ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 січня 2022 року місто Київ №640/23352/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом доОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання протиправним та скасування рішення від 09.09.2020 О/Р №930100867661,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.09.2020 О/р № 930100867661 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з п. 10 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УШ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3 723-XII з дати звернення - 7 вересня 2020 року, у розмірі 60 відсотків заробітної плати, виходячи з наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.09.2020 № 248/3/8/1215д та від 04.09.2020 № 248/3/8/1216д.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає, що періоди його військової служби та служби в органах внутрішніх справ на офіцерських посадах мають зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», та вказує на наявність у нього станом на 01.05.2016 року стажу державної служби 22 роки 9 місяців 13 днів. Отже, в сукупності стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, достатній для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в переведенні на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», незаконними та такими, що суттєво звужують зміст і обсяг його конституційних прав на соціальний захист та соціальні гарантії на достатній рівень матеріального забезпечення по старості (за віком).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви, зокрема, уточнив позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/23352/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Після детального вивчення наданих позивачем документів, встановлено, що стаж роботи гр. ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби на момент набрання чинності Законом № 889-УІІІ становить 8 років 9 місяців 28 днів, що є недостатньо для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Враховуючи зазначене гр. ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Через канцелярію суду 07.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що у відзиві відповідача не міститься жодних обґрунтованих заперечень щодо наведених у позові обставин та доводів, а саме - щодо суттєвого звуження змісту та обсягу його конституційних прав в розумінні ч. 3 ст. 22 Конституції України, співвідношення між рангами державних службовців і військовими та іншими спеціальними званнями, наявності стажу державної служби, у тому числі стажу державної служби особливого характеру, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ тощо. Просить задовільнити адміністративний позов в повному обсязі.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. З 22 лютого 2017 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4 вересня 2020 року позивач звільнений з посади заступника начальника відділу юридичного супроводження управління активами управління юридичного супроводження фінансово-господарської діяльності Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України на підставі ч. 1 та ч. З ст. 86 Закону України «Про державну службу» та ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
7 вересня 2020 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про переведення на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», та надав серед іншого, оригінали довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.09.2020 № 248/3/8/1215д та від 04.09.2020 № 248/3/8/1216д.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь (лист від 11.09.2020 № 2600-0311-8/128048), в якій, зокрема, зазначено, що позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». Відповідач мотивує своє рішення тим, що на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 8 років 9 місяців 28 днів, що є недостатньо для призначення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року.
Аналіз даної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у зразковій справі №822/524/18.
Відповідно до положень ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу за віком згідно Закону України «Про державну службу» відповідач вважає недостатність стажу державної служби, вказуючи на те, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою, відповідного рангу.
Суд звертає увагу на наступне. Згідно записів копії трудової книжки серія НОМЕР_1 позивача та копії військового квитка НОМЕР_2 підтверджується факт проходження ним військової служби з 18.01.1982 року по 07.01.1984 року у Радянській армії.
Також, в матеріалах справи наявна копія витягу з послужного списку архівної особової справи колишнього майора міліції ОСОБА_1 від 21.09.2020 року відповідно до якої вислуга в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні складає 13 років 09 місяців 16 днів.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, був чинний до 01.05.2016 року.
Згідно пункту 3 вказаного Порядку до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Окрім цього, частиною 1 обов'язок військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що період проходження військової служби з 18.01.1982 року по 07.01.1984 року та вислуга в органах внутрішніх справ позивача, що у календарному обчисленні складає 13 років 09 місяців 16 днів, підлягають включенню до стажу державної служби.
При цьому, слід звернути увагу, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законодавством порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.09.2020 О/р № 930100867661 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву та додані до неї документи щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з п. 10 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УШ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3 723-XII, у розмірі 60 відсотків заробітної плати, виходячи з наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.09.2020 № 248/3/8/1215д та від 04.09.2020 № 248/3/8/1216д, з урахуванням висновків суду.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви з мотивів, викладених у судовому рішенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено 840, 80 грн за квитанцією, яка знаходиться в матеріалах справи.
Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.09.2020 О/р № 930100867661 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву та додані до неї документи щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з п. 10 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УШ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3 723-XII, у розмірі 60 відсотків заробітної плати, виходячи з наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.09.2020 № 248/3/8/1215д та від 04.09.2020 № 248/3/8/1216д, з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420, 40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.