01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10754/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Сизонова І.Ю. (адвокат)
Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - Кахраманов Р.Н. (адвокат)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" - Роїк О.О. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 (суддя Картавцева Ю.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.)
у справі за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Профспілка)
до відповідачів:
1) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Консалт" (далі - Товариство)
про визнання недійсним договору.
1. Товариство та Банк уклали договір про надання юридичних послуг. Профспілка звернулась до суду з позовом про визнання цього договору недійсним, оскільки він суперечить інтересам трудового колективу Банку, держави і суспільства.
2. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову. Профспілка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
3. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чиї права та законні інтереси захищає Профспілка у цьому спорі (членів профспілки, членів всього трудового колективу Банку, самого Банку, держави та суспільства);
- чи порушені інтереси працівників Банку - членів Профспілки укладенням Банком договору про надання юридичних послуг за наявності у Банку власної юридичної служби;
- чи поширюються на державний банк положення законодавства про державні підприємства;
- чи є майно державного банку державною власністю.
4. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 25.01.2018 Товариство та Банк уклали договір про надання юридичних послуг №2638/01-2018 (далі - Договір), відповідно до положень якого:
- Товариство бере на себе зобов'язання надати Банку на його запит на умовах, передбачених цим Договором, юридичні послуги, визначені в пунктах 1.1.1-1.1.5, а Банк зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1);
- послуги надаються Товариством в чіткій відповідності із Договором і чинним законодавством України; послуги приймаються Банком на підставі акту приймання-передачі послуг, підписаного уповноваженими представниками сторін; Товариство надсилатиме рахунки Банку разом з відповідними деталізаціями наданих послуг та проектом акту приймання-передачі послуг; сторони домовилися, що у випадку, якщо Банк не надасть вмотивованих зауважень протягом 20 календарних днів з дати відповідного рахунку, такі послуги вважаються прийнятими як належні, а акт приймання-передачі послуг вважатиметься підписаним (п.3.1);
- послуги надаються на підставі усних, письмових та надісланих електронною поштою замовлень Банку (п. 3.2);
- при наданні послуг в інтересах Банку Товариство може залучати фахівців, що не є працівниками Товариства, за умови попереднього письмового узгодження з Банком (або шляхом отримання електронною поштою відповідного погодження від першого відповідача) їх залучення (п.3.3);
- розмір грошової винагороди за надані послуги визначається, виходячи з фактичної кількості годин, витрачених юристами фірми або іншими спеціалістами, та їх погодинних ставок, зазначених в Додатку №1 до цього Договору (п.6.1);
- кожна сторона Договору буде зберігати сувору конфіденційність у відношенні отриманої від іншої сторони інформації і буде використовувати всі можливі заходи для того, щоб захистити таку інформацію від розголошення будь-якій третій стороні, крім компаній, афілійованих з Банком або осіб, яких Банк письмово (чи шляхом направлення відповідного електронного повідомлення) визнав як отримувачів такої інформації; термін "Інформація" включає, зокрема, документи, кореспонденцію та усні повідомлення, отримані фірмою в зв'язку з наданням послуг за Договором (п.8.1);
- Договір застосовується до правовідносин, що виникли та існували між сторонами починаючи з 02.01.2018, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором або його припинення з ініціативи однієї із сторін або за взаємною згодою (п. 2.1).
6. Відповідно до Статуту Профспілки, затвердженого протоколом №1 від 19.07.2019 позачергових загальних зборів членів Первинної профспілкової організації співробітників Головного офісу Банку, Профспілка є добровільною неприбутковою громадською організацією, яка створена відповідно до вимог чинного законодавства України і об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності, з метою захисту їх трудових та соціально - економічних прав та інтересів.
7. Згідно з п.2.1 Статуту метою Профспілки є захист трудових та соціально - економічних прав та законних інтересів працівників Банку.
8. Відповідно до пункту 2.2. Статуту завданням Профспілки є: представництво членів Профспілки перед роботодавцем та Адміністрацією Банку, а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, в судах та правоохоронних органах для захисту їх трудових та соціально-економічних прав та законних інтересів; участь у розробленні та здійсненні правил внутрішнього трудового розпорядку Банку; підготовка та затвердження нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин між працівниками та Адміністрацією Банку, тобто роботодавцем; внесення пропозицій керівним органам та роботодавцю - Банку про прийняття або внесення змін до внутрішніх нормативно-правових актів, які регламентують трудові права та обов'язків членів Профспілки; розроблення та укладання колективного договору або погодження з роботодавцем форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами; здійснення громадського контролю за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов; проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати свої висновки про них; участь у розробці проектів відомчих рішень, що зачіпають інтереси членів Профспілки; організація поліпшення умов службової діяльності членів Профспілки, їх побуту, відпочинку, медичного обслуговування, культурно-масових і спортивно-масових заходів, надання допомоги сім'ям членів Профспілки; надання членам Профспілки правової допомоги, проведення методичної роботи, спрямованої на кваліфікований захист індивідуальних і колективних прав та інтересів членів Профспілки.
9. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують укладання колективного договору з Банком.
Короткий зміст позовних вимог
10. Профспілка звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Банку та Товариства про визнання Договору недійсним.
11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір суперечить інтересам трудового колективу Банку, а також суперечить інтересам держави та суспільства з огляду на таке:
- наслідком укладання спірного Договору стало відсторонення юридичної служби Банку, яка іменується "Напрямком правової підтримки АТ КБ "Приватбанк" (далі - юридична служба Банку) від виконання завдань, покладених на неї чинним законодавством;
- через відсутність внутрішнього юридичного контролю, передбаченого законодавством для державного підприємства, керівництво Банку вчинило численні кримінальні правопорушення, зокрема, службові, корупційні;
- зазначені правопорушення, а також виплата гонорару за Договором спричиняють матеріальну шкоду Банку, чим зменшують госпрозрахунковий дохід трудового колективу;
- предметом Договору є надання адвокатських послуг, однак Товариство не має права надавати професійну правничу допомогу, яка є предметом вказаного договору, відтак Товариство є лише посередником в наданні Банку юридичних послуг, яких той не потребує.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, у задоволенні позову відмовив.
13. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване таким:
- в силу відсутності колективного договору позивач наділений правом на звернення до суду саме з метою захисту трудових та соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки;
- матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про те, що у зв'язку з укладанням між відповідачами спірного договору було порушено трудові та соціально-економічні права та інтереси членів Профспілки, зокрема, позивач не надав суду доказів зменшення госпрозрахунку Банку, на який він посилається, причинно-наслідкового зв'язку між укладанням спірного договору та зменшенням госпрозрахунку, а також доказів впливу такого зменшення на матеріальне забезпечення членів профспілкової організації.
- фундаментальним принципом договірного права є принцип свободи договору, закріплений у ст.3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), який кореспондується з нормами ч.1 ст.627 та ст.6 ЦК та означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
- сплата коштів за Договором є витратами підприємства, спрямованими на виконання умов Договору, та не може вважатися майновою шкодою без встановлення наявності всіх елементів правопорушення (порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина);
- позивач не довів існування передбачених ст.203 ЦК обставин, які в силу ст.215 ЦК є підставами для визнання недійсним Договору;
- при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК потрібно враховувати вину; позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення спірним Договором публічного порядку, не надано доказів того, що укладання спірного Договору було вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства; зокрема, матеріли справи не містять вироку суду, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.
14. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також вказав:
- заявляючи позов про визнання недійсним Договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків; підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту; відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову;
- матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про те, що у зв'язку з укладанням між відповідачами спірного Договору порушено трудові та соціально-економічні права та інтереси членів Профспілки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
15. 28.07.2021 Профспілка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
16. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права та не врахували висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18 та від 11.11.2020 у справі №591/3176/17 (щодо застосування законодавчих обмежень принципу свободи договору, який закріплений у ст.3, ст.6, ч.1 ст.627 ЦК).
17. Скаржник також зазначає:
- суди попередніх інстанцій порушили п.5 ч.4 ст.238 ГПК, яка зобов'язує суд надати в мотивувальній частині судового рішення оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; суди попередніх інстанцій порушили ч.5 ст.236 ГПК;
- позивач не мав наводити підстав для застосування щодо спірного Договору статей 203, 215 ЦК, оскільки у позові він посилався на іншу правову підставу - ч.3 ст.228 ЦК;
- суди попередніх інстанцій не врахували пункти 8, 9 ч.1 ст.21 Закону "Про запобігання корупції", згідно з якими та ст.1 Закону "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" профспілка є громадським об'єднанням, яке здійснює громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції; позов у цій справі є заходом такого громадського контролю.
18. 04.11.2021 на адресу Верховного Суду надійшли відзиви Банку та Товариства на касаційну скаргу, у яких вони просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Банк та Товариство, доводи яких в цілому збігаються, зазначають:
- оскаржувані рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.11.2020 у справі №591/3176/17 та від 30.09.2020 у справі №559/1605/18; відносини у цих справах і справі, яка переглядається, не є подібними;
- Профспілка не є стороною спірного договору та не довела, в чому полягає порушення її прав та інтересів у зв'язку з укладанням спірного Договору;
- посилання Профспілки на численні кримінальні правопорушення керівників Банку не відповідають дійсності; такі твердження порушують дію принципу презумпції невинуватості щодо керівників Банку;
- Профспілка не має права представляти інтереси працівників Банку з огляду на відсутність необхідного обсягу повноважень;
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження заподіяння Банку будь-якої матеріальної шкоди у зв'язку з укладанням спірного договору.
19. 22.11.2021 на адресу Верховного Суду надійшли заперечення Профспілки на відзиви Банку та Товариства, в яких позивач підтримує вимоги касаційної скарги. Доводи заперечення на відзиви є практично ідентичними до тих, що наводились Профспілкою в касаційній скарзі.
20. 30.11.2021 до Верховного Суду від Профспілки надійшли пояснення відповідно до п.3 ч.1 ст.42 ГПК. В поясненнях Профспілка зазначає таке:
- суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що Договір укладено з порушенням норм банківського законодавства, які визначають умови передання банками своїх функцій на аутсорсинг для усунення корупційних ризиків (посилається на пункти 12.3 та 12.4 Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування ризик-менеджменту в банках України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 №361, та на п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17);
- Договір укладено за відсутності у Банку програми управління ризиками, пов'язаними з делегуванням певних функцій третім особам, яка б визначила обставини, за яких можуть використовуватись послуги аутсорсингу та призначала б перелік операцій, до яких можуть бути залучені сторонні особи.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
21. Верховний Суд ухвалою від 21.10.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Профспілки, розгляд касаційної скарги призначив на 01.12.2021.
Чиї права та законні інтереси захищає Профспілка у цьому спорі?
22. Профспілка стверджує, що звернулася із позовом у цій справі для захисту прав та законних інтересів як членів цієї профспілки, так і в інтересах всього трудового колективу Банку. Також профспілка виділяє окрему групу працівників Банку, які входять до складу юридичної служби Банку, і стверджує, що укладенням спірного договору порушується право на працю саме цих співробітників (оскільки значну частину функцій юридичної служби Банку передано на аутсорсинг). Крім того, профспілка зазначає, що діє також в інтересах держави і суспільства, а також Банку, оскільки на підставі спірного Договору з Банку виводяться значні суми коштів, Банку завдається значна шкода. Профспілка зазначає, що діє також від власного імені, оскільки вона уповноважена здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції.
23. Таким чином, для правильного вирішення цього спору Верховний Суд насамперед має відповісти на запитання, кого саме уповноважена представляти Профспілка у спірних правовідносинах:
- членів Профспілки - працівників Банку;
- трудовий колектив Банку;
- працівників юридичної служби Банку;
- Банк (який за твердженням профспілки є державним підприємством);
- державу, суспільство.
(І) Щодо представництва інтересів членів Профспілки та трудового колективу Банку в цілому
24. Відповідачі підтримують висновки судів попередніх інстанцій і заперечують право Профспілки представляти у цьому спорі трудовий колектив Банку. Верховний Суд погоджується з аргументами відповідачів з наступних міркувань.
25. Відповідно до ст.1 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон про профспілки) професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
26. Метою створення професійної спілки є здійснення представництва та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст.2 Закону про профспілки).
27. Частиною 2 ст.243 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) закріплено, що держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
28. Закон про профспілки розрізняє статус члена профспілки та працівника (ст.1). Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю. Член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.
29. Первинна організація профспілки - це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
30. Закон про профспілки не вимагає, щоб на одному підприємстві існувала лише одна первинна профспілкова організація. Працівники одного підприємства можуть входити до різних профспілок. Більше того, один працівник може входити до декількох профспілок, якщо це не заборонено їх статутом (ч. 6 ст. 7 Закону про профспілки).
31. У ст.10 Закону про профспілки передбачено, що усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.
32. Згідно з ст.19 зазначеного Закону профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
33. Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
34. Стаття 25 Закону про профспілки передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об'єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації, представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства.
35. У розумінні ст.252-1 КЗпП усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, утворюють трудовий колектив підприємства.
36. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони.
37. Верховний Суд також неодноразово зазначав, що право представляти інтереси всього трудового колективу, а не лише членів профспілки має профспілка, яка уклала колективний договір з адміністрацією підприємства (постанова Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №804/2581/16). Судами встановлено, що колективний договір Профспілкою від імені трудового колективу з адміністрацією Банку не укладався (відсутні докази його укладення).
38. Банк також стверджує, що на дату звернення Профспілки з позовом у Банку діяло 32 профспілкових організації з різним статусом (від первинних до всеукраїнської) і ці твердження не заперечується позивачем. У такій ситуації, відповідно до наведених вище норм законодавства, право представляти інтереси всього трудового колективу мають всі профспілки, і їх позиція має бути узгодженою.
39. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у Профспілки права представляти інтереси всього трудового колективу Банку, а не лише своїх членів у цьому спорі.
(ІІ) Щодо представництва інтересів працівників юридичної служби Банку
40. Профспілка також виокремлює окрему групу працівників, які входять у склад юридичної служби Банку, і стверджує про своє право представляти їх інтереси у цьому спорі.
41. Профспілка стверджує, що наслідком укладення спірного Договору стало фактичне відсторонення юридичної служби Банку від виконання завдань, покладених на неї чинним законодавством. Це відсторонення порушує право співробітників юридичної служби на працю, адже зменшується обсяг роботи, яку вони виконують, що може призвести до скорочення чисельності юридичної служби та звільнення працівників з роботи.
42. Суди попередніх інстанцій дійсно не надали правової оцінки аргументам позивача щодо права Профспілки представляти інтереси саме працівників юридичної служби Банку.
43. Втім, Верховний Суд вважає, що висновок щодо відсутності такого права логічно випливає із висновку про відсутність у Профспілки права представляти інтереси трудового колективу Банку в цілому. Адже працівники юридичної служби Банку є частиною трудового колективу Банку.
44. З матеріалів справи випливає, представником Профспілки в судовому засіданні у Верховному Суді підтверджено, що Профспілкою не надано доказів того, що працівники юридичної служби Банку (всі або хоча б окремі з них) є членами цієї Профспілки.
45. Більше того, захист профспілкою трудових прав окремих членів трудового колективу не може відбуватися в межах господарського процесу.
46. Спори, що випливають із порушення трудових прав працівників, підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції (ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України - далі ЦПК).
47. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що у Профспілки відсутнє право представляти в суді інтереси працівників юридичної служби Банку як членів трудового колективу Банку.
(ІІІ) Щодо захисту інтересів держави та суспільних інтересів
48. Профспілка стверджує, що у цьому спорі вона також захищає інтереси держави. У позові вона просила визнати договір таким, що суперечить інтересам держави і суспільства на підставі ч.3 ст.228 ЦК; наголошує, що при визначенні правових підстав позову вона не посилалася на загальні підстави недійсності договору, встановлені у ст.215 ЦК.
49. Також Профспілка вважає, що суди порушили положення ст.21 Закону "Про запобігання корупції", згідно з яким Профспілка як громадське об'єднання має право здійснювати громадський контроль за виконанням законодавства у сфері запобігання корупції з використанням не заборонених відповідним законом заходів. Позов є одним із таких заходів і спрямований на подолання наслідків корупційного порушення, яким є укладення спірного договору (використання посадовими особами державного банку службових повноважень та можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб - ТОВ "Астерс Консалт").
50. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не довів порушення спірним Договором публічного порядку, не надав доказів того, що укладання такого Договору було вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
51. Верховний Суд зауважує, що перед дослідженням питання про наявність чи відсутність порушення інтересів держави суди повинні були встановити наявність у Профспілки права звертатися з позовом про визнання договору недійсним в інтересах держави чи суспільних інтересах.
52. Відповідно до усталеної судової практики з позовом в інтересах держави може звертатися компетентний державний орган/орган місцевого самоврядування або прокурор, останній - виключно у випадках відсутності компетентного органу або його бездіяльності. Такі висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 тощо.
53. Закон може містити певні виключення із загального правила. Так, у постанові від 11.12.2018 у справі №910/8122/17 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на норми Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом від 06.07.1999 №832-XIV (Орхуська конвенція), вказала, що громадська організація має право звернутися до суду з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства, тобто, по суті, в публічних інтересах, але таке звернення є можливим у випадку бездіяльності органів державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства (зверненням з таким позовом позивач фактично замінює уповноважений орган державної влади).
54. Щодо профспілкових організацій таких виключень закон чи міжнародні договори України не містять. Профспілкова організація відповідно до положень чинного законодавства не наділена правом звертатися до суду з позовом від власного імені в інтересах держави чи у суспільних, публічних інтересах.
55. Для уникнення ризикованих операцій банків, запобігання корупційним діям та незаконному виведенню активів з банків в Україні діє ціла низка нормативно-правових актів, зокрема Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закон "Про запобігання корупції", Закон "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, Положення про порядок застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №369 тощо. При цьому у Банку наявні органи та посадові особи, до сфери відповідальності яких належать відповідні ризики, а посадові особи, які неналежним чином виконують свої обов'язки можуть бути притягнуті до відповідальності за шкоду, завдану Банку на підставі відповідних положень ЦК, Закону "Про банки і банківську діяльність", Закону "Про акціонерні товариства" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За наявності інформації про вчинені кримінальні, корупційні чи інші порушення Просфілка має право повідомити про це компетентні органи (правоохоронні, антикорупційні).
56. Висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №910/9010/17, про те, що "профспілка наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права чи інтересу необмеженого кола осіб, не переслідуючи при цьому власного інтересу", на який посилається скаржник у запереченнях на відзив на касаційну скаргу Товариства, не можна застосовувати у відриві від контексту, тобто без урахування обставин справи, інших висновків Верховного Суду, викладених як у постанові від 11.12.2019, так і постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9010/17. Інше тлумачення призведе до необмеженого права профспілок оскаржувати будь-які правочини між будь-якими особами, посилаючись на суспільні чи державні інтереси, що суперечить основоположним принципам господарського права та процесу.
57. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково досліджували доводи сторони про недійсність Договору як такого, що порушує інтереси держави та суспільства, адже Профспілка не наділена правом подання позову в інтересах держави чи суспільних інтересах.
(ІV) Щодо захисту інтересів Банку
58. Профспілка зазначає, що за відсутності внутрішнього юридичного контролю, передбаченого для державного підприємства законодавством (постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1040, якою затверджено Загальні положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації), керівництвом Банку були вчинені численні кримінальні правопорушення, а Банку завдано значну матеріальну шкоду (Банк безпідставно виплатив Товариству гонорар у сотні мільйонів гривень, тоді як необхідність залучення Товариства для надання юридичних послуг була відсутня; оплачені послуги дублюють функції юридичної служби).
59. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Профспілка не довела завдання шкоди Банку укладеним Договором.
60. Втім, Верховний Суд звертає увагу, що суди помилково досліджували питання щодо завдання шкоди Банку спірним Договором, не з'ясувавши, чи може Профспілка звертатися до суду з позовом в інтересах Банку.
61. Згідно з статтями 92, 97 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Крім того, статтями 243, 244, 246 ЦК передбачено можливість здійснення представництва юридичної особи на підставі довіреності.
62. Відповідно до Законів "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", Статуту Банку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання діяльності акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 05.06.2019 №594 (редакція,яка діяла на момент звернення Профспілки з позовом (далі - Статут Банку), органами управління Банку є:
- єдиний акціонер - Держава в особі Кабінету Міністрів України;
- наглядова рада;
- правління.
63. Відповідно до наведених вище норм та положень Статуту Банку управління Банком, формування його волі, волевиявлення, зокрема вирішення питання щодо оскарження у суді правочинів Банку чи звернення до суду з позовом про стягнення збитків, покладено на органи, до складу яких представники Профспілки не входять.
64. Профспілка не наділена правом оцінювати правочини Банку з приводу їх ефективності, доцільності, збитковості, вона не залучена до процесу ухвалення рішень про їх вчинення, погодження чи непогодження, і не може звертатися до суду про визнання правочинів недійсними в інтересах Банку (як збиткових).
65. Підсумовуючи викладене в цьому розділі, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Профспілка не може представляти інтереси всього трудового колективу Банку, чи інтереси працівників його юридичної служби, держави чи Банку, а наділена правом захищати у цьому спорі виключно права та законні інтереси працівників Банку - членів Профспілки.
Чи порушені права та законні інтереси працівників Банку - членів профспілки укладенням договору про надання юридичних послуг?
66. Відповідно до ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
67. Згідно з ч.1 ст.4 ГПК кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
68. Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
69. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
70. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність І відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
71. У постанові від 19.12.2019 у справі №910/15262/18 Верховний Суд зазначив, що передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, у праві пред'являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
72. Це може бути у випадках, коли: права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені; інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.
73. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №904/5480/19)
74. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки такі особи не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
75. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача (осіб в інтересах яких подано позов) є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Відтак у цій справі Верховний Суд має відповісти на питання, чи порушені інтереси працівників Банку - членів Профспілки укладенням Банком договору про надання юридичних послуг за наявності у Банку власної юридичної служби.
Чи є Банк державним підприємством, а його майно державним майном?
76. Обґрунтовуючи порушення прав членів трудового колективу - членів Профспілки Профспілка стверджує, що Банк є державним підприємством, а його майно - державним майном.
77. Верховний Суд не погоджується із зазначеними твердженнями, виходячи із такого.
78. Відповідно до ч.3 ст.63 ГК залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
79. Стаття 73 ГК передбачає створення державного унітарного підприємства, тобто такого, що утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч.1 ст.73 ГК).
80. Саме щодо державного унітарного підприємства закон містить вимогу про те, що його найменування повинно містити слова "державне підприємство" (ч.4 ст.73 ГК).
81. При цьому державне підприємство є окремою організаційно-правовою формою господарювання відповідно до Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97. В зазначеному класифікаторі державне підприємство так само визначається як підприємство, що діє на основі державної власності - державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні (п.3.1.4 Класифікатора).
82. Натомість Банк є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, тобто таким, статутний капітал якого поділений на частки (акції) (статті 113, 152 ЦК, ч.1 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства", пункти 3, 7 Статуту Банку).
83. Відповідно до зазначеного класифікатора ДК 002:2004 акціонерне товариство так само є окремою організаційно-правовою формою господарювання.
84. Згідно зі ст.7 Закону "Про банки і банківську діяльність" Банк є державним банком, оскільки всі його акції належать державі, але існує такий банк у формі акціонерного товариства.
85. У зв'язку з цим скаржник помилково вважає банк державним підприємством.
86. Відповідно до ст.84 ЦК акціонерне товариство є господарським товариством. Відповідно до ст.115 ЦК господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
87. Відтак, майно Банку належить не державі, а самому акціонерному товариству, тобто не є державним майном в розумінні ст.141 ГК.
Чи можуть вплинути витрати Банку, понесені у зв'язку з виконанням Договору, на права та законні інтереси працівників Банку- членів Профспілки?
88. Профспілка стверджує, що оплата послуг за спірним Договором призводить до виведення коштів з Банку, зменшення його прибутку та госпрозрахункового доходу трудового колективу.
89. Відповідно до абз.16 ч.1 ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (п.21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, далі - Стандарт №15).
90. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п.5 стандарту №'5).
91. Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Зобов'язанням є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
92. Відповідно до оспорюваного Договору Банк за отримання відповідних юридичних послуг має сплатити Товариству грошові кошти у визначеному Договором розмірі. Внаслідок цього у Банку фактично збільшиться розмір його грошових зобов'язань (після підписання акту приймання-передачі послуг і до моменту оплати за Договором) або зменшиться розмір його власних активів - грошових коштів (після оплати).
93. У зв'язку з цим укладення Договору матиме наслідком зменшення розміру доходу Банку на суму оплачених послуг.
94. Відповідно до ст.245 КЗпП працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.
95. У ч.8 ст. 66 ГК передбачено, що трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.
96. У ст.7 Закону "Про колективні договори і угоди" передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом).
97. Як встановили суди попередніх інстанцій, в Банку не укладено колективний договір, а Статут Банку не містить відповідних положень (щодо права трудового колективу Банку брати участь у розподілі прибутку чи визначати напрямки такого розподілу).
98. Відповідно до п.12 ч.2 ст.33 Закону "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом. При цьому Закон "Про акціонерні товариства" не передбачає участі трудового колективу в розподілі і використанні прибутку товариства. Оскільки, як зазначалось, єдиним власником Банку є держава, працівники не володіють корпоративними правами Банку, а тому не приймають участь в розподілі прибутку товариства.
99. Згідно з п.12 ч.7 ст.7 Закону "Про банки і банківську діяльність" до виключної компетенції вищого органу державного банку (функції якого відповідно до частин 3, 5 ст.7 зазначеного Закону та пунктів 7, 8, 73 Статуту Банку виконує Кабінет Міністрів України) належить вирішення питань щодо покриття збитків та розподілу прибутку. Аналогічна норма міститься в пп.12 п.79 Статуту Банку.
100. При цьому оплата праці працівників товариства входить до витрат товариства в розумінні абз.15 ч.1 ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не підлягає виплаті із отриманого ним прибутку.
101. Тому зменшення доходу/прибутку Банку не має безпосереднього впливу на права та законні інтереси працівників Банку - членів Профспілки.
Чи порушує аутсорсинг юридичних послуг інтереси членів Профспілки - працівників Банку?
102. Укладення банками договорів про надання юридичних послуг є поширеною банківською практикою.
103. Оскільки Банк не є державним підприємством, то скаржник помилково посилається на Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1040. Зазначене Загальне положення відповідно д його п.1 поширюється на держані підприємства, однак не є обов'язковим для застосування акціонерними товариствами, 100% акцій якого належить державі.
104. Наявність власної юридичної служби банку не виключає можливості закупівлі юридичних робіт та послуг у сторонніх організацій (аутсорсерів) для підвищення ефективності роботи банку. Статус державного банку також не перешкоджає робити такі закупівлі з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема й Закону "Про запобігання корупції", який поширює свою дію на членів наглядових рад банків. Для державних банків діє принцип свободи догвоору і свободи здійснення підприємницької діяльності з урахуванням спеціальних правил та обмежень встановлених чинним законодаством щодо банківської діяльності.
105. У Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схвалених постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361, які діяли на момент укладення оскаржуваного Договору і на які посилається скаржник, визначено, що аутсорсинг - це виконання певних функцій і робіт, які традиційно є "внутрішніми" і виконуються штатними працівниками, шляхом залучення зовнішніх незалежних сторін на договірній основі; використовується для оптимізації витрат і процесів у банку.
106. У п.12.3. Методичних рекомендацій передбачено, що для належного контролю за операційно-технологічним ризиком рекомендується у разі використання банком послуг аутсорсингу, забезпечити чітку регламентацію таких питань:
- обставин, за яких можуть використовуватись послуги аутсорсингу та переліку операцій, до яких можуть бути залучені сторонні особи;
- процедур та критеріїв вибору постачальників послуг;
- моніторингу якості роботи і ризиків, пов'язаних із використанням сторонніх постачальних послуг.
107. Основні принципи ефективного банківського нагляду (Основні Базельські принципи), прийняті Базельським комітетом з банківського нагляду визначають правила для зменшення операційного ризику, який існує при передання функцій банку на виконання третім особам. У коментарі до Принципу 25 вказано, що наглядовий орган повинен переконатися, що банки мають належні методи та процедури оцінки, управління та нагляду за операціями, для виконання яких були залучені треті особи. Програма управління ризиками, пов'язаними з делегуванням певних функцій третім особам, повинна включати: a) проведення належної перевірки під час вибору постачальників послуг; b) укладання чітко структурованих угод про делегування функцій; c) здійснення управління та моніторингу ризиків, пов'язаних з угодами про делегування функцій; d) забезпечення ефективного контролю; e) розробку реалістичних планів на випадок настання непередбачуваних ситуацій. Політика та процедури вимагають від банків передбачати укладання комплексних контрактів та/або угод про надання послуг, у тому числі чітко розмежовувати сфери відповідальності між зовнішнім постачальником послуг та банком.
108. Профспілка, обгрунтовуючи прушення прав своїх членів, вказує, що передання частини функцій юридичної служби Банку на аутсорсинг призведе до скорочення штатної кількості юридичної служби, звільнення працівників Банку.
109. Верховний Суд відхиляє цей довід.
110. До компетенції органів управління Банку належить і визначення його організаційної структури, затвердження штату, визначення кількості працівників. Банк може проводити реструктуризацію, створювати та ліквідовувати підрозділі та служби. Це передбачено статтями 33, 52 Закону "Про акціонерні товариства" статтями 37, 39, 40 Закону "Про банки і банківську діяльність", пунктами 79, 85, 146 Статуту Банку (закон про АТ, про банки, статут). Права працівників Банку у такому разі захищаються нормами законодавства про працю, а у разі їх порушення працівник має право на звернення до суду цивільної юрисдикції.
111. Таким чином, аутсорсинг юридичних послуг не порушує прав та законних інтересів членів Профспілки - працівників Банку.
112. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Профспілка, яка не є стороною спірного Договору, звертаючись до суду не довела, що Договір порушує права працівників Банку - членів Профспілки, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
113. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилався на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування обмежень принципу свободи договору, викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18 та від 11.11.2020 у справі №591/3176/17. Проаналізувавши висновки, викладені в цих постановах, Верховний Суд дійшов висновку, що хоча й у цих справах йдеться про застосування принципу свободи договору та його обмеження, але висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається. У справі №559/1605/18 суди розглядали позов фізичних осіб до товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживача. Верховний Суд у цій справі досліджував існування правових підстав кваліфікувати умови договору про надання туристичних послуг щодо зменшення розміру пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону "Про захист прав споживачів" як нікчемних, а також можливість зменшення неустойки за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків. У справі №591/3176/17 суди розглядали справу за позовом фізичної особи до іншої фізичної особи (адвоката, який надає професійну правничу допомогу) про визнання недійсним договору про надання правової допомоги. У цій справі Верховний Суд встановлював існування підстав вважати, що пункт договору про стягнення неустойки суперечить ЦК, Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також існування підстав для стягнення такої неустойки у зв'язку з порушенням позивачки умов такого договору.
115. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
116. За ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
117. Ураховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Судові витрати
118. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі №910/10754/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Мамалуй
Л. Стратієнко