Справа № 203/3879/21
2-з/0203/4/2022
10 січня 2022 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 із батьком.
В наданій заяві позивач просив в порядку забезпечення позову встановити обов'язок відповідачці виконувати розпорядження №1-р від 04.01.2021 року про визначення порядку участі батька у вихованні дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також зобов'язати не чинити батькові перешкоди у спілкуванні та побаченнях з сином.
Розглядаючи заяву у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи, суд враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вили забезпечення позову, визначені ч.1 ст.150 ЦПК України.
Як роз'яснено судам в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
З пред'явленого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позову вбачається, що позивачем заявлено вимогу про визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 разом із батьком.
В наданій заяві позивач просив в порядку забезпечення позову встановити обов'язок відповідачці ОСОБА_2 виконувати розпорядження №1-р від 04.01.2021 року про визначення порядку участі батька у вихованні дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також зобов'язати не чинити батькові перешкоди у спілкуванні та побаченнях з сином.
Тобто, предметом спору, що розглядається судом згідно пред'явленого позову є визначення місця проживання дитини з одним із батьків. В той час, як в заяві про забезпечення позивач ставить питання про зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди у спілкуванні та побаченнях з дитиною відповідно до порядку, встановленого органом опіки та піклування.
З огляду на це, суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову та підстави для їх застосування виходять за межі предмету спору, не є адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам та їх невжиття не призведе до утруднення або неможливості виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.149,151,153,258-261 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя С.Ю.Казак