуванням того, що з моменту ДТП, яка сталася близько 18 години, станом на 22 годину 50 хвилин 20.08.2020 у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, про що працівник поліції повідомляє останньому, пропонуючи пройти огляд, посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав для проведення огляду є непереконливими. З цього приводу також слід врахувати, що поліцейські прибули на місце пригоди не одразу, а приблизно через 1,5 години відповідно до пояснень ОСОБА_3 та через 3-3,5 години відповідно до пояснень ОСОБА_2 з метою оформлення матеріалів саме дорожньо-транспортної пригоди, в процесі чого виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння і вже після того, як він о 22 годині 33 хвилин погодився пройти огляд із застосуванням газоаналізатора, викликали інший екіпаж.
У відповідності з положеннями ч.ч.3, 6 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Така ж процедура передбачена п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2015, п.7 Розділу І Інструкції.
Форма направлення на огляд, яка наведена в додатку 1 до Інструкції, заповнюється у випадку направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я. Оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на місці пригоди із застосуванням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров'я, підстав для складання направлення не було.
Всупереч твердженням в апеляційній скарзі розписка ОСОБА_4 про залишення йому на зберігання автомобіля "Skoda Octavia" д/н НОМЕР_2 підтверджує факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, у зв'язку з чим підстав для його тимчасового затримання у працівників поліції не було.
Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог ст.256 КУпАП. Місце вчинення адміністративного правопорушення - пл. Одеська в м. Києві є досить конкретним. Ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені у протоколі, а саме, нестійка хода, почервоніння обличчя, повністю відповідають таким ознакам, як порушення координації рухів та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, що визначені в п.3 розділу І Інструкції. Вірно зазначено і приблизний час вчинення адміністративного правопорушення - 22 година 40 хвилин, оскільки суть адміністративного правопорушення полягає не у керуванні транспортним засобом, а у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно з п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Разом з тим, відсутність у справі носія, на якому б було зафіксовано безперервне спілкування порушника з поліцейськими з моменту їх прибуття за викликом ОСОБА_3 і до закінчення оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не свідчить про те, що відеозапис не є доказом в силу положень ст.251 КУпАП.
Наявного в справі запису портативного відеореєстратора поліцейського цілком достатньо для того, щоб пересвідчитись у вчиненні ОСОБА_1 дій з метою ухилення від огляду на стан сп'яніння. Тим більше, що з тих обставин, які не зафіксовані, могло вплинути на висновки суду, він не вказує.
Недоречними є і посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 (ЄУН № 216/5226/16-а), оскільки в ній відсутні висновки про застосування норми права і, взагалі, не йдеться про недопустимість відеозапису з огляду на його безперервність.
Отже, обставини справи з'ясовані суддею місцевого суду повно, всебічно і об'єктивно, що спростовує доводи в апеляційній скарзі про протилежне, і винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2020 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 /шестисот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн