Справа № 189/1/22
3/189/8/22
іменем України
10.01.2022 року смт. Покровське
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Степанова О.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, інвалідом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
- за ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
08.12.2021 року о 21.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу дружини, ОСОБА_2 , та образливо чіплявся до неї.
Крім того, 10.12.2021 року о 17.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу дружини, ОСОБА_2 .
Крім того, 22.12.2021 року о 10.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу дружини, ОСОБА_2 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суду причини неявки.
Згідно вимог ч.2 ст.268 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою.
Таким чином, суд вважає можливим слухати справу в відсутність ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що докази у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, вина правопорушника підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАБ №864578 від 22.12.2021 року, серії ВАБ №814114 від 22.12.2021 року, серії ВАБ №864580 від 22.12.2021 року, висновками від 22.12.2021 року за наслідками перевірки матеріалу ЖЄО від 08.12.2021 року №5004, від 10.12.2021 року №5032, від 22.12.2021 року №5146, заявами потерпілої ОСОБА_2 , поясненнями, рапортами, копіями реєстрації повідомлень про домашнє насильство від 08.12.2021 року, від 10.12.2021 року та від 22.12.2021 року, копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , характеристикою на правопорушника, згідно якої ОСОБА_1 за період проживання на території сільської ради у 2021 році притягався до адміністративної відповідальності, схильний до зловживання алкогольними напоями та вчинення насильства в сім'ї.
Судом встановлено, що постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області у справі №189/1632/21 від 18.11.2021 року ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а тому в діях ОСОБА_1 , які він вчинив 08.12.2021 року, 10.12.2021 року та 22.12.2021 року, вбачаються ознаки повторності.
Розглянувши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Санкція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При призначенні адміністративного покарання, та враховуючи характер скоєного правопорушення, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують вину правопорушника, вважаю можливим притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту, оскільки такий вид адміністративного стягнення для правопорушника ОСОБА_1 є достатнім і необхідним для його виховання.
Що стосується положень ст.326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ч1 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 23-1 цього Кодексу.
Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.
п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:
1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.
2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.
53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.
54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_3 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000?II).
55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7.
Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЄСПЛ, суддя вважає, що не слід виконувати постанову про застосування адміністративного арешту негайно після її винесення.
У зв'язку з цим необхідно надати ОСОБА_1 десятиденний строк для можливості оскарження даної постанови.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн. на користь держави.
Керуючись рішенням Європейського суду з прав людини від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.24, 32-35, п.1 ч.1 ст.284, ст.326 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП, притягнувши його до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 496,20 грн. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: О.С. Степанова