30 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2329/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року
у адміністративній справі № 280/2329/21 за позовом позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 74% до 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 74% суддівської винагороди судді, на підставі Довідки, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 10.03.2020 за №7, без обмежень максимальним розміром, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 внаслідок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці заборгованість за період з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат та компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
Разом з тим, цим же рішенням суду першої інстанції позивачу відмовлено у задоволені її вимог, які стосуються зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 90% до 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов'язання пенсійного органу здійснити з 19.02.2020 перерахунок її грошового утримання, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень максимальним розміром, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав помилкового застосування норм матеріального права та неврахування судової практики, що стосується перерахунку вже призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав зміни розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди з огляду на те, що раніше визначені судді при призначені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж та відсоткове співвідношення до суддівської винагороди працюючого судді є сталими, і відповідно, перерахунку не підлягають, оскільки визначаються лише на день призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що 90-відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці був встановлений органами ПФУ при призначенні їй довічного грошового утримання в 2017 році і в подальшому був незмінним під час неодноразових перерахунків довічного грошового утримання. При її зверненні до пенсійного органу за перерахунком з 19.02.2020 згідно довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 № 7, питання про зміну 90-відсоткового розміру також не ставилося, але ГУ ПФУ самостійно протиправно зменшив його розмір з 90% до 64% під час проведення перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду від 30.11.2020, а суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі в свою чергу фактично перепризначив їй довічне утримання в розмірі 74%, що суперечить положенням ст.19, ст. 58, ст.129-1 Конституції України та ч.4 ст.142 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402- VIII і глави 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1 зі змінами (далі - Порядок № 3-1), оскільки звуження змісту та обсягу набутого нею раніше та вже існуючого права на отримання основного розміру пенсії у розмірі 90% від відповідної суми грошового забезпечення є неприпустимим.
Крім того, апелянт наголошує на безпідставній відмові судом першої інстанції у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки органом ПФУ не виконується судове рішення у справі №280/7523/20 від 30.11.2020 в частині перерахунку довічного утримання з 19.02.2020 по день фактичного перерахунку 14.02.2021 і виплати відповідних сум органами ПФУ, в тому числі і в частині негайного виконання в межах виплат за один місяць.
За наведених обставин, апелянт просить скасувати Рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/2329/21 в частині відмови у задоволенні позову й ухвалити в цій частині постанову про задоволення її вимог у повному обсязі
Відповідачем по справі - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволення вимог позивача з підстав неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі, яке просить скасувати в зазначеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що до спірних у цій справі правовідносинам не можуть бути застосовані різні Закони при визначені окремих складових, з яких перераховується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, тому вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про право позивача на зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів визначених в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» № 2862, а саме: половину навчання у вищих навчальних закладах та роботу нотаріусом. Вважає, що у спірному випадку до стажу роботи позивача на посаді судді, робота нотаріусом та навчання не повинно бути враховано до стажу роботи на посаді судді, і відповідно, пенсійний орган при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховував лише стаж роботи суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя та Запорізького окружного адміністративного суду, що становить 27 років 05 місяців 18 днів, що узгоджується з положеннями чинного на цей час законодавства. Вважає безпідставним покладений судом на відповідача обов'язок перерахунку та виплати як заборгованості по невиплаченим сумам щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так і компенсації відповідно до вимог Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», яка нараховується та виплачується лише у випадку порушення строків виплати доходів, чого у даному випадку не мало місця.
Обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність наданої їм правової оцінки та застосування до них норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянтів, виходячи з нижченаведеного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є суддею у відставці з 2017 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перерахунок та виплату якого Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №280/7523/20 зобов'язано здійснити Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду про суддівську винагороду від 10.03.2020 за №7, з урахування раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, а Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у вказаній справі №280/7523/20, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 звернуто до негайного виконання у межах суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за один місяць звернуто відповідно до п.1 ч. І ст.371 КАС України.
Проте, виходячи зі змісту листа від 05.03.2021 за №2592-2092/М-02/8-0800/21, направленого на адресу позивача у відповідь на її звернення, відповідач повідомив, що при виконання судових рішень у справі №280/7523/20, пенсійний орган керувався положеннями п.1 ст.137 і ч.3 ст.142 Закону України від 02.06.2016 року №1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів», тому під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці брав до уваги тільки стаж роботи на відповідній посаді судді з 09.04.1990р. по 25.09.2017р., що складає 27 років 5 місяців 18 днів, та не зарахував до стажу на посаді судді половини строку навчання за денною формою в університеті - 2 роки 4 місяці 23 дні і роботу позивача протягом 2 років 8 місяців 6 днів державним нотаріусом. Відповідно, перерахунок ОСОБА_1 здійснювався виходячи із 64 відсоткового розміру зазначеної у довідці суддівської винагороди. В цьому ж листі відповідач пояснював, що після набрання чинності рішення суду, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, проводився з 19.02.2020 року із заробітку 128642,40 грн. та складав 82331,14 грн. (128642,40 грн. х 64%), а виплату доплати по перерахунку на виконання рішення суду з 19.02.2020р. по 31.01.2021 р. у розмірі 387923,42 грн., заплановано здійснити після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Одночасно, відповідач звертав увагу на відсутність підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, оскільки відповідно до чинного законодавства компенсація така компенсація проводиться лише за період з часу нарахування до фактичної виплати заборгованості.
Вирішуючи по суті спір у цій справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що стаж роботи позивача, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - був визначений ОСОБА_1 ще у вересні 2017 року при її звільненні з посади судді у відставку.
Суд першої інстанції правильно визначився з тим, що до загального стажу позивача має зараховуватися як стаж роботи на посаді судді з 09.04.1990 по 25.09.2017 - 27 років 5 місяців 17 днів, так і половина строку навчання за денною формою відділення юридичного факультету МДУ ім. М.В. Ломоносова з 03.08.1987 по 08.04.1990 - 2 роки 4 місяці 23 дні, а також робота протягом 2 років 8 місяців 6 днів з 03.08.1987 по 08.04.1990 державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори Запорізького обласного відділу юстиції, що в загальному розмірі становить 32 роки 6 місяців 30 днів, і відповідно, надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що відповідно частини 2 та 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402- VIII (далі - Закон №1402) має виплачується позивачу, як судді у відставці виходячи із розрахунку 74 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що складається із: 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із збільшенням на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним і обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення), та застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, що узгоджується з положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 р. № 1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, шляхом доповнення пункту 34 прикінцевих та перехідних положень абзацом 4 такого змісту: «судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим
Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Тобто, оскільки позивач припинила свої повноваження судді з 25 вересня 2017 року, а її загальний суддівський стаж у розмірі 32 років 6 місяців ЗО днів був визначений відповідно до вимог п.34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 за №1402- VIII, яким зрозуміло прописано, що «судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)» - судова колегія наголошує, що загальний суддівський стаж є незмінним, як такий, що з'ясований та підтверджений єдиною уповноваженою на це особою - Вищою радою правосуддя.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 1 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а та інш.
Пенсійний орган жодною нормою чинного законодавства не уповноважений змінювати загальний стаж судді шляхом виключення із вже встановленого Вищою радою правосуддя загального стажу позивача певних періодів. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ст.137 Закону №1402- VIII - не спростовують висновків суду першої інстанції у цій справі, оскільки вказана норма не стосується повноважень пенсійного органу, та не наділяє відповідача правом діяти з перевищенням своїх повноважень, до переліку яких не віднесено дії по встановленню (з'ясовуванню) стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Судова колегія не визнає також і доводи апеляційної скарги позивача такими, що можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині, що стосується визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та застосування у спірних правовідносинах положень ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, відповідно яких суд першої інстанції з метою захисту прав позивача визнав за можливе вказуючи на протиправність зменшення відповідачем відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача з 74% до 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зобов'язати відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 74% суддівської винагороди судді саме на підставі виданої Запорізьким окружним адміністративним судом Довідки від 10.03.2020 за №7, без обмежень максимальним розміром, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на фактичне перепризначення судом першої інстанції довічного утримання грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді в розмірі 74% замість раніше вже визначеного у 2017 (при призначенні) 90 відсоткового розміру, судова колегія вважає безпідставними, оскільки 90 відсотковий розмір визначався пенсійним органом згідно пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, який Конституційним Судом України визнано неконституційним, утому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Судова колегія наголошує, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402- VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відповідно, на теперішній час положення Закону № 1402- VIII, у тому числі і ст.142 цього Закону на яку посилається позивач вимагаючи перерахунку грошового утримання судді у відставці - не містять можливості перерахунку щомісячного довічного утримання грошового утримання судді у відставці виходячи саме із 90 відсоткового розміру винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402- VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 Закону № 1402- VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, оскільки чинним Законом №1402- VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/9739/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 22 жовтня 2021 року № 300/530/21.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону № 2453-VI, а розмір суддівської винагороди за Законом № 1402- VIII.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов