Справа № 758/5235/20 Головуючий у І інстанції - Оксюта Т.Г.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
10 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира роти №4 батальйону №4 поліцейського ОПБ УПП у м.Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Кириченка Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову відповідача від 22.04.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн та провадження у справі закрити.
В обґрунтування позову зазначив, що він під час руху не користувався мобільним телефоном, про що зазначає інспектор у спірній постанові, Крім того, вказує, що відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки, не попередив його про здійснення запису нагрудною камерою, при цьому, не були встановлені фактичні обставини справи, йому не було роз'яснено прав, не заслухано його пояснення, що є суттєвими порушеннями процедури розгляду справи.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 09 лютого 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відеозаписом підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, про яке йдеться в постанові, суд висловився, що під час розгляду справи відповідач встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду відповідно до ст. 278 КУпАП, повідомив позивача про його права, які передбачені статтею 268 КУпАП.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що визнання ним вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. Апелянт наголошує, що відеозапис не підтверджує факту самого правопорушення, а лише відображає його спілкування з поліцейським після зупинки транспортного засобу. Крім того, звертає увагу, що в оскаржуваній постанові невірно зазначено номер приладу, яким інспектор здійснював відеозапис.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 22.04.2020 інспектором поліції складена постанова серії ДП18 №767431 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою до позивача за порушення пункту 2.9 (д) Правил дорожнього руху України застосовано передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що 22.04.2020 о 17 год 10 хв у м. Києві, по вул. Олени Теліги, 61, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобами зв'язку тримаючи їх в руках, а саме, говорив по мобільному телефону.
Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 1.1 яких ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих ПДР.
Відповідно до п. 2.9 (д) ПДР передбачено, зокрема, що під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) - забороняється.
Так, згідно ч.2 ст. 122 КУпАП користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222 КУпАП визначено, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 2 розділу 3 інструкції № 1395, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, з відеозапису з нагрудної камери, наданого суду відповідачем, вбачається, що позивач не заперечував скоєння ним адміністративного правопорушення, про яке йдеться в спірній постанові, при цьому, будь-яких порушень інспектором порядку розгляду адміністративної справи, з наданого відеозапису не вбачається.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт, обравши спосіб захисту шляхом відмови від своїх попередніх пояснень, намагається уникнути адміністративної відповідальності, в той час, як факт скоєння цього правопорушення підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо невірно зазначених серії та номера нагрудної камери, оскільки вказаний недолік не є суттєвим порушенням та не спростовує вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тим більше, що позивач не заперечує, що на відео зафіксований саме він.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 09 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Б. Парінов