10.01.2022 Справа № 914/4081/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу,
заявник:Фізична особа-підприємець Проців Максим Ярославович, м. Львів,
боржник:Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Груп», м. Самбір Львівської обл.,
предмет:стягнення заборгованості у розмірі 120??000,00 грн за лютий 2021 року на підставі Договору суборенди від 21.02.2019, 16?560,00 грн - пені, 9?240,00 грн - інфляційних втрат та 3?235,07 грн - трьох відсотків річних.
Встановив.
Фізична особа-підприємець Проців Максим Ярославович звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Груп» заборгованості у розмірі 120?000,00 грн за лютий 2021 року на підставі Договору суборенди від 21.02.2019, 16?560,00 грн - пені, 9?240,00 грн - інфляційних втрат та 3?235,07 грн - трьох відсотків річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 грудня 2021 року справу № 914/4081/21 передано на розгляд судді Трускавецькому В. П.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Так відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із вимогами ч. 2 (пункти 4,5), ч. 3 (пункти 3,4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).
Водночас, у відповідності до норм п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, підставою для відмови у видачі наказу є встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.
Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Разом з тим такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а тому суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Як зазначено заявником у заяві про видачу судового наказу, підставою стягнення заборгованості за Договором суборенди від 21.02.2019 є неналежне виконання ТзОВ «Львів Груп» умов вказаного договору у частині здійснення своєчасної і повної орендної плати за лютий 2021 року.
На підтвердження вказаних обставин заявником додано до заяви копію Договору суборенди від 21.02.2019, копію Додаткової угоди від 27.02.2019 до Договору суборенди та копія Акту прийому-передачі приміщення від 28.02.2019.
Як вбачається із пункту 6.1. Договору суборенди від 21.02.2019 такий є укладеним з моменту його підписання та діє з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2020 року.
У тексі заяви про видачу судового наказу заявник стверджує, що Договір суборенди від 21.02.2019 вважається поновленим до 31.12.2021.
З аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України суд вбачає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.
Натомість, до матеріалів заяви про видачу судового наказу не долучено копії договору оренди та будь-яких інших документів, які підтверджували існування між сторонами договірних відносин з оренди майна на момент утворення заборгованості, та відповідно, на підставі яких суд міг би з'ясувати чинність Договору суборенди від 21.02.2019.
Крім того, у пункті 2.4. Договору суборенди сторони погодили, що суборенда за цим договором можлива лише за умови письмової згоди на це Орендодавця ТзОВ «Зоря». Однак, в матеріалах поданої заяви відсутні докази, що підтверджували факт надання ТзОВ «Зоря» такої згоди.
Пунктами 1 та 8 частини 1 статті 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи те, що до заяви про видачу судового наказу всупереч вищезначеним нормам не додано доказів, що підтверджували порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку відмовити у видачі судового наказу на підставі п. 1, 8 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Суд роз'яснює заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Фізичної особа-підприємця Проціва Максима Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Груп» (81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Бачинських, будинок 2; ідентифікаційний код 42478019) заборгованості у розмірі 120?000,00 грн за лютий 2021 року на підставі Договору суборенди від 21.02.2019, 16?560,00 грн - пені, 9?240,00 грн - інфляційних втрат та 3?235,07 грн - трьох відсотків річних.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Трускавецький В.П.