Справа № 640/12638/20 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П.
10 січня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття рішення з розгляду заяви від 26 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 26 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував положень п.п. 1.7, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та не зазначив причин відхилення посилань на ті норми. Позивач також зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «подати заяву особисто» та «прибути із заявою для подачі особисто», що не відповідає чинному законодавству. Додатково позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам про те, що відповідач свідомо ухилився від отримання його заяви від 26 грудня 2019 року, що направлена засобами поштового зв'язку 29 грудня 2019 року та повернулася без вручення адресату 26 лютого 2020 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 направив до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва засобами поштового зв'язку заяву про призначення пенсії за віком від 26 грудня 2019 року, яка складена у довільній формі.
Поштове відправлення № 0200244471640 було повернуто відправнику 26 лютого 2020 року із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання».
Позивач 03 березня 2020 року направив засобами поштового зв'язку до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення пенсії (повторно), а 30 квітня 2020 року додатково направив заяву про надання додаткових документів до заяви про призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 15 травня 2020 року № 2600-0314-8/60980 повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з відсутністю заяви встановленого зразка, яка подана до органу, що призначає пенсію особисто або через представника, відсутні підстави для призначення пенсії за віком.
Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що заява про призначення пенсії може подаватись і в довільній формі, якщо з її змісту можливо чітко встановити намір заявника. Водночас визначена процедура призначення передбачає особисте звернення особи до пенсійного органу або звернення до пенсійного органу її представника і не допускає направлення заяви про призначення пенсії засобами поштового зв'язку.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
На час апеляційного розгляду справи між сторонами справи існує спір щодо права особи на звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. Позивач наголошує на тому, що він має право направити таку заяву поштою, адже обов'язковою вимогою до заяви про призначення пенсії є те, щоб вона була саме підписана, а не доставлена ним особисто або його представником. У свою чергу відповідач наполягає на тому, що законом встановлена вимога щодо подання відповідної заяви особисто.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений у ст. 44 вказаного Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (03 березня 2020 року), заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Таке ж правило закріплене в п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), відповідно до якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Зазначені норми чітко вказують на те, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника.
Виключення з цього правила на час виникнення спірних правовідносин містилося лише в п. 1.3 Порядку, який передбачав, що заява про призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника, або надсилається поштою до органів, що призначають пенсію, визначених постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.
Можливість надсилання заяви про призначення пенсії поштовою для інших осіб Порядком не передбачена.
У заяві про призначення пенсії від 26 грудня 2019 року позивач зазначає, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, позивач не належить до кола осіб, які можуть надсилати заяву про призначення пенсії засобами поштового зв'язку.
Обґрунтовуючи наявність відповідного права, ОСОБА_1 посилається на п.п. 1.7, 1.9 Порядку.
Відповідно до абз.абз. 1, 2 п. 1.7 Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
За змістом зазначеної норми Порядку певні заяви щодо пенсійного забезпечення дійсно можуть пересилатися поштою, що узгоджується також з положеннями п. 1.3 Порядку, яка передбачає можливість направлення заяв про призначення пенсії у вказаний спосіб для окремої категорії осіб - які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації.
Також колегія суддів наголошує на тому, що п. 1.7 Порядку не є нормою права, яка встановлює порядок звернення із заявою про призначення пенсії. Зазначена норма лише визначає особливості визначення дня звернення за пенсією у залежності від способу подання відповідної заяви.
Положення п. 1.7 Порядку не спростовують висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 необхідно звернутися із заявою про призначення пенсії особисто чи через свого представника.
У свою чергу п. 1.9 відсутній у Порядку в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин - 03 березня 2020 року (дата правлення заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві згідно з фіскальним звітним чеком від 03 березня 2020 року № 3000468013).
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо направлення позивачу листа від 15 травня 2020 року № 2600-0314-8/60980 з роз'ясненням, що заяви про призначення пенсії подається особисто, через представника або в електронній формі через веб-портал Пенсійного фонду України, є правомірними.
В апеляційній скарзі позивач також наголошує на тому, що відповідач ухилився від отримання заяви про призначення пенсії, що була направлена 29 грудня 2019 року на адресу: АДРЕСА_2 , за якою розміщений відділ обслуговування громадян № 6, 7 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Дослідивши матеріали справи, зокрема наданий позивачем конверт, колегія суддів встановила, що вказаний лист було адресовано Управлінню Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, тобто іншій особі ніж відповідачу в цій справі. Відповідно Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не уповноважене на отримання листа, адресованого іншій особі та не допускало протиправних дій щодо отримання, розгляду і вирішення заяви ОСОБА_1 від 26 грудня 2019 року про призначення пенсії.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 05 жовтня 2021 року, і не можуть бути підставами для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Л.Т. Черпіцька