Справа № 177/1713/21
Провадження № 3/177/38/22
Іменем України
10 січня 2022 року
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від ВП № 1 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 30.12.2021 надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 , 21.11.2021, близько 20 год. 11 хв., за адресою місця проживання, що по АДРЕСА_1 , у порушення вимог ст. 150 СК України, не виконувала належним чином покладених на неї батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка самовільно залишила місце проживання та була розшукана поліцією.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, з протоколом не згодна, оскільки покладені на неї батьківські обов'язки виконує сумлінно. Стосовно обставин, зазначених у протоколі пояснила, що згідно з нотаріально посвідченою заявою про передачу на виховання, у неї на вихованні знаходиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона вживає всіх необхідних заходів для належного виховання ОСОБА_3 , проводить з нею бесіди, навчає правилам поведінки в суспільстві, відносини між ними доброзичливі. Однак, у силу свого віку, ОСОБА_3 , яка є підлітком та намагається бути самостійною, не завжди до неї прислухається. Напередодні, як піти з дому, конфліктів між ними не виникало, ОСОБА_3 поїхала до її сестри, яка і повідомила у послідуючому, що остання не повернулася додому. Вживали заходів з її розшуку, зверталися до працівників поліції. Як з'ясувалося, ОСОБА_4 гуляла з подругами, однак не повідомляла з ким та де, до неї додзвонитися не могли, телефон не відповідав. Згодом стало відомо, що телефон ОСОБА_4 розбила. Також пояснювала, що вона є вдовою, єдиним годувальником багатодітної родини, має господарство, завдяки якому утримує всю сім'ю, у зв'язку з чим, не може постійно приділяти увагу виключно ОСОБА_3 .
Присутня у судовому засіданні ОСОБА_3 надала пояснення про те, що з ОСОБА_1 у неї добрі відносини, конфліктів як таких не виникає, іноді бувають непорозуміння. З дому не тікала, а гуляла з подругами у м. Кривому Розі. Додому не дзвонила, оскільки розбила мобільний телефон, боялася, що будуть сварити.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення від 22.11.2021 серії ВАБ № 830650, де зазначено, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, визначених ст. 150 СК України щодо неповнолітньої ОСОБА_3 2005 р.н.; копії паспорту ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , письмові пояснення ОСОБА_5 ;копію заяви про передачу на виховання; письмові пояснення ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Аналізом вказаної статті встановлено, що ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків має носити умисний та системний характер, а згідно зі ст. 9 КУпАП, обов'язково характеризується наявністю вини з боку правопорушника.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Обов'язки батьків визначені ст.150 Сімейного Кодексу України, згідно з якої, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення права обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.
Ухилення батьків або особи, які їх замінюють від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Викладена в протоколі суть адміністративного правопорушення, за вчинення якого вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції статті 184 КУпАП України. При складені протоколу стосовно неї, інспектором поліції не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме, які саме дії ОСОБА_1 призвели до ухилення останньої від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, внаслідок чого неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пішла з дому.
Повідомлення працівників поліції про вказані обставини та намагання самостійно знайти дитину, навпроти, підтверджує факт виконання ОСОБА_1 покладених на неї батьківських обов'язків, пов'язаних з піклуванням про стан дитини, її здоров'я, місце її перебування.
Письмові докази, що додані до складеного протоколу про адміністративне правопорушення, не є належними та у своїй сукупності не доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
При цьому враховується, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, викладеної зокрема в рішенням «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 251 КУпАП визначено, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази та інші документи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження у справі підлягає закриттю, в силу п. 1 ст. 247 КУпАП.
З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст.184, п. 1 ст.247, п. 3 ч. 1 ст.284 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя: