Іменем України
11 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1140/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО»,
вул. Бугайченка, б. 38, кімн. 31-А, м. Первомайський, Харківська область, 64107;
до відповідача: Державного підприємства «Державне господарство «Іванівка» Інституту сільськогосподарського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»,
вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Ніжинський район Чернігівська область, 16433;
про стягнення 440 489,63 грн
За участю представників:
від позивача: Мамай А.С., адвокат, 11.01.2022 не прибув
від відповідача: Лаврищев В.В., адвокат.
Товариством з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО» подано позов до Державного підприємства «Державне господарство «Іванівка» Інституту сільськогосподарського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» про стягнення 440 489,63 грн заборгованості, з яких 211 122,47 грн - основний борг, 2846,81 грн - інфляційне збільшення, 2410,17 грн - 3% річних, 12987,71 грн - пеня, 211 122,47 грн - штраф.
У позовній заяві позивачем також заявлено до стягнення 64 048, 96 грн судових витрат, з яких 20 000,00 грн - надані позивачу Адвокатським об'єднанням юридичні послуги, 44 048, 96 грн - додаткова винагорода Адвокатського об'єднання («гонорар успіху»), 6 607, 34 грн - судовий збір.
Ухвалою суду від 11.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 13.12.2021.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу 07.12.2021 поштового відправлення №1400053296027, відповідачу 06.12.2021 поштового відправлення №1400053296035.
Ухвалою від 06.12.2021 суд задовольнив клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та ухвалив провести судове засідання, призначене на 13.12.2021, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
13.12.2021, у встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатком. Суд долучив відзив на позовну заяву з додатком до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.12.2021 суд постановив протокольно ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.12.2021.
20.12.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 18.12.2021 з додатком, яка долучена судом до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання 22.12.2021 не прибув.
До початку судового засідання від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням відповідачем копії відповіді на відзив та неможливістю підготувати заперечення.
Суд у судовому засіданні 22.12.2021 постановив протокольно ухвалу про відкладення розгляду справу на 29.12.2021, про що повідомив відповідача ухвалою суду від 22.12.2021, отриманою останнім 24.12.2021 (рекомендоване повідомлення №1400053803840).
Ухвалою від 23.12.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та ухвалено провести судове засідання, призначене на 29.12.2021, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
28.12.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення, які долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 29.12.2021 суд постановив протокольно ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.01.2021.
У судовому засіданні 11.01.2021 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача основного боргу, інфляційного збільшення, 3% річних, пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами.
До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору від 25.05.2021 та виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, наявність підстав для нарахування сум штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпежем №052021/1 від 25.05.2021 у частині своєчасної та повної оплати орендної плати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях просить відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення 211 122,47 грн штрафу та витрат на професійну правову допомогу. Відповідач зазначає, що заявлені позивачем штрафні санкції (пеня та штраф) є надмірно великими порівняно із збитками позивача від невиконаного зобов'язання і складають 106% від загальної суми основного боргу за договором; позивачем не подано будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення; з 10.08.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача, що перешкоджає проведенню будь-яких розрахунків державного підприємства, у тому числі погашення заборгованості перед позивачем; одночасне стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 14 календарних днів є подвійним стягненням за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу відповідач зазначає, зокрема, що позивачем не надано доказів оплати наданих адвокатом послуг на суму 20 000,00 грн; з аналізу Звіту (Акт) №1 наданих послуг до Договору № 01/07/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 вбачається, що у п. 1 та п. 2, у п.4 та п.5 Звіту види наданих послуг є тотожними, тобто фактично є однією послугою, що унеможливлює витрачення заявленого часу на кожну послугу окремо; послуги, зазначені в п.3, п.6 Звіту взагалі не надавалась позивачу; п.6 Звіту дублює послугу п.5 Звіту, адже вищенаведені види послуг є обов'язковими елементами позовної заяви, тобто такими що були виконані в інтересах позивача при наданні йому послуг у формулюванні «підготовка та складення позовної заяви» (п.5 Звіту).
Позивач у відповіді на відзив зазначає, зокрема, що відповідачем не доведено в чому саме полягає винятковість обставин даної справи, яка дозволяє суду зменшити розмір штрафних санкцій; не доведено поважність причин невиконання зобов'язання і вчинення ним добросовісних дій, спрямованих ним на врегулювання спору у досудовому порядку; факт накладення арешту на банківські рахунки не є поважною причиною порушення ним договірних зобов'язань; стягнення штрафу за допущення відповідачем прострочення виконання на строк більш ніж 14 днів повністю відповідає наслідкам такого порушення (прострочення); одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відсутність квитанції про сплату вартості фактично наданих правових послуг не є підставою для відмови у розподілі судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відсутність тотожності змісту документів (в тому числі з огляду на порядок викладу матеріалу, нормативного обґрунтування, здійснення обрахунку та періоди такого обрахунку тощо) підтверджується самими цими документами. Складення і подання досудової вимоги та складення і подання позовної заяви - є абсолютно різними видами правових послуг і різними документами правового характеру, що регулюються різними нормативно-правовими актами. Обсяг правових послуг з п. 5 Звіту охоплювався підготовкою і складанням тексту позовної заяви, і не включав в себе послуги з оформлення письмових матеріалів, які додаються до позову, надання організаційно-методологічної допомоги клієнту в оплаті судового збору, направлення процесуальних документів контрагенту, до суду тощо. Всі ці послуги були надані клієнту за розділом 6 Звіту. Підготовкою і складенням досудової вимоги (претензії) та позову займались саме адвокати Адвокатського об'єднання, а позивач лише підписав ці документи. Отже, Адвокатське об'єднання повністю виконало свої зобов'язання в частині наданих повноцінних і кваліфікованих правових послуг. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неспівмірності витрат або нерозумності таких витрат, не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для зменшення витрат.
Як свідчать матеріали справи, 25.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Транс Авто» (Орендодавець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» (Орендар) укладено договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка), а Орендар зобов'язується прийняти Техніку Орендодавця та сплачувати Орендодавцю орендну плату за її використання. Ознаки, кількість Техніки, її характеристики тощо в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатках до цього Договору.
У п.п. 4.1.-4.2. Договору сторони домовилися, що оплата за цим Договором здійснюється Орендарем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в Додатках до цього Договору. Вартість Договору визначається як загальна сума орендної плати, визначена у Додатках до цього Договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору Орендар зобов'язаний в спосіб та терміни, зазначені в Додатках до цього Договору повернути техніку Орендодавцю за Актом приймання-передачі.
Згідно з п.п. 9.1.-9.2. Договору сторони домовилися, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.п.10.1-10.2. Договору).
Відповідно до Додатку № 1 від 25.05.2021 до Договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1від 25.05.2021 (далі - Додаток): техніка, що передається в оренду - Трактор САТ 865; реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; ПІБ членів екіпажу: ОСОБА_1 ОСОБА_2; обладнання до техніки: Культиватор САSE ІН Тіgег Маtе II.
Згідно з п. 3 Додатку № 1 Орендодавець зобов'язується передати Орендареві Техніку разом із екіпажем в строк до 28.05.2021.
Строки оренди: 25.05.2021 - 10.06.2021 (п.4 Додатку).
Відповідно до п.п. 5, 7 Додатку передача Техніки в Оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Техніка передається за адресою: Чернігівська область, Борзнянський р-н, с. Іванівка. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі.
Орендна плата за Договором складає: 13 доларів США з ПДВ за один га, по курсу НБУ на день виставлення акту виконаних робіт (п. 8 Додатку).
Виплата орендної плати проводиться протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь Орендодавця (п.9 Додатку).
Відповідно до п. 12 Додатку після закінчення строку оренди, Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути техніку Орендодавцю за Актом приймання-передачі.
27.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Транс Авто» (Орендодавець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» (Орендар) підписано Акт приймання-передачі до Договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове користування наступну техніку: Трактор САТ 865; реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; ПІБ членів екіпажу: ОСОБА_1 ОСОБА_2; обладнання до техніки: Культиватор САSE ІН Тіgег Маtе II.
11.06.2021 між сторонами погоджено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000080 на загальну суму 261 122,47 грн, в тому числі ПДВ на суму 43 520,41 грн.
Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактуру №СФ-00000031 від 11.06.2021 на загальну суму 261 122,47 грн.
Згідно з Актом приймання-передачі від 11.06.2021 до Договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з оренди наступну техніку: Трактор САТ 865; реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; ПІБ членів екіпажу: ОСОБА_1 ОСОБА_2; обладнання до техніки: Культиватор САSE ІН Тіgег Маtе II. Недоліків об'єкта оренди не виявлено.
У порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати орендної плати у сумі 261 122,47 грн не здійснив. Платіжним дорученням № 869 від 13.08.2021 відповідач сплатив орендну плату лише на суму 50 000,00 грн. Несплаченою залишилися орендна плата в сумі 211 122,47 грн.
Позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу (претензію) про усунення порушення виконання грошового зобов'язання за вих. № 01/110/2021 від 13.10.2021, у якій вимагав негайно сплатити суму заборгованості за Договором, а також три проценти, інфляційне збільшення, пеню та штраф, всього - 435 411,12 грн.
Дана вимога була надіслана на адресу відповідача 13.10.2021 (накладна Укрпошти № 6410202719428 від 13.10.2021, опис вкладення в цінний лист від 13.10.2021, фіскальний чек від 13.10.2021) та отримана останнім 22.10. 2021 (роздруківка з офіційного веб-сайту АТ «УкрПошта» з інформацією про вручення поштового відправлення №6410202719428).
Відповідач вищевказану вимогу не виконав, орендну плата в сумі 211 122,47 грн не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021 містить елементи договору оренди та договору підряду.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).
В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021, а саме: передано відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 27.05.2021 у строкове користування обумовлену в Додатку №1 до Договору техніку - трактор САТ 865; реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; ПІБ членів екіпажу: ОСОБА_1 ОСОБА_2; обладнання до техніки: Культиватор САSE ІН Тіgег Маtе II; відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000080 від 11.06.2021 проведено культивацію на 741 га на загальну суму 261 122,47 грн; виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-00000031 від 11.06.2021 на загальну суму 261 122,47 грн.
Відповідно до п. 9 Додатку № 1 від 25.05.2021 до Договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1від 25.05.2021 відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов'язання з оплати орендної плати в сумі 261 122,47 грн протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, тобто не пізніше 25.06.2021.
Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором своєчасно не виконав, оренду плату за користування технікою в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 211 122,47 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів повну оплату орендної плати у визначений договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021 строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 211122,47 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2410,17 грн за період з 28.06.2021 по 03.11.2021 та інфляційне збільшення в сумі 2846,81 грн за період з 28.06.2021 по 01.10.2021.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 2410,17 грн за період з 28.06.2021 по 03.11.2021 обґрунтована та підлягає стягненню в повному розмірі.
Щодо стягнення інфляційних збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, строк оплати якої настав або яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо строк оплати настав або сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення, суд доходить висновку, що позивачем неправомірно здійснено нарахування інфляційних збитків за червень 2021 року в сумі 52,22 грн на прострочену суму боргу, оскільки строк оплати орендної плати настав 25.06.2021 і прострочення відповідача у червні 2021 року тривало з 28.06.2021 по 30.06.2021, що склало менше півмісяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Крім того, позивачем при розрахунку інфляційного збільшення за період з 13.08.2021 по 01.10.2021 на прострочену суму боргу не включено період часу (серпень 2021 року), в який індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За перерахунком суду сума інфляційного збільшення за період серпень - вересень 2021 року становить 2367,16 грн (261,12 грн на 261122,47 грн боргу + 2106,16 грн на 211122,47 грн боргу).
За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційного збільшення підлягають задоволенню в сумі 2367,16 грн за період серпень - вересень 2021 року.
Позивач також просить стягнути з відповідача 12 987,71 грн пені за період з 28.06.2021 по 03.11.2021 та 211 122,47 грн штрафу в розмірі 100% від загальної вартості договору.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як узгоджено сторонами в абз. 1 п. 9.5. Договору, у випадку прострочення по сплаті будь-яких орендних платежів Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених або несвоєчасно сплачених послуг з оренди техніки з екіпажем за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо стягнення 12 987,71 грн пені за період з 28.06.2021 по 03.11.2021 обґрунтована та підлягає стягненню в повному розмірі.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.
В абзаці 2 п. 9.5. Договору сторони домовилися про те, що у випадку прострочення по сплаті будь-яких орендних платежів більше ніж на 14 календарних днів, незалежно від сплати пені, передбаченої попереднім підпунктом цього Договору, орендар зобов'язаний додатково сплатити на користь орендодавця одноразовий штраф в розмірі 100 % від загальної вартості цього Договору (сукупної вартості наданих орендодавцем орендарю і зазначених у підписаних сторонами Актах виконаних робіт (наданих послуг) послуг з оренди Техніки з екіпажем).
При цьому, сторони домовились і підтверджують, що визначений цим пунктом Договору обов'язок орендаря сплатити на користь орендодавця пеню і штраф (у разі невиконання або неналежного виконання орендарем зобов'язань з оплати вартості наданих йому послуг з оренди Техніки з екіпажем) вони не вважають подвійною відповідальністю орендаря за одне й те ж саме порушення, а тому ці види юридичної відповідальності можуть бути застосовані одночасно.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до одночасного стягнення з відповідача суму пені та суму штрафу.
З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача щодо подвійного стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, судом до уваги не приймаються.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу судом встановлено, що його розраховано не з загальної вартості договору яка складає 261122,47 грн, а з суми боргу в розмірі 211122 грн.
До основних засад (принципів) господарського судочинства законом віднесено диспозитивність (розгляд судом справи у межах заявлених вимог) (ч.3 ст.2, ч.1 ст.14 ГПК України).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати орендної плати за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021 більше ніж на 14 календарних днів, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу суму штрафу.
Водночас, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафу, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, суд бере до уваги таке.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Як встановлено судом, позивачем було заявлено до стягнення 211 122,47 грн основного боргу, у той же час, за несвоєчасне та неповне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1 від 25.05.2021 позивач нарахував відповідачу за час прострочки оплати крім 2846,81 грн інфляційного збільшення, 2410,17 грн 3% річних, 12987,71 грн пені, ще й 211 122,47 грн штрафу, який становить 100% від суми прострочення, що існувала на день подання позову.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір нарахованої суми штрафу, що заявлено до стягнення, на 80 відсотків.
Відповідно, з урахуванням зменшення судом розміру нарахованої суми штрафу на 80%, суд вважає обґрунтованим нарахування штрафу в сумі 42224,49 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати орендної плати по договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 052021/1, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної оплати орендної плати є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 211 122,47 грн основного боргу, 2367,16 грн інфляційного збільшення, 2410,17 грн 3% річних, 12 987,71 грн пеня, 42224,49 грн штрафу.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 479,65 грн інфляційного збільшення та 168897.98 грн штрафу слід відмовити.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У частинах 3 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Як убачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначив, що розмір витрат на правову допомогу адвоката складає 64 048,96 грн, з яких 20 000,00 грн - вартість фактично наданих Адвокатським об'єднанням та отриманих позивачем юридичних послуг, 44 048,96 грн - додаткова винагорода Адвокатського об'єднання («гонорар успіху») з розрахунку 10% від суми майбутніх задоволених судом у розглядуваній господарській справі майнових позовних вимог позивача, який позивач зобов'язаний сплатити згідно умови абз. 2 п. 6.1 укладеного між ним та Адвокатським об'єднанням Договору про надання професійної правничої допомоги та узгодженого на підставі цього договору Завдання до вказаного Договору.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до матеріалів справи: договір №01/07/12-10/2021/МСП про надання професійної правової (правничої) допомоги від 12.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Транс Авто» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Мамай, Самілик та партнери» (Адвокатське об'єднання) (далі - Договір); завдання (калькуляція-рахунок) №1 до договору №01/07/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги; звіт (Акт №1) наданих правових послуг від 04.11.2021; рахунок на оплату №76 від 04.11.2021 на суму 20 000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1022145 від 30.11.2021, виданий Адвокатським об'єднанням «Мамай, Самілик та партнери» адвокату Мамай А.С.; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000665 від 19.02.2020, видане Мамай А.С. на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області №4 від 19.02.2020.
Згідно із п.1.1. Договору Адвокатське об'єднання зобов'язується виключно за Завданням Клієнта надати правову допомогу щодо представництва та захисту інтересів Клієнта, іншої правової допомоги та послуг, які визначаються у Завданні, в рамках врегулювання виниклого у Клієнта із його контрагентом ДП ДГ «ІВАНІВКА» господарського спору за укладеним між ними договором № 052021/1 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 25 травня 2021 року, в частині стягнення з контрагента на користь Клієнта основної суми заборгованості за надання послуг, та передбачених договором та/або законом штрафних санкцій (нарахувань) за можливе порушення грошового зобов'язання, а Клієнт зобов'язується оплатити Адвокатському об'єднанню зазначену послугу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та/або Завданням.
Відповідно до п.1.3. Договору Клієнт доручає та оплачує послуги, гонорар успіху, витрати, а Адвокатське об'єднання, в тому числі через адвоката, бере на себе зобов'язання здійснювати дії, визначені в узгодженому сторонами Завданні, у спосіб та в межах, викладених у цьому пункті.
У п.2.5. Договору сторони домовились, що фіксація фактично наданих послуг (виконаної роботи), витраченого часу та витрат здійснюється як адвокатом, та і третьою особою від Адвокатського об'єднання на виконання умов Договору та відображається у відповідних Звітах (Актах) про виконання договору (доручення Клієнта), який є невід'ємною частиною даного Договору.
Адвокатське об'єднання зобов'язуєтеся виконати умови п. 1.1. цього Договору у терміни, передбачені чинним законодавством після надання всіх необхідних документів Клієнтом для виконання конкретної послуги (п.3.2. Договору).
Приймання Клієнтом результатів виконання цього Договору Адвокатським об'єднанням оформлюється Звітом (Актом) про виконання договору та/або доручення Клієнта. Клієнт зобов'язаний підписати відповідний Звіт (Акт) виконаних робіт (наданих послуг) в день надання (отримання) частини або в повному обсязі відповідних правових послуг та отримання від Адвокатського об'єднання підписаного зі сторони останнього відповідного Звіту (Акту) виконаних робіт (наданих послуг). Підписання або отримання в розумінні п. 3.4 цього Договору Звіту (Акту) про виконання Договору та/або переданням Клієнту оригіналів відповідних документів є підтвердженням відсутності претензій з його Клієнта боку (п.3.4., 3.5. Договору).
Згідно з п. 6.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт (Замовник) здійснює оплату послуг Адвокатського об'єднання у розмірі:
по цивільним справам - від 700 (семисот) гривень за одну годину фактично наданих правових послуг;
по адміністративним справам - від 1 000 (однієї тисячі) гривень за одну годину фактично наданих послуг;
по господарським справам - від 1 500 (однієї тисячі п'ятисот) гривень за одну годину фактично наданих послуг;
по кримінальним справам - від 2 000 (двох тисяч) гривень за одну годину фактично наданих послуг;
по спорам в рамках юрисдикції Європейського суду з прав людини - від 2 000 (двох тисяч) гривень за годину фактично наданих послуг.
За загальним правилом, якщо інше не передбачено сторонами в узгодженому Завданні, у разі досягнення Адвокатським об'єднанням позитивного або частково позитивного результату на користь Клієнта, Клієнт зобов'язаний в порядку та строки, визначені п. п. 6.3. - 6.5. цього Договору, сплатити на користь Адвокатського об'єднання додатковий гонорар успіху в розмірі 10 % від суми (розміру) майнової вигоди, яку отримав Клієнт в результаті наданням йому Адвокатським об'єднанням правових послуг.
Оплата послуг, гонорару успіху, фактичних витрат здійснюється згідно із узгодженим сторонами Завданням, яке є додатком до цього Договору, в безготівковій формі, згідно з Договором, у триденний строк після підписання Завдання та/або виставлення відповідного рахунку.
У п. 6.2., 6.3. Договору сторони домовились, що оплата за поточну роботу по виконанню положень погодженого Завдання, здійснюється в безготівкової формі виходячи із Завдання, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання Завдання та/або виставлення відповідного рахунку. Відсутність оплати по узгодженому Завданню є підставою для його невиконанню. Оплата гонорару успіху здійснюється у наступному порядку: протягом 15 днів від дня досягнення Адвокатським об'єднанням позитивного або часткового позитивного результату, незалежно від факту набрання відповідними судовими рішеннями законної сили чи виникнення правової визначеності в узгодженій сторонами іншій події, Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокатському об'єднанню 25% від узгодженої суми Гонорару успіху, визначеної Договором та/або Завданням; після набрання судовим рішенням законної сили або виникнення правової визначеності в узгодженій сторонами іншій події Клієнт протягом 5 днів сплачує Адвокатському об'єднанню 75% від суми гонорару успіху, визначеної Договором та/або Завданням.
12.10.2021 сторонами складено та підписано Завдання (калькуляція-рахунок) №1 до договору №01/07/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги, в якому попередньо визначена кількість часу, необхідного для виконання доручення (надання послуги); вартість одиниці виміру (грн за 1 год); загальна вартість виконання доручення (надання послуги).
04.11.2021 сторонами підписано звіт (Акт №1) наданих правових послуг до договору №01/07/12-10/2021/МСП від 12.10.2021 про надання професійної правової (правничої) допомоги, згідно з яким Адвокатським об'єднанням були надані, а Клієнтом прийнято послуги з надання правничої допомоги в наступному обсязі:
- Інтерв'ювання Клієнта (його керівника), збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті виниклого у Клієнта із його контрагентом ДП ДГ «ІВАНІВКА» господарського спору, збір наявної у Клієнта первинно-бухгалтерської та іншої правової документації, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань Клієнту - 1 год. на суму 1500,00 грн;
- Вивчення та детальний правовий аналіз первинної та іншої правової документації Клієнта, збір додаткової необхідної для надання належної правової допомоги інформації та документації, уточнення та підсумкове узагальнення фактичних обставин виниклого у Клієнта із його контрагентом ДП ДГ «ІВАНІВКА» господарського спору - 1 год. на суму 1500,00 грн;
- Збір, вивчення та фактичне застосування до спірних правовідносин сторін нормативно- матеріальної бази (матеріального і процесуального права), відповідної судової практики судів касаційної інстанції та міжнародних судових установ, на підставі яких має бути розглянутий і вирішений виниклий між Клієнтом та його контрагентом ДП ДГ «ІВАНІВКА» господарський спір - 2 год. на суму 3000,00 грн;
- Підготовка і складання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО» досудової вимоги (претензії) на адресу його контрагента ДП ДГ «ІВАНІВКА» про усунення порушення виконання грошового зобов'язання за договором оренди - 4 год. на суму 6000,00 грн;
- Підготовка і складання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО» позовної заяви про стягнення заборгованості за договором оренди з Товариства з обмеженою відповідальністю ДП ДГ «ІВАНІВКА», за якою було детально описано фактичні обставини справи, що передували виникненню господарського спору, визначено предмет, межі та підстави господарського суду, належним чином обґрунтовано, описано та вмотивовано підстави заявленого позову. Також заявлено вимогу про розподіл понесених Клієнтом судових витрат у справі - 4,5 год. на суму 6750,00 грн;
- Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, організація процедури сплати Клієнтом судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду, оформлення копій доданих письмових матеріалів у відповідності до вимог пункту 5.27 «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 за № 55, та пунктів 70-72 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, направлення процесуальних документів (позовної заяви з додатками) учасникам справи та подання їх до господарського суду - 0,84 год. на суму 1250,00 грн.
Всього: 13,34 год. на загальну суму 20 000,00 грн.
Крім того, при ухваленні господарським судом судового рішення на користь Клієнта (про повне або часткове задоволення Адвокатським об'єднанням позовної заяви), Клієнт зобов'язаний сплатити на користь Адвокатського об'єднання гонорар успіху у розмірі 10 % від суми майнової вигоди (позитивного результату), яку отримає Клієнт в результаті повного або часткового задоволення позовної заяви, а саме: у разі повного задоволення позовної заяви - у розмірі 44 048 (сорок чотири тисячі сорок вісім) грн 96 коп.; у разі часткового задоволення позовної заяви і зменшення суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Клієнт», сума гонорару успіху підлягає пропорційному зменшенню - 10% від суми задоволених судом позовних вимог ТОВ «С-ТРАНС АВТО» у цій справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 статті 236 ГПК України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.
Отже, «гонорару успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.
Оскільки «гонорар успіху» обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення «гонорару успіху» до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, у постанові від 21.02.2021 по справі №280/2635/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/455/19.
Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
З огляду на викладене, дослідивши зміст наданих доказів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерієм розумності, суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Так, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку зі стягненням заборгованості і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких Адвокатське об'єднання/адвокат витратив би значний час для підготовки позовної заяви та формування додатків до позовної заяви; дана справа є звичайним розрахунковим спором, де адвокат мав дослідити підстави для стягнення оспорюваних сум.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих Адвокатським об'єднанням/адвокатом послуг та враховуючи положення договору №01/07/12-10/2021/МСП про надання професійної правової (правничої) допомоги від 12.10.2021 та Звіту (Акту) №1 наданих правових послуг від 04.11.2021 щодо сплати позивачем на користь Адвокатського об'єднання додаткового гонорару успіху в розмірі 10 % від суми майнової вигоди, яку отримає позивач в результаті наданням йому Адвокатським об'єднанням правових послуг, а також, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 15000 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 4 066,68 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Державне господарство «Іванівка» Інституту сільськогосподарського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» (вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Ніжинський район Чернігівська область, 16433; код ЄДРПОУ 00729853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС АВТО» (вул. Бугайченка, б. 38, кімн. 31-А, м. Первомайський, Харківська область, 64107; код ЄДРПОУ 37706791) 211 122,47 грн основного боргу, 2 367,16 грн інфляційного збільшення, 2 410,17 грн 3% річних, 12 987,71 грн пені, 42 224,49 грн штрафу, 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 4 066,68 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 479,65 грн інфляційного збільшення та 168897,98 грн штрафу.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст рішення складено 11.01.2022.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Ю.В. Федоренко