18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 січня 2022 року Черкаси справа №925/1001/21
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом
Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНСТЕЛЕКОМ»
про стягнення 47198,36 грн,
Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНСТЕЛЕКОМ», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №20200901 від 01.09.2020 у розмірі 47198,36 грн, з яких: 6760,00 грн сума основного боргу, 39613,60 грн сума штрафу, 662,10 грн інфляційні втрати, 162,66 грн три відсотки річних, а також відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору №20200901 від 01.09.2020 не виконав узяті на себе зобов'язання передбачені умовами договору по створенню, налаштуванню та впровадженню IP телефонії на базі Asterisck, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись із позовом до суду, у якому просить суд стягнути з відповідача на його користь передоплату у розмірі 50% від загальної вартості робіт разом із передбаченим пунктом 7.3 договором штрафом, інфляційними збитками та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.08.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення та клопотання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 13.09.2021, позивачу встановлено строк на подачу відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 01.09.2021.
Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 03.08.2021, направлена судом на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та є місцезнаходженням юридичної особи (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та повернулась до суду з відміткою УДППЗ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
15.09.2021 на адресу відповідача судом повторно направлено ухвала Господарського суду Черкаської області від 03.08.2021, яка 19.10.2021 повернулась до суду з відміткою УДППЗ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Застосовуючи положення статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на наведені положення, суд вважає, що належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи. Водночас, враховуючи поведінку відповідача щодо небажання отримувати ухвали суду та виконуючи завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання н перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на те, що судом виконано усі дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та неподання ним відзиву, суд розглядає справу за наданими позивачем доказами.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
01.09.2020 між Акціонерним товариством «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНСТЕЛЕКОМ» (виконавець) було укладено договір №20200901 (далі - договір). За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по створенню, налаштуванню та впровадженню ІР телефонії на базі Asterisk (пункт 1.1.1 договору).
Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, затверджених даним договором. Строк виконання робіт за цим договором складає 14 календарних днів здати підписання даного договору (пункти 1.1.2 та 1.1.3 договору).
Перелік, склад робіт, та вимоги до них визначаються на основі технічного завдання на створення, налаштування та впровадження ІР телефонії Asterisk (далі - технічне завдання), що є додатком №1 до даного договору. Умови технічного завдання узгоджуються сторонами до початку виконання робіт за даним договором. Технічне завдання підписується уповноваженими представниками сторін у тому ж порядку що й даний договір, і є його невід'ємною частиною (пункт 1.1.4 договору).
Результатом виконуваних за даним договором робіт є створення, налаштування, впровадження та тестування ІР телефонії на базі Asterisk, що відповідає меті та вимогам технічного завдання. Виконання робіт за договором засвідчується підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 1.1.5 договору).
Протягом 10 робочих днів з дати укладання даного договору замовник сплачує виконавцю 50% від суми договору і забезпечує можливість віддаленого підключення (пункт 2.1 договору).
Виконавець приступає до виконання робіт, що є предметом договору, з дати отримання передоплати на розрахунковий рахунок, і зобов'язується закінчити їх виконання у строк, визначений підпунктом 1.1.3 договору (пункт 2.2 договору).
Протягом 10 робочих днів з дати закінчення виконання робіт по створенню та налаштуванню ІР телефонії на базі Asterisk виконавець запускає готовий продукт на сервері замовника (пункт 2.4 договору).
Виконавець протягом 30 календарних днів з дати впровадження ІР телефонії на базі Asterisk здійснює її тестування на відповідність технічному завданню. Виконавець протягом 30 календарних днів з дати початку тестування замовником ІР телефонії на базі Asterisk здійснює супровід та за власний рахунок усуває збої і помилки, які виникли в результаті роботи (пункти 2.5 та 2.6 договору).
Усі майнові права, логіни та паролі ІР телефонії на базі Asterisk, передбачені договором, переходять до замовника тільки після повної оплати виконаних робіт за цим договором (пункт 2.7 договору).
Виконавець зобов'язується якісно та своєчасно виконати роботи відповідно до умов цього договору, дотримуватись інтересів замовника, кваліфіковано й чітко та у строки виконувати роботи згідно з технічним завданням до даного договору (пункти 3.1 та 3.2 договору).
Замовник зобов'язується оплатити роботи у розмірі та у порядку, передбаченому пунктом 5.3 даного договору (пункт 4.1 договору).
Загальна вартість робіт за цим договором яка становить 13520,00 грн без ПДВ. Розрахунок проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (пункти 5.1 та 5.2 договору).
Оплата проводиться поетапно: замовник перераховує передоплату на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі 50% від суми, зазначеної у пункті 5.1 договору, протягом 10 робочих днів з дати підписання цього договору сторонами. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 5.3 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором (пункт 7.1 договору).
У випадку порушення виконавцем строків виконання робіт за цим договором, останній сплачує 1% від загальної вартості договору, визначеної у пункті 5.1 договору, за кожен день такого порушення (пункт 7.3 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до 31.12.2020, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (пункт 9.1 договору).
Усі зміни та доповнення до цього договору здійснюються за взаємною згодою сторін у письмовому вигляді шляхом підписання письмової додаткової угоди до цього договору уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (пункт 9.2 договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками виконавця та замовника та скріплений відповідними печатками підприємств.
До договору сторони підписали додаток №1 - «Технічне завдання на створення, налаштування та впровадження ІР телефонії на базі Asterisk».
На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату 50% авансу №12 від 15.09.2020 за надання послуг з обслуговування програм Asterisk & FreePBX та інших АТС (налаштування серверу згідно ТЗ) на суму 6756,00 грн.
17.09.2020 позивач перерахував на користь відповідача 6760,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 17.09.2020, у призначенні платежу зазначено «за послуги з обслуговування програм згідно з рахунком №12 від 15.09.2020.
У зв'язку з невиконанням відповідачем робіт по створенню, налаштуванню та впровадженню ІР телефонії на базі Asterisk позивач направив на адресу відповідача вимогу №2216/29 від 23.12.2020, у якій повідомив відповідачу про втрату інтересу до виконання умов договору, у зв'язку з тривалим невиконанням виконавцем умов договору та вимагав повернення авансового платежу у сумі 6760,00 грн.
25.01.2021 позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу №129/29 від 22.01.2021 щодо невиконання умов договору №20200901 від 01.09.2020, у якій вимагав від відповідача перерахування суми здійсненої замовником передоплати у розмірі 6760,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 17440,80 грн.
Проте дані вимоги залишились відповідачем без відповіді та без задоволення.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення перерахованого відповідачу авансу, а також стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача авансу, який був перерахований останньому на виконання договору а також стягнення штрафних санкцій.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами зі створення, налаштування та впровадження ІР телефонії на базі Asterisk, на підставі укладеного між сторонами договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов для даного виду договору, договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).
Порядок оплати роботи підрядника передбачений у статті 854 Цивільного Кодексу України, згідно з якою якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. А також умовами договору, згідно якими загальна вартість робіт за цим договором яка становить 13520,00 грн без ПДВ (пункт 5.1). Оплата проводиться поетапно: замовник перераховує передоплату на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі 50% від суми, зазначеної у пункті 5.1 договору, протягом 10 робочих днів з дати підписання цього договору сторонами (пункт 5.3)
На підставі цих умов позивач перерахував на користь відповідача 6760,00 грн.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (стаття 646 Цивільного Кодексу України).
Умовами договору сторони погодили, що виконавець приступає до виконання робіт, що є предметом договору, з дати отримання передоплати на розрахунковий рахунок, і зобов'язується закінчити їх виконання у строк, визначений договором. Строк виконання робіт за договором складає 14 календарних днів з дати підписання даного договору, договір підписаний сторонами 01.09.2020, тобто строк виконання робіт - до 15.09.2020.
Водночас, судом встановлено, що підрядник не приступив до виконання своїх зобов'язань та не виконав їх у визначений у договорі строк.
Згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Крім того, пунктом 9.2 сторони узгодили, що усі зміни та доповнення до цього договору здійснюються за взаємною згодою сторін у письмовому вигляді шляхом підписання письмової додаткової угоди до цього договору уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких змін та доповнень до договору сторони не здійснювали, додаткових угод не підписували.
Отже, у силу наведених правових норм, у відповідача виник обов'язок забезпечити виконання робіт належної якості у строки, які визначені у договорі.
У зв'язку з невиконанням умов договору позивачем було направлено претензію на адресу відповідача, у якій він зазначив, що виконання зобов'язання за договором втратило для нього інтерес, тому вимагав від відповідача у семиденний строк повернути кошти у розмірі 6760,00 грн. Оскільки відповідачем залишено дану вимогу без відповіді та без задоволення, 25.01.2021 позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу щодо невиконання умов договору №129/29 від 22.01.2021, у якій вимагав повернення передоплати у розмірі 6760,00 грн та сплати штрафних санкцій у розмірі 17440,80 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору.
Проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Як вбачається з позовної заяви Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ», він просить стягнути з відповідача суму передоплати, яка була перерахована відповідачу, на виконання умов договору.
Водночас, як зазначено вище, договір, який укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором підряду, відтак, наслідки його невиконання передбачені частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі невиконання підрядником роботи передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Враховуючи принцип судочинства jura novit curia - «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов'язанням сторін.
Отже, враховуючи, що правові норми щодо наслідків неналежного виконання договору підряду є спеціальними нормами, які необхідно застосувати у спірних правовідносинах, суд вважає, що повернення попередньої оплати не відповідає суті спірних правовідносин.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).
Відповідно до статті 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського Кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Як встановлено судом, позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 6760,00 грн, тобто ним понесені витрати, які підлягають до відшкодування за рахунок сторони, яка порушила господарське зобов'язання.
Встановлені судом фактичні обставини відповідачем не спростовані, відтак позивач правомірно вимагає стягнути ці кошти з відповідача у примусовому порядку, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 6760,00 грн є обґрунтованою та доведеною.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій з відповідача за невиконання умов договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідальність за порушення виконавцем строків виконання робіт сторони визначили у пункті 7.3 договорі, згідно з яким виконавець сплачує 1% від загальної вартості договору, визначеної у пункті 5.1 договору за кожен день прострочення у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт за цим договором.
На підставі наведеного позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 1% від загальної вартості договору за кожен день прострочення у сумі 39613,60 грн, за період прострочення з 02.10.2020 до 21.07.2021 (293 календарних днів).
Порядок застосування штрафних санкцій, урегульований у статті 232 Господарського Кодексу України.
Так, частиною шостою цієї статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з умовами договору відповідач зобов'язався виконати роботи протягом 14 днів з дати підписання договору. Отже, починаючи, з 16.09.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за договором, а відтак у позивача виникло право на нарахування неустойки, у зв'язку з цим порушенням. А оскільки сторони у договорі не визначили протягом якого строку відбуватиметься нарахування неустойки, тому право на її нарахування припинилося у позивача через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що розрахунок проведено без врахування умов договору та наведених правових норм. Після перерахунку суд встановив, що правильною є сума 22443,20 грн (за період з 02.10.2020 (дата визначена позивачем) до 16.03.2021 (закінчення 6-ти місячного строку на нарахування), у іншій частині позовних вимог про стягнення неустойки суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 232 Господарського Кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Судом встановлено, що ні законом, ні договором не передбачено іншого порядку застосування штрафних санкцій, відтак суд вважає, що у даному випадку до застосування підлягає частина 1 статті 232 Господарського Кодексу України, згідно з якою якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Згідно з розрахунком штрафних санкцій, їх розмір перевищує розмір збитків, які були понесені позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань. Отже, враховуючи положення частини 1 статті 232 Господарського Кодексу України суд, дійшов висновку, що до відшкодування з відповідача підлягає сума штрафних санкцій у розмірі 22443,20 грн, оскільки їх розмір перевищує розмір збитків.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з фактичних обставин, які встановлені судом, предметом договору є виконання робіт зі створення, налаштування та впровадження ІР телефонії на базі Asterisk. У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, настали наслідки, які передбачені положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, зокрема, у замовника виникло право вимагати відшкодування збитків з відповідача, а також застосування штрафних санкцій, які передбачені умовами договору.
Водночас, наведені вище положення статті 625 Цивільного Кодексу України застосовуються у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма Цивільного Кодексу України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та трьох відсотків річних не підлягають до задоволення.
Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНСТЕЛЕКОМ» підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 22443,20 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає до частково відшкодування позивачу за рахунок відповідача у сумі 1079,40 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНСТЕЛЕКОМ (вул. Хрещатик, 186/1, кв.20, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 43077815) на користь Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ» (вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 03361402) 22443,20 грн та 1079,40 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко