Справа № 640/12250/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
10 січня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 року № 36 в частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не враховано обставини, які мають значення для розгляду справи.
Також позивач наголосив, що суд першої інстанції не оцінив відповідність встановлення ДСА України відшкодування за сканування з урахуванням ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та не оцінив відповідність встановленого розміру відшкодування за сканування 1 сторінки фактичним витратам та як наслідок відповідність оскаржуваного наказу принципам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року є обґрунтованим, водночас, як вірно встановлено судом, оскаржуваний наказ прийнятий з урахуванням положень постанови Кабінету міністрів України від 15 січня 2020 року № 4 "Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів що надаються за запитом на інформацію".
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2020 року позивачем надіслано до Державної судової адміністрації України запит про надання інформації яким останній просив надати відповідь на його електронну скриньку, а саме:
- кого саме (які саме кадри) обліковує в системі "Кадри-WEB" ДСА та її територіальні відділення;
- надати копію документа, яким затверджені правила користування цією системою працівниками ДСА;
- до якої саме інформації мають доступ відповідальні працівники в ДСА в цій системі (лише до кадрів ДСА, чи до кадрів ДСА та територіальних відділень, судів тощо).
Державна судова адміністрація України листом від 15 травня 2020 № інф/х418-20-420/20 на запит від 07 травня 2020 року повідомила наступне:
1. відповідно до наказу ДСА України від 03 вересня 2015 року № 163 інформаційно-аналітична система "Кадри-WEB" (далі - система) запроваджена в ДСА України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, апаратах апеляційних та місцевих судів, державних підприємствах, що належать до сфери управління ДСА України. Система призначена для обліку персоналу в зазначених установах, а саме: суддів судів, щодо яких ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів та працівників апаратів цих судів, працівників апарату ДСА України та її територіальних управлінь, працівників державних підприємств, що належать до сфери управління ДСА України.
2. правила користування системою, а саме: "Керівництво користувача", \ складовою системи, розміщується в системі в окремому розділі "Довідка" та складається з 296 аркушів. Надсилаємо окрему частину правил користування на 10 аркушах.
Разом з тим інформуємо, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон" у разі, коли задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок (починаючи з 11 сторінки), запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Згідно з Інструкцією про порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, які надаються запитувачам інформації, затвердженою наказом ДСА України від 07 червня 2012 року №69 (зі змінами), здійснено розрахунок витрат на виготовлення цифрових копій документа шляхом сканування формату А4 об'ємом 44 аркуші (рахунок № 5 від 13 травня 2020 року копія додається).
Оплата рахунку на відшкодування фактичних витрат за друк документів, що надаються з запитом на інформацію, здійснюється через установи банку чи відділення зв'язку за реквізитами, зазначеними в рахунку.
Відповідь на запит на інформацію обсягом більше як 10 сторінок (починаючи з 11 сторінки) не надається в разі відмови запитувача від оплати витрат, пов'язаних із наданням такої відповіді.
Відмовою вважається ненадходження протягом 20-ти днів від дати видачі рахунку коштів на реєстраційний рахунок ДСА України.
3. Відповідальна особа за ведення системи - працівник, який визначається окремо наказом у кожній відповідній установі. Даний працівник в межах повноважень має право доступу лише до даних персоналу установи, в якій його визначено відповідальною особою.
Налаштування доступу відповідальних осіб до системи виконується відповідальним працівником ДСА України, який визначений адміністратором системи згідно з наказом ДСА України.
Адміністратор системи має доступ до статистичних даних (переліку установ, списків осіб, чисельності працівників за категоріями, загальної кількості суддів, працівників апаратів судів, або кількості осіб стосовно окремої установи). Доступу до персональних даних адміністратор системи не має. Обробка персональних даних здійснюється відповідальними особами тих установ, які здійснюють ведення персоналу у відповідній установі.
Також Держаною судовою адміністрацією України разом з листом від 15 травня 2020 № інф/х418-20-420/20 направлено рахунок від 13 травня 2020 року № 5 щодо витрат на копіювання або друк документів формату А4 на загальну суму 600,60 грн.
ОСОБА_2 15 травня 2020 року звернувся із запитом до Державної судової адміністрації України, яким просив надати нормативно-правовий акт, яким встановлено розмір відшкодування за сканування/копіювання документів (з розрахунку фактичних витрат).
Листом від 22 травня 2020 року № інф/х455-20-460/20 Державної судової адміністрації України на запит позивача направила належним чином засвідчені копії наказів від 07 червня 2012 року №69 "Про порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, які надаються запитувачам інформації" та від 28 січня 2020 року № 36 "Про внесення змін до наказу Державної судової адміністрації України від 07 червня 2012 року № 69".
Як убачається зі змісту наказу Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 року № 36, останнім внесено зміни до наказу від 07 червня 2012 року № 69 та затверджено розмір фактичних витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у розмірі 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну сторінку.
Вважаючи протиправним наказ Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 року № 36 та таким, що обмежує його право на доступ до публічної інформації, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 № 36 "Про внесення змін до наказу ДСА України від 07 червня 2012 року № 69" щодо інформації про розрахунки фактичних витрат на скасування однієї сторінки паперового документа на основі яких затверджено вартість сканування однієї сторінки, прийнято відповідачем на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року № 4 та вимог ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно з ст. 1 Закон України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закон України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 19 Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Отже запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.
Згідно з ст. 12 Закон України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ст. 13 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закон України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ст. 20 Закон України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1). У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2). Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим (ч. 3). У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4).
Статтею 21 Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що Інформація на запит надається безкоштовно (ч.1).
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. (ч. 2).
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно (ч. 3).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740 встановлено граничні розміри відшкодування витрат на копіювання та друк документів, що надаються розпорядниками на запити на публічну інформацію.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 "Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів що надаються за запитом на інформацію" внесено зміни до постанови від 13 липня 2011 року №740, а саме: до переліку послуг додано виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування та встановлено для неї граничні норми витрат не більше ніж 0,1 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.
Як встановлено судом наказом Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 року № 36, внесено зміни до наказу від 07 червня 2012 року № 69 та затверджено розмір фактичних витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у розмірі 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну сторінку.
Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 року №36 "Про внесення змін до наказу Державної судової адміністрації України від 07 червня 2012 року №69" щодо інформації про розрахунки фактичних витрат на скасування однієї сторінки паперового документа на основі яких затверджено вартість сканування однієї сторінки, прийнято відповідачем на виконання вимог постанови Кабінету міністрів України від 15 січня 2020 № 4 та вимог ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Водночас обґрунтованими є доводи позивача, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачена плата за сканування документів, водночас відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 № 4), якою до переліку послуг додано виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування та встановлено для неї граничні норми витрат не більше ніж 0,1 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.
Щодо доводів позивача, що судом першої інстанції не оцінено відповідності встановлення Державною судовою адміністрацією відшкодування за сканування ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Колегія суддів звертає увагу, що запит ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року не містить жодних з обставин визначених ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про ненадання судом оцінки відповідності встановленого Державною судовою адміністрацією України розміру відшкодування за сканування однієї сторінки фактичним витратам, оскільки відповідно до рахунку від 13 травня 2020 року № 5 вартість виготовлення однієї сторінки складає 2,10 грн., що становить 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році за сканування однієї сторінки, та не перевищує розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740 (з урахуванням внесених змін).
Щодо посилання позивача на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі № 9901/119/21, як на підставу для скасування наказу Державної судової адміністрації України від 28 січня 2020 року № 36 то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки в адміністративній справі № 9901/119/21 предметом спору були дії щодо не направлення в електронному вигляді документів, водночас наказ, яким встановлено порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів в частині витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування, не був предметом розгляду, та Верховним Судом не оцінювався.
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
Є.В. Чаку