10 січня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3463/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в адміністративній справі №280/3463/21 (головуючий суддя першої інстанції Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 28.04.2021 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача із обчислення розміру пенсії за віком за її заявою від 26.02.2020 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити їй пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки та із зарахуванням до страхового стажу періодів з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року, з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року та з 01.04.2011 року по 15.07.2013 року з 26.02.2020 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 23.09.2009 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону №1788. Після досягнення пенсійного віку на загальних підставах у лютому 2020 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058, однак розмір пенсії був розрахований без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки. З інформації, яка розміщена в особистому кабінеті позивача на електронному порталі пенсійних послуг з'ясовано, що позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії (2014-2016 роки). Позивач вважає, що має право на розрахунок розміру пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки. Крім того зазначає, що при призначенні пенсії за віком не враховано до страхового стажу періоди з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року, з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року та з 01.04.2011 року по 15.07.2013 року. Звертає увагу, що вказані періоди були враховані позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії за вислугу років. Відповідачем повідомлено, що наведені періоди не враховані у зв'язку з виявленням недостовірних даних під час обробки персональних даних позивача.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від від 05.07.2021 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління в частині позовних вимог про зобов'язання Управління перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 26.02.2020 року по 27.10.2020 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки та із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року, з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року та з 01.04.2011 року по 15.07.2013 року.
Вказана ухвала сторонами не оскаржується.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 за її заявою від 26.02.2020 року, без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2017-2019 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2017-2019 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком:
- з 28 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду перебування на обліку в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості міста Запоріжжя з 27 січня 1995 року по 14 липня 1995 року;
- з 28 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01 квітня 2011 року по 15 липня 2013 року;
- з 28 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1972 року по 15 липня 1975 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановите нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки при перерахунку призначеної позивачу пенсії за віком, оскільки такий показник може бути застосований лише при первинному призначенні пенсії, однак у спірних правовідносинах відбулось переведення позивача на інший вид пенсії. З 26.02.2020 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно матеріалів пенсійної справи. При здійсненні перерахунку спеціалістом пенсійного фонду були виявлені недостовірні дані у свідоцтві про шлюб (помилка в даті народження), та у довідці з центру зайнятості (помилка у прізвищі). У зв'язку з цим до стажу позивача не було враховано навчання на дівоче прізвище за період з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року та період перебування на обліку у центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року. Листом №0800-0202-8/9747 від 16.03.2020 року позивача повідомлено про виявлені обставини. У зв'язку з усуненням позивачем виявлених недоліків Управлінням здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача з урахуванням положень статті 45 Закону №1058-IV. Звертає увагу, що зарахування до страхового стажу періодів, які враховуються на підставі додаткових документів, з дати призначення пенсії можливо лише за умови надання цих документів у трьохмісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 23.09.2009 року. З вказаного часу позивачу призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти з урахуванням загального страхового стажу 36 років 7 місяців 4 днів, у тому числі періоду навчання з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року та періоду перебування на обліку в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року.
Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах, позивач 26.02.2020 року звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
З 26.02.2020 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, розмір якої розраховано з урахуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки та загального страхового стажу 33 роки 2 місяці 29 днів. При цьому, до страхового стажу позивача не включено період навчання з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року, та період перебування на обліку в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року.
Пенсійний орган листом від 09.03.2021 року №0800-0204-8/17132 повідомив позивача, що при обробці пенсійної справи згідно особистої заяви позивача №1007 від 26.02.2020 року «Перехід на інший вид пенсії» було виявлено: у свідоцтві про шлюб виявлено недостовірні дані (помилка в даті народження, замість ІНФОРМАЦІЯ_1 у свідоцтві про шлюб значиться ІНФОРМАЦІЯ_1 ); у довідці з центру зайнятості невірно зазначено прізвище (замість ОСОБА_2 значиться ОСОБА_3 ). У зв'язку з вказаним, до з'ясування в стаж не буде враховане навчання на дівоче прізвище (з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року) та центр зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року). Також виявлена помилка в зарахуванні стажу автоматизованим способом з 01.04.2018 року, до стажу подано період догляду за особою з інвалідністю з 10.2009 року по 15.07.2013 року, що не є роботою.
Позивач, не погодившись з розрахунком розміру пенсії, оскаржила дії пенсійного органу до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач жодним із видів загально передбаченої пенсії не користувався раніше, то право на пенсію за віком у нього виникло вперше. Тобто пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу була призначена в лютому 2020 року вперше, а тому у позивача виникає право на застосування формул визначення розміру пенсії, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не тих формул та граничних розмірів коштів, які використовуються при переході з одного виду пенсії на інший.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон №1788) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до частини другої статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вказані норми свідчать, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Водночас, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком і при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону.
Крім того, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжувала працювати і сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулась вперше у лютому 2020 року, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 45 Закону №1058.
Вказаний висновок судовою колегією здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду України викладеної, у постанові від 29.11.2016 року (справа №133/476/15-а), у постанові від 11.09.2019 року (справа №213/1226/16-, у.
Крім того, аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №876/5312/17, згідно якої у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058.
Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку пенсія за віком позивачу повинна призначатися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком ( в даному випадку за 2017-2019 роки), оскільки має місце переведення з одного виду пенсії на інший і за іншим законом.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року та періоду перебування на обліку у центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року, апеляціний суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, 26.02.2020 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (даліпо тексту - Порядок №22 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згіно із пунктом 1.7 Порядку №22 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.7 Порядку №22 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку про те, що виконуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення доданих до заяви документів, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Судом першої інстанції встановлено, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років як працівнику освіти з 23.09.2009 року, відповідачем зараховано до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року, та період перебування на обліку у Орджонікідзевському районному центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року.
При цьому, при призначенні з 26.02.2020 року пенсії за віком вказані періоди не зараховані до страхового стажу позивача у зв'язку з виявленням описок та помилок у свідоцтві про шлюб та у довідці з центру зайнятості, які подавались позивачем у 2009 році.
Разом з тим, при прийомі документів позивача для призначення пенсії за віком відповідач не вказав позивачу про вказані недоліки та не надавав строку для їх усунення.
Наведене підтверджується розпискою-повідомленням відповідача від 26.02.2020 року.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що листом №0800-0202-8/9747 від 16.03.2020 року пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про не зарахування до її страхового стажу спірних періодів. Проте, матеріали справи не містять доказів направлення даного листа на адресу позивача. Крім того, за змістом листа відповідач не запропонував позивачу усунути виявлені недоліки протягом строку, визначеного чинним законодавством.
Вказані обставини апелянтом не спростовані.
З матеріалів справи вбачається, що позивач усунула вказані недоліки 21.04.2021 року, подавши довідку Запорізького обласного центру зайнятості №1627 від 31.03.2021 року, якою підтверджено те, що ОСОБА_4 була зареєстрована в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості в місті Запоріжжя з 24.01.1995 року по 17.07.1995 року. З урахуванням даної довідки позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2021 року з урахуванням періоду перебування на обліку в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року.
Крім того, 27.04.2021 року позивач подала до пенсійного органу виправлене свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 , з урахуванням якого позивачу здійснено перерахунок пенсії за віком з 01.05.2021 року із зарахуванням до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року.
При здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищенаведених документів Управління керувалось частиною 4 статті 45 Закону №1058.
За змістом частини 4 статті 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначену норму є хибним, оскільки у даному випадку не встановлено підстав, з якими пов'язується виникнення права на підвищення раніше призначеної пенсії, а проведений перерахунок пов'язаний з тим, що відбулось первинне призначення пенсії з урахуванням загального страхового стажу у розмірі меншому, ніж має право позивач.
Подані позивачем заяви для здійснення перерахунку пенсії на підставі Довідки Запорізького обласного центру зайнятості №1627 від 31.03.2021 року та Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 за своєю суттю є заявами про врахування стажу, який був врахований при призначенні пенсії за вислугу років, однак не зарахований відповідачем при призначенні пенсії за віком у зв'язку з наявністю у документах позивача описок.
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на пропуск позивачем трьохмісячного строку для подачі додаткових документів, що є необхідною умовою для врахування таких документів для визначення розміру пенсії з дати її призначення, оскільки з аналізу положень Порядку №22 слідує, що така умова є обов'язковою лише у разі повідомлення органом Пенсійного фонду про необхідність подання додаткових документів протягом вказаного строку, що не мало місця у спірних правовідносинах.
В контексті вищенаведеного суд зазначає, що особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не може нести негативні наслідки допущення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, описок та арифметичних помилок при складанні відповідних документів, і такі обставини не можуть бути підставою для відмови в обчисленні пенсії у належному розмірі з дати отримання відповідного права, за відсутності факту повідомлення про необхідність усунення недоліків від органу, що призначає пенсію.
З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу з 01.04.2021 року здійснено перерахунок пенсії з урахуванням стажу перебування на обліку у Орджонікідзевському районному центрі зайнятості м.Запоріжжя з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року, а з 01.05.2021 року здійснено перерахунок пенсії також із врахуванням періоду навчання з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, призначеної позивачу, за період з 28.10.2020 року по 31.03.2021 року з зарахуванням до страхового стажу позивача періоду перебування на обліку в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості з 27.01.1995 року по 14.07.1995 року, а також за період з 28.10.2020 року по 30.04.2021 року із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1972 року по 15.07.1975 року.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії позивача із зарахуванням до загального страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.04.2011 року по 15.07.2013 року, суд зазначає наступне..
Статтею 11 Закону №1058 визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, відповідно до пункту 9 статті 11 цього Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягає один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 вказаного Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно пункту «є» статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Суд зазначає, що факт догляду позивачем за дитиною з інвалідністю у період з 01.04.2011 року по 15.07.2013 року не є спірним у даній справі. З листа відповідача від 09.03.2021 року №0800-0204-8/17132 вбачається, що вказаний період виключено із страхового стажу позивача, оскільки не є роботою.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що у період з квітня 2011 року по липень 2013 року позивач отримував допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю І групи, що виплачувалася Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, та з якої за позивача сплачено страхові внески.
Судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що період, коли позивач здійснював догляд за дитиною з інвалідністю І групи, має бути зарахований до загального страхового стажу позивача, з чим погоджується колегія суддів.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, при здійсненні з 01.04.2021 року перерахунку пенсії за віком позивачу зараховано до страхового стажу періоди догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року та з 16.07.2012 року по 15.07.2013 року.
За таких обставин порушене право позивача у вказаній частині позовних вимог підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком за період з 28.10.2020 року по 31.03.2021 року із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів, коли позивач здійснював догляд за дитиною з інвалідністю І групи, з 01.04.2011 року по 15.07.2013 року, як вірно зазначив суд першої інстанції.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в адміністративній справі №280/3463/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в адміністративній справі №280/3463/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак