79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.2022 справа № 914/3259/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», місто Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Колос Галини Віталіївни, місто Львів
про стягнення 5 346,06 грн.
Без виклику сторін.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Фізичної особи-підприємця Колос Галини Віталіївни про стягнення 5 346,06 грн, з яких 4 283,28 грн основного боргу, 324,25 грн пені, 738,53 грн 36% річних.
Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала суду від 08.11.2021 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79040, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 355, офіс 325. Також, ухвала суду від 08.11.2021 надсилалась представнику позивача на його електронну адресу: melnyk.mykola14@gmail.com.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 10.11.2021 прийняте та 12.11.2021 прямує до точки видачі/доставки (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79040). 12.11.2021 року поштове відправлення за номером 7901414236335 вручене за довіреністю адресату - позивачу.
Ухвала суду від 08.11.2021 надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79039, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 7К, квартира 15. Також, ухвала суду від 08.11.2021 надсилалась відповідачу на його електронну адресу: galynakolos@gmail.com.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 10.11.2021 прийняте та 12.11.2021 прямує до точки видачі/доставки (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79039). 12.11.2021 року поштове відправлення за номером 7901414236343 вручене особисто адресату - відповідачу.
Крім того, для належного повідомлення відповідача (ФОП Колос Г.В.) про прийняття ухвалою суду від 08.11.2021 позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до розгляду та відкриття провадження у справі №914/3259/21 за правилами спрощеного позовного провадження, та про здійснення розгляду справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи подано оголошення на сайті суду.
Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з врахуванням доводів якого суд мав би ухвалювати рішення.
Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.
13.12.2021 представник позивача подав до суду клопотання (вх.№30073/21), яким на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2021 долучив до матеріалів справи наступні документи: належним чином засвідчену копію договору поставки №328/20 від 26.02.2020; оригінал товарно-транспортної накладної №НЛВ-067230 від 21.04.2021; оригінал товарно-транспортної накладної №НЛВ-075650 від 29.04.2021.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між позивачем та відповідачем 26.02.2020 укладено договір поставки №328/20, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 4 283,28 грн по оплаті основного боргу. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 324,25 грн, тридцять шість процентів річних в сумі 738,53 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 5 346,06 грн, з яких 4 283,28 грн основний борг, 324,25 грн пеня, 738,53 грн 36% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
26.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) в особі директора Боровця Ю.Я. та Фізичною особою-підприємцем Колос Галиною Віталіївною (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №328/20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця - товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повертати тару на умовах визначених договором.
Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору постачальник зобов'язаний па протязі 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовлення поставити товар на умовах DРР (Інкотермс 2020) за адресою здійснення торгівельної діяльності покупця. Постачання товару здійснюється партіями відповідно до умов п.1.1. договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем або представником покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем або представником покупця, відповідно до накладної. Товаросупроводжувальна документація - накладні є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 3.3. договору покупець зобов'язаний при отриманні товару надавати постачальнику довіреність суворої звітності на отримання ТМЦ від постачальника, на кожну окрему партію поставки, або документ - письмову довіреність з переліком осіб, яким доручається отримання товару, що є додатком №1 до цього договору, з переліком осіб, яким надається прано на отримання/прийом товару, зі зразками їх підписів, а також зі зразками печатки/ок та штампу/ів покупця (при їх наявності). Довіреність підписується керівником /підприємцем, бухгалтером (при наявності) та скріплюється печаткою покупця (при її наявності). Підпис особи, уповноваженої отримувати/приймати товар, на товаросупроводжувальних документах, зразок якої є в довіреності наданій покупцем, вважається достатньою підставою того, що товар отриманий/прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності подальшого завірення такою підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких були заздалегідь надані покупцем, є належним доказом того, що товар отримано/прийнято уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи, вказаної в довіреності не співпадає з тим, що міститься в товаросупроводжувальних документах. В випадку, якщо зразок підпису та /або зразок печатки (штампу) на накладній не співпадає зі зразками підписів та зразками печаток (штампів) наданих покупцем постачальнику в довіреності, однак такий підпис, печатка (штамп) міститься на накладних, які були сплачені покупцем раніше, вважається, що товар був отриманий /прийнятий уповноваженою особою покупця.
Відповідно до п.3.5. договору при прийманні товару покупець, в присутності представника постачальника, повинен перевірити: цілісність пакування; відповідність фактичної кількості товару з кількісно зазначеною у накладних; термін зберігання.
При встановленні невідповідності якості чи кількості товару інформації, яка зазначена у товаросупроводжувальних документах, покупець зобов'язаний у присутності представника постачальника, скласти відповідний Акт, згідно з вимогами чинного законодавства. Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця, щодо якості товару, після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником у кожному випадку окремо.
Згідно п. 4.1. договору вид, кількість, асортимент товару визначається в накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.5.1. та п.5.2. договору ціна на товар зазначається постачальником у накладних та/або розрахункових документах на товар. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім накладним та/або розрахунковим документах на товар.
Пунктами 6.1. та 6.2. договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або, за домовленістю сторін, готівкою через касу постачальника (з оформленням розрахункових документів). Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника, або з дати внесення коштів в касу постачальника.
Згідно п. 7.1. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день порушення термінів оплати.
Відповідно до п.7.2. договору у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - терміни оплати вартості одержаного від постачальника товару він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36,00 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», згідно договору поставки №328/20 від 26.02.2020 поставило Фізичній особі-підприємцю Колос Галині Віталіївні товар на загальну суму 5 748,12 грн.
На підтвердження факту поставки товару позивач надав товарно-транспортні накладні: №НЛВ-067230 від 21.04.2021 та №НЛВ-075650 від 29.04.2021.
Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.
Відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений товар за договором поставки №328/20 від 26.02.2020 згідно товарно-транспортних накладних: №НЛВ-067230 від 21.04.2021 та №НЛВ-075650 від 29.04.2021, у встановлений строк повністю не виконав, внаслідок чого, станом на момент подання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 4 283,28 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений товар по договору поставки №328/20 від 26.02.2020 позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№934 від 31.08.2021, в якій просив невідкладно з моменту отримання даної претензії повернути поставлений товар або перерахувати заборгованість. Факт надсилання даної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа від 31.08.2021 та поштовою накладною №7905201939788 від 31.08.2021, наявними в матеріалах справи.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений товар по договору поставки №328/20 від 26.02.2020 позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№961 від 12.10.2021, в якій просив невідкладно з моменту отримання даної претензії повернути поставлений товар або перерахувати заборгованість. Факт надсилання даної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа від 12.10.2021 та поштовою накладною №7905201979348 від 12.10.2021, наявними в матеріалах справи.
Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
У зв'язку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 324,25 грн пені, 738,53 грн тридцять шість процентів річних.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 5 346,06 грн заборгованості, з яких 4 283,28 грн основний борг, 324,25 грн пеня, 738,53 грн тридцять шість річних.
Висновки суду.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №328/20 від 26.02.2020. Укладений договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору купівлі-продажу.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 6.1. договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або, за домовленістю сторін, готівкою через касу постачальника (з оформленням розрахункових документів).
Відповідно до п. 3.2. договору постачання товару здійснюється партіями відповідно до умов п.1.1. договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем або представником покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем або представником покупця, відповідно до накладної. Товаросупроводжувальна документація - накладні є невід'ємною частиною договору.
Факт поставки позивачем відповідачу товару по договору поставки №328/20 від 26.02.2020 підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №НЛВ-067230 від 21.04.2021 та №НЛВ-075650 від 29.04.2021.
Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.
Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений йому товар по договору в повному обсязі не провів.
Відтак, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар по договору поставки №328/20 від 26.02.2020 на загальну суму 4 283,28 грн.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 4 283,28 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 4 283,28 грн є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем пені та 36% річних суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Частина 2 вказаної норми визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань, зокрема можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних.
Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.1. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день порушення термінів оплати.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - терміни оплати вартості одержаного від постачальника товару він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36,00 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми заборгованості.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 324,25 грн, тридцять шість процентів річних на загальну суму 738,53 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, 36% річних та встановлено, що позивачем пеня в сумі 324,25 грн та тридцять шість процентів річних в сумі 738,53 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №36762 від 27.10.2021.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колос Галини Віталіївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (79040, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 355, офіс 325; ідентифікаційний код 37171990) 4 283,28 грн основного боргу, 324,25 грн пені, 738,53 грн тридцять шість процентів річних та 2 270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено
та підписано 10.01.2022
Суддя Сухович Ю.О.