11 січня 2022 р. Справа № 520/3209/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 30.09.21 по справі № 520/3209/21
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного військового коісаріату
про стягнення сум індексації та компенсації,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріата (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (нині Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 у розмірі 84358, 32 грн. та компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в розмірі 2193, 32 грн., присуджені згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року по справі №520/9804/19, загалом стягнути 86551, 64 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 у справі №520/3209/21 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 у справі №520/3209/21 скасувати та задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що 15.02.2020 року він отримав від відповідача лист від 10.02.2020 року №140/ВФЗ з розрахунком індексації в розмірі 1,00 грн. за 2 роки. Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №520/9804/19 не визначалось певних сум для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а відповідач «нарахував та виплатив», позивач заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист до виконавчої служби для примусового виконання рішення від 26.11.2019 у справі №520/9804/19 не направляв. Крім того, позивач стосовно розрахунку позовних вимог зазначає, що згідно довідки Харківського обласного військового комісаріату від 27.03.2020 року № 78/ВФ нарахування індексації за 4 квартал 2015 року здійснювалося з базового місяця - січень 2014 року. Також позивач вказує щодо необхідності застосування базового місяця, а саме січня 2008 року, для обрахунку індексації, а також наявності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року по справі №520/9804/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 та компенсації за невчасно виплетену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018.
Вказане судове рішення набрало законної сили 17.01.2020 р. та 31.01.2020 видано виконавчий лист.
У добровільному порядку судове рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в разі задоволення цього позову у позивача до відповідача у наявності буде два нереалізованих ним виконавчих листи до одного й того ж боржника: у справі №520/9804/19 про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018, а також у цій справі про стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 у розмірі 84358, 32 грн. та компенсації, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в розмірі 2193, 32 грн., присуджені згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року по справі №520/9804/19, загалом стягнути 86551, 64 грн., що є неприпустимим в розумінні приписів Закону України «Про виконавче провадження» та розділу IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», та може мати наслідком ініціювання позивачем за двома виконавчими листами двох процедур примусового виконання рішень суду щодо одного й того ж боржника, з майже аналогічним предметом.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має подати виконавчий лист, виданий йому 31.01.2020 року у справі № 520/9804/19 до виконавчої служби для примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі № 520/9804/19 в порядку, передбаченому приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Згідно з частинами першою третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (зі змінами та доповненнями).
За змістом статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з 01.12.2015 внесено зміни до Порядку №1078 та викладено пункт 5 у наступній редакції: "У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, у тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.
Крім того, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до Порядку № 1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача.
Вимоги скаржника щодо розрахунку суми індексації грошового забезпечення в розмірі 84358, 32 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, предметом спору у справі №520/9804/19 є саме порушення прав позивача на отримання індексації грошового забезпечення, що нараховувалося та виплачувалося йому Харківським обласним військовим комісаріатом у період з 01.01.2016 року по 01.11.2018 року, а також право на отримання від Харківського обласного військового комісаріату, за фактом встановлення порушення відповідачем встановлених строків виплати грошових доходів, компенсації втрати ним частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою.
В межах розгляду справи №520/9804/19 судом першої інстанції встановлено порушення прав позивача та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також зобов'язано відповідача провести такі перерахунок та виплату.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі № 520/9804/19 відповідачем, Харківським обласним військовим комісаріатом виконано шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми у розмірі 1 грн на підставі платіжного доручення від 29.01.2020 року (а.с. 19).
Як зазначає позивач, 04.02.2020 року ним було направлено до відповідача по справі заяву про добровільне виконання судового рішення у справі № 520/9804/19.
15.02.2020 року позивач отримав від відповідача лист від 10.02.2020 року №140/ВФЗ з розрахунком індексації в розмірі 1,00 грн.
Тобто фактично в матеріалах справи відсутні докази щодо виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі № 520/9804/19 у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Матеріали справи свідчать, що позивачу був виданий виконавчий лист 31.01.2020 року для примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі № 520/9804/19, однак вказаний виконавчий лист до виконавчої служби не направлявся.
Тобто, ініціювавши новий позов про стягнення з Харківського обласного військового комісаріату (нині Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 у розмірі 84358, 32 грн. та компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в розмірі 2193, 32 грн., позивач фактично залишив невиконаним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі №520/9804/19, яким вже було захищено право ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення. Доказів пред'явлення виконавчого документу щодо виконання рішення у справі №520/9804/19 до суду не надані.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав позивача є подача виконавчого листа, виданого йому 31.01.2020 року до виконавчої служби для примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі № 520/9804/19 в порядку, передбаченому приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, зобов'язання за результатами розгляду даної справи, відповідача сплатити певну суму індексації, фактично є діями, спрямованими на виконання рішення у справі № 520/9804/19 щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗакону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до ч. 1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми. При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
З огляду на викладене, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Враховуючи, що виплата суми індексації грошового забезпечення на даний час позивачу не проведена, колегія суддів звертає увагу на відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/544/19.
Отже, оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми індексації, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність.
З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №520/3209/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 по справі № 520/3209/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко