Справа № 186/1613/21
Провадження №2-а/0186/1/22
10 січня 2022 року м.Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Виклад обставин та зміст позовних вимог, з якими звертається позивач.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 листопада 2021 року інспектор СРПП ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Бублик Б.О. виніс постанову БАВ №602620 відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510 гривень за те, що позивач, як зазначено в постанові, 16 листопада 2021 року о 14 годині по вул.Кобзаря, м.Першотравенська, керуючи транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременями безпеки та не предявив посвідчення водія, поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів та свідоцтво про реєстрацію авто, чим порушив п.2.3 в, п.2.1 а, п.2.1 г ПДР України.
З даною постановою він не згоден, оскільки на вимоги інспектора поліції він зупинив транспортний засіб, відстібнув ремінь безпеки, вийшов з автомобіля до працівника поліції, щоб запитати причину зупинки, на шо працівник поліції повідомив, що він, керуючи транспортним засобом, порушив ПДР, так як не був пристебнутий ременем безпеки та що він має намір скласти постанову про притягнення його до адмінвідповідальності. Оскільки він ПДР не порушував та керував транспортним засобом, будучи пристебнутим ременем безпеки, він просив інспектора надати йому докази стосовного даного правопорушення, але його вимоги залишилися без відповіді. В свою чергу, працівник поліції вимагав надати йому посвідчення водія, страховий поліс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу без пояснення причин, він показав йому, що має всі ці документи, більше того, предявив їх на телефоні в електронному вигляді. Крім того, відповідач в постанові не зазначив якими доказами підтверджується вина позивача у вчинені вказаних правопорушень. Розгляд справи носив формальний характер, з порушенням його прав, зокрема, права на захист. Копію постанови отримав лише 26 листопада 2021 року, звернувшись до ВП №3.
Просить суд скасувати постанову від 16 листопада 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №602620 по ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовільнити.
Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи належним чином повідомлений, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не надав, на запит суду надав оригінал справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та відеозапис з боді-камери працівника поліції від 16 листопада 2021 року.
Враховуючи приписи ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, вважаю за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Обставини справи, що встановлені судом.
Так, судом встановлено, що 16 листопада 2021 року о 14:10 годині поліцейським ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Бубликом Б.О. по вул.Кобзаря, м.Першотравенська, Дніпропетровської області ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №602620 відносно ОСОБА_1 , якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, за те, що 16 листопада 2021 року о 14:00 годині по вул.Кобзаря, м.Першотравенська, Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Daewoo Sens" д/н НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки та не пред'явив посвідчення водія, поліс обовязкового страхування власників наземних транспортних засобів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.3в, п.2.1а, п.2.1б, п.2.1ґ ПДР України.
Копія постанови вручена позивачу 26 листопада 2021 року під підпис, в зв'язку з чим, ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року позивачу було поновлено строк для звернення до суду з даним позовом.
В постанові, що оскаржується позивачем, зазначено, що останній відмовився від отримання копії постанови та від підпису в постанові.
Відповідно п.2.3в в ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно п.п.2.1а, 2.1б, 2.1ґ ПДР України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
На підставі п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частина 5 ст.121 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд звертає увагу на те, що, відповідно ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
За змістом ч. 1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Порядок розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачений також Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376, відповідно до розділу ІV якої розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені посадові особи органів поліції відповідно до статті 222 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення або місцем проживання правопорушника відповідно до статті 276 КУпАП у строки, визначені статтею 277 КУпАП.
Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма частина 2 ст. 77 КАС України, а тому, саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винною у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
На виконання зазначеної вимоги частини 2 ст.77 КАС України відповідач надав суду оригінал справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, яка містить:
- оскаржувану позивачем постанову про накладення адміністративного стягнення БАВ №602620 від 16 листопада 2021 року;
- рапорти поліцейських СРПП ВП №3 Бублика Б. та Селькіної О. , в яких зазначено, що під час патрулювання м.Першотравенська 16 листопада 2021 року в добовому наряді, було виявлено адміністративне правопорушення, приблизно о 13:45 годині, а саме те, що водій транспортного засобу Ланос д/нАЕ3914АН порушив п.2.3в ПДР, не був пристебнутий ременями безпеки, після чого, було прийняте рішення про зупинку вказаного транспортного засобу, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, був встановлений ще й факт порушення цим водієм п.2.1 ПДР, оскільки водій не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія. В зв'язку з чим, на водія транспортного засобу було складено постанову про притягнення до адмінвідповідальності;
- відеозапис з боді-камери поліцейського, на якому зафіксовано наступне: 16 листопада 2021 року в світлу пору доби патрульний автомобіль поліції по вул.Кобзаря, м.Першотравенська, Дніпропетровської області, зупиняє транспортний засіб "Daewoo Sens" д/н НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки. За кермом, як з'ясувалося пізніше, знаходиться ОСОБА_1 . Водій перебуває за кермом автомобіля, не пристебнутий ременем безпеки, до нього підходить працівник поліції, спілкується, ОСОБА_1 вимагає докази вчинення ним адміністративного правопорушення досить тривалий час, з транспортного засобу він не виходить, що суперечить його аргументам, наведеним в позовній заяві про те, що він відстебнув ремінь безпеки та вийшов з автомобіля для спілкування з працівником поліції, позивач переписує в блокнот дані працівника поліції, дзвонить по телефону, вікно автомобіля то відкриває, то зачиняє, працівник поліції вимагає від позивача пред'явити документи: посвідчення водія, поліс, документи на автомобіль, на що останній вимагає докази про причину зупинки, діставав та тримав в руках документи, однак не надавав працівнику поліції можливості з ними ознайомитися, декілька разів в телефоні намагався щось включити чи відкрити сайт, чи зателефонувати комусь, тобто факт того, що він пред'явив документи працівнику поліції, в тому числі і в електронному вигляді, як стверджує позивач в позовній заяві, даним відео спростовується.
Працівником поліції роз'яснені права, клопотань не надходило.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто у спосіб, не передбачений законом та про те, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, є незаконною, - спростовуються доказами по справі.
Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30 травня 2019 року, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, належним та допустимим доказом по справі підтверджено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладено відповідачем на позивача у відповідності до вимог ст.36 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Як вбачається з відеозапису, посадовою особою, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлений приписами КУпАП. Надані суду докази дають підстави вважати, що дії відповідача були правомірними та вина позивача доводиться належним чином.
Згідно ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Таким чином, суд вважає постанову від 16 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП законною та такою, що не підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Відповідно ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд враховує як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В даній справі судові витрати складаються із судового збору.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі, судовий збір по справі слід залишити за позивачем.
Згідно ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9, 14, 77, 122, 123, 243, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.А.Янжула.